«Червону калину» співали 50 тисяч людей: унікальні спогади з відкриття Співочого поля в Тернополі
28 червня виповнилось 40 років з дня відкриття першого в Україні Співочого поля. Його збудували у Тернополі. Саме тут у 1986 році понад 50 тисяч людей разом із відомими українськими артистами заспівали «Ой у лузі червона калина». Цей момент назавжди увійшов до історії Тернополя.
Спогади про цей день публікує тернопільський журналіст та дослідник історії української естради Михайло Маслій.
— Три останні червневі дні 1986 року в Тернополі вирувало незвичне, неординарне, дзвінке, різнобарвне багатоголосся. З усієї України зібрались сюди, на перше Республіканське свято народної творчості професійні і самодіяльні колективи — уславлені митці й аматори, котрі ще тільки мріють про високі сцени. Три дні до пізньої ночі тут раювала пісня — своя, народна, виплекана болями й радостями багатьох віків: у Тернополі відкривали перше в Україні Співоче поле! Саме Чорнобиль не дав релізувати цю ідею у Києві, а завдячуючи авторитетові Анатолія Корнієнка, який керував на той час Тернопіллям, який зумів переконати компартійну верхівку, що це найкраще зробити подалі він нашумілого радіоактивного регіону, — пише журналіст.
Також Михайло Маслій зафіксував спогади очевидців про цей день
— Пригадую відкриття першого Співочого поля в Тернополі. На урочистості запросили майстрів мистецтв: Дмитра Гнатюка, Анатолія Авдієвського, Анатолія Пашкевича, Назарія Яремчука, Ігоря та Оксану Білозір. Звучали: хор Григорія Верьовки, капела «Думка», Черкаський хор, Волинський хор, вокальний квартет «Явір», ВІА «Ватра» Ігоря Білозіра і «Смерічка» Назарія Яремчука, — каже режисерка-постановниця Людмила Пацунова. — Усі твори були затверджені Міністерством культури, тож у фіналі зведений хор, яким диригував Анатолій Авдієвський, співав «Широка страна мая радная». І Борис Шарварко прекрасно розумів, що публіка цього не сприйме. Так і сталося. Коли закінчили, — жодного оплеску… Гробова тиша… Співоче поле мовчить… Тоді соліст Волинського народного хору затягнув «Ой у лузі червона калина похилилася…» До нього додалися 20 голосів з хорів Черкаського і Верьовки: «Чогось наша славна Україна зажурилася...», а далі — сто голосів. І нарешті — тисячний голос зведених хорів та вся понад 50–тисячна глядацька аудиторія (стоячи!) зі сльозами на очах в єдиному пориві підтримали: «А ми тую червону калину піднімемо, А ми нашу славну Україну, Гей, гей, розвеселимо!!!» Стояв на сцені, співав, і не стримував сліз Назарій Яремчук…
Також споминами із відкриття поділилась Тамара Стратієнко, дикторка-ведуча програм українського телебачення.
— Минуло чотири десятиліття — а здається, ніби вчора. На відкриття Співочого поля з'їхалися найвідоміші колективи й виконавці: хор Верьовки, Черкаський, Волинський. Знаменитостей на квадратний метр — понад міру! Назарій Яремчук, Дмитро Гнатюк, Анатолій Авдієвський, Ігор Білозір, Анатолій Пашкевич… А я беру інтерв’ю — і нас дивиться вся Україна! Редактор поставила переді мною завдання: підійти до глядачів і знайти того, хто зміг би відповісти, чому саме це місце тернополяни обрали для свого Співочного поля. Я зовсім не розуміла, як це зробити… Іду. Іду. Іду. Перший ряд, другий, третій — народ усміхається, але не те. Я навіть не думала тоді: чоловік це має бути чи жінка? Просто шукала людину — ту єдину, що змогла б відповісти. Але як вибрати когось одного серед тисяч? Ходжу. Розраховую на інтуїцію, на те особливе відчуття, яке виробляється роками роботи з мікрофоном у руках. І раптом — щось наче торкнулося мене зсередини. Обертаюся. Переді мною сидить поважний, літній чоловік. Підходжу й питаю: «Скажіть, будь ласка, а чи не знаєте ви, чому саме це місце було обрано?» А він: «Я не знаю?! Та я — головний архітектор Тернополя!» Я була вражена до глибини душі: влучила в саму десятку. Як виважено, як мудро він усе розповів. Яким щастям це було — стояти поруч і слухати. Скільки років відтоді минуло, а я досі пам'ятаю кожну дрібницю тієї миті. Якщо той чоловік ще живе, передавай вітання!, — пригадує телеведуча.
Рекомендуємо прочитати:
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
