Був сміливим і безстрашним воїном – «Соколом». Тернопільщина прощається з військовим Андрієм Теребієм

• «У мирному житті траплялось різне, але там, на війні, Андрій був зовсім іншим! Командири його хвалили, постійно казали: «Привези «Сокола», бо «Сокіл» – хороший воїн!» — відгукується про нього друг Дмитро.
• Цього солдата любили всі, він ніколи і нічого не просив для себе, а лише для побратимів. Та жорстока війна споконвіку забирає найдостойніших!
• Звістка про смерть тернополянина Андрія Теребія надійшла 7 квітня. Герой поліг у бою на Луганщині.

Йому назавжди залишилось 30...

Багато містян знали Андрія Теребія особисто. Вони попри біль та сум пам’ятають цього мужнього чоловіка як прекрасну людина, яка нічого не боялась і своїм священним обов’язком вбачала захищати українську землю від загарбників. Захищати за будь-яку ціну! Навіть якщо на кону – власне життя.

Хлопці на передовій дали Андрію позивний «Сокіл».

— Впертий і надійний. Людина з великої літери», – кажуть бойові побратими.

Герой був неймовірно активним, з проукраїнською патріотичною позицією. Він не міг стояти осторонь, поки окупанти плюндрують його Батьківщину, а путін хоче влаштувати тут свій «русскій мір»…   

— Коли 24 лютого почалось повномасштабне вторгнення рф, Андрій навіть тижня не побув вдома. Він одразу зателефонував своєму командиру і поїхав у 122 батальйон до своїх «Привидів». Вони воювали у Рубіжному Луганської області, в одній з «гарячих» точок. Наш друг загинув у бою з ворогом… Цього ніхто не сподівався! — розповідає Дмитро Гайдуцький, товариш Андрія.

Довго не думав і скрізь був першим!

Герой Андрій Теребій народився у Тернополі, мешкав на проспекті Злуки, звідки недалеко до Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 23, у яку ходив маленьким.

В Андрія залишились рідна сестра та мати. Про це повідомив колишній голова ОДА, тепер боєць 10-тої окремої гірсько-штурмової бригади Степан Барна.

— Як тяжко взнавати, коли не стає знайомої тобі людини. Серце розривається. Помер наш Захисник Андрій Теребій! Це чудова людина, яка Захищала Нас роками… Згадуючи роки школи, згадуючи твою посмішку, згадуючи самого Тебе, ми завжди пам’ятатимемо, і ти залишишся в наших серцях. Вічна Тобі Пам’ять! — опублікувала у своєму профілі присвяту військовому Надія Новосад.

Згодом Андрій навчався у Тернопільському Центрі професійно-технічної освіти № 1, а опісля – у ТНТУ імені Івана Пулюя. Чоловік дуже любив вчитися та здобувати нові знання, був розумним і цілеспрямованим.

— Я не мав вищої освіти, а він мене практично підбивав йти вчитися. Ми разом вступили на перший курс до Західноукраїнського національного університету. Там ходили у спортзал, активно займалися спортом. Андрій був простий, але прожив таке життя, що може позаздрити будь-хто! — ділиться його ліпший товариш Дмитро Гайдуцький.

Андрій Теребій служив у 24-ій та у 54-ій окремій механізованій бригаді.

— Ми з ним знайомі вісім років. Познайомились на 31 блокпосту, коли Андрій там воював в 24-й бригаді. Ми тоді хлопцям завезли волонтерську допомогу, багато чого корисного. Так і зустрілись з Андрієм. Історія знайомства дуже смішна. Сестра Андрія «затарила» нам пів буса різних речей і наказала все передати брату. Я бігав по 31-му блокпосту під час обстрілу, шукав цього хлопця, бо мусив йому віддати те все добро. Андрію тоді ще 21 чи 22 роки, він прийшов до мене в кумедній шапці-ушанці. Питаю: «Це тобі пів буса загрузили?». Він каже: «Так!». А виявляється, що Андрій за своїх побратимів там дбав, не тільки за себе. Речі були для всіх. Після цього ми й почали з ним спілкуватися, — розповідає нам Дмитро.

З перших днів війни воював на фронті…

— Він довго не роздумував. Коли прийшов з армії у 2014 році, почалася російсько-українська війна. Андрій одразу вирушив у військкомат. Одразу! Повістку йому послали навздогін! Андрій 4 місяці провоював на передовій і аж тоді ця повістка до нього дійшла. Це смішно, але так сталось! — каже Дмитро Гайдуцький.

Певний час Андрій Теребій був бійцем Української добровольчої армії.

— В перервах між ротаціями він завжди допомагав волонтерити. Був на блокаді Криму! Якось ми так здружились, що Андрій для мене став як молодший брат. Ми навіть разом вступили в Українську добровольчу армію. Я його до себе туди затягнув у підрозділ, — говорить Дмитро.

Крім того, Андрій був учасником громадського руху ветеранів та волонтерів «Захисти Україну» і громадської організації «Res_Publica. Брати по Зброї». У професійній діяльності чоловіку не було рівних.

З перших днів війни 2022 року Герой воював на фронті в складі 122 окремого аеромобільного батальйону (122 ОАеМБ, в/ч В2250) 81-ї окремої аеромобільної бригади, яка входить до складу десантно-штурмових військ ЗСУ.

— Як тільки загострення на фронті – він одразу їхав. Підписував контракт з бригадами. Цього разу так само сталось. Я багато вже хлопців поховав, але так боляче, як сьогодні, раніше не було! — розповідаючи нам про свого друга, Дмитро Гайдуцький палить цигарку, бо складно говорити... 

7 квітня Тернопіль сколихнула сумна звістка. Активіст, щирий українець та патріот своєї держави Андрій Теребій загинув в Рубіжному, що на Луганщині… Цю втрату неможливо осягнути й усвідомити…

Жив скромно, а загинув як ГЕРОЙ!

— Ну як так, друже, в голові не вкладається, що тебе вже немає, що російські орки забрали твоє життя… Воїн, побратим, мега крутий та позитивний, живчик…», – пише у дописі Віктор Шумада.

Бо таким Андрій і був… Сміливий, безстрашний, справжній боєць. Недарма військового у свій час нагородили відзнакою «За службу Україні». Батьківщині Андрій Теребій віддався душею і серцем.

— Він ніколи нічого для себе не просив. Ніколи! Завжди для всіх! Андрій ніколи не нив, не скаржився, скільки його пам’ятаю! Він для мене став братом і мені дуже важко його втратити! Я не вірив, що Андрій міг загинути. Знав його на війні як спокійну, виважену людину. Він ніколи не робив ніяких дурниць. На фронті це був інший чоловік! — говорить Дмитро Гайдуцький.

Усі, хто знав Андрія, пам’ятає його щиру посмішку… Таке не забудеш!

— Як важко втрачати! Спочивай з Богом! Вічна пам'ять нашому Герою-захиснику! – прокоментувала у Фейсбуці смерть бійця Тетяна Стасюк.

Попрощалися з Героєм Андрієм Теребієм 10 квітня в Домі Печалі, що на вулиці Микулинецькій.

Чин похорону відбувся у понеділок, 11 квітня, об 11:00 в Архикатедральному соборі непорочного зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ. Багато тернополян і не тільки прийшли гідно вшанувати пам’ять Андрія, який «жив скромно, а загинув як ГЕРОЙ!».

Редакція «20 хвилин» висловлює щирі співчуття рідним та близьким, друзям, бойовим побратимам та усім, хто втратив рідну людину. Вічна пам’ять, шана і слава тобі, Герою…  

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.