Як у Тернополі допомагають тим, кому нема куди йти. Репортаж із соціального центру

Як у Тернополі допомагають тим, кому нема куди йти. Репортаж із соціального центру
  • Соціально-реабілітаційний центр "Родина" - місце прихистку для людей, які опинились у складних життєвих обставинах. 
  • На три місяці тут пропонують дах над головою, харчування та найголовніше - турботу і підтримку. 
  • У центрі побувала наша журналістка. Хто зараз тут живе та як допомогти людям, читайте у репортажі. 

Уперше у соціально-реабілітаційний центр наша журналістка потрапила, коли туди направили жінку, що залишилась без даху над головою. 

 Історію пані Світлани ми розповідали у матеріалі: "У мене двоє дітей і онуки, а я живу в чужих людей": історія пенсіонерки, яка шукає житло"

Відео дня

Тоді бабусю направили у центр працівники управління соціального захисту населення. А прийняли її там дуже тепло та щиро. Саме тому ми вирішили розповісти про будні центру та історії людей, які вимушені тут перебувати. 

Директорці закладу - лише 30. Звуть її Олена Нагірна. Про свою роботу розповідає з любов'ю та щирістю. Часом "Родину" називає другим домом. Адже тут  дають житло та підтримку людям, які опинились в складних життєвих ситуаціях. 

Люди звертаються зранку, вдень, увечері...

- Я працюю тут три роки. Спочатку влаштувалась соціальним психологом, потім працювала черговою з режиму. Коли звільнилась керівниця - запропонували стати директором центру. Я погодилась, колектив підтримав, - розповідає пані Олена. - Чи важко було на початку? Так. Доволі важко. Але життя взагалі - непроста річ. Я не випадково потрапила на цю роботу. У своєму  житті сама пережила немало. Тому, ймовірно, мені не важко працювати із людьми, які опинилися у таких складних ситуаціях. Ми справді тут велика родина. У нас досить молодий колектив. Є вісім працівників: чотири чергових із режиму, які позмінно працюють у центрі цілодобово. Є соціальний педагог, психолог. Крім того, я та бухгалтер. 

Зараз у центрі живе 10 людей, розрахований він на 12. Здебільшого, сюди звертаються матері з дітьми, або одинокі особи. У центр приходять і ті, хто потерпає від домашнього насилля, ті, хто став жертвою торгівлі людьми. 

- У  центрі ми пропонуємо 90 днів на проживання. Є люди, які "ходять по колу", - продовжує пані Олена. - Буває, що люди йдуть додому швидше. Наприклад, вони помирились з чоловіком, після бійки і здається, що все добре. Людина сама має право піти. Але часто вже за кілька днів приходять знову. Бо знову сталась п'янка, сварка, бійка... Ми приймаємо людину один раз в рік. Адже, повірте, потребуючих є багато. І, на жаль, всіх прихистити не в силі. 

Сюди людей можуть направляти з соціальної служби, з лікарні, з поліції, з інших реабілітаційних центрів. Інколи люди поступають посеред ночі. На такий випадок тут цілодобово є працівники. Як ми вже розповідали, працюють вони позмінно.

"Для когось три місяці - це старт"

- Центр працює із 1995-го року, - каже директорка. - Раніше тут часто проживали чоловіки, що опинились в складних обставинах. Часто тут жили і діти-сироти. Підлітки, яких приводили з вулиці. Зараз здебільшого - жінки із дітьми або одинокі жінки, які з певних причин втратили житло, втекли від насилля у сім'ї. У нас є безкоштовна юридична допомога, надаємо медичний супровід, працюємо із соціальними службами. 

За рік тут живе близько 50-ти людей. 

- Трапляються різні ситуації. Є люди, для яких проживання тут - це старт в нове життя. А є ті, кому просто треба перечекати цей час, і вони самі обирають повертатись в ті умови, у яких жили до того, - каже пані Олена. - Наприклад, нещодавно у нас була жінка з досить багатої сім'ї. У неї батьки-підприємці, в 7-ій годині ранку вона поступає до нас страшенно побита з трьома дітьми на руках. Ми надаємо їй допомогу і за тиждень-два розуміємо, що жінку, окрім випивки та прогулянок, нічого не цікавить.Свій час у центрі вона добула, але далі я дуже сумніваюсь, що її життя змінилось, і тут ми безсилі, бо усе залежить від людини. 

"Люди цінують прості речі: одяг і їжу" 

На запитання, чи важко працювати у центрі, Олена Нагірна посміхається. Зізнається, що важко було у перші дні, коли зрозуміла наскільки цінними для деяких людей можуть бути речі, яких ми не помічаємо.

- Мені цікаво було працювати тут на посаді психолога. У якийсь момент я зрозуміла, що чи не всі теоретичні методи психології в таких складних ситуаціях не дуже дієві, - каже пані Олена. - Треба просто сідати і говорити з людиною. От і все. Коли в людини є біда - вона хоче її виговорити. Було й таке, що ми сиділи тут на кухні і просто говорили до 4-ї ранку, до 5-ї. І ти проникаєшся історією цієї людини. Звісно, дещо переоцінюєш своє ставлення до життя. Бо тут люди цінують те, чого ми не помічаємо: одяг, їжу, тепло... 

Директорка центру розповідає чимало людських історій, які побачила тут за три роки. Історій, які зворушують. Історій, які варті цілих книг. 

- Коли ти починаєш говорити з людиною, дізнаватись про причини того, що сталось - то відкриваєш не лише поверхневе враження про це, ти відкриваєш звичайних людей, яких просто "покидало" життя, - ділиться жінка. - Ти для себе розумієш якісь цінності: вулюдини в один момент може бути все, а вже за кілька днів - нічого. 

Як у центрі облаштовують побут

У центрі лише дві кімнатки із двоповерховими ліжками. Є спільна кімната для відпочинку. Невеличка їдальня, де можна розігріти їжу. 

- Харчування у нас один раз на день, - каже директорка. - Ми видаємо талони на обід у їдальні. Зазвичай цього вистачає. Чому так? Бо коли людині дати усі можливості для безтурботного існування, вона не буде шукати виходу зі складно ситуації.

Заклад - державної форми власності. Кошти на утримання, за словами, бухгалтера щороку виділяють із бюджету. Але допомога небайдужих зайвою не буде. Нижче ми напишемо, як допомогти мешканцям центру.

У центрі є свої правила розпорядку: тут заборонено вживати алкоголь та наркотичні засоби, заборонено повертатись пізніше 22-ої, щоб не порушувати спокій інших. Також у випадку, коли потрібно відлучитись більше, ніж на добу, треба попередити адміністрацію. У інших випадках виходити люди можуть без перешкод.

Працівники розповідають, що мешканці навіть в тісних умовах вживаються добре, адже цінують допомогу, яку їм надають. 

Є історії з щасливим фіналом

Директорка центру зізнається, що інколи важко буває не співпереживати людям. Адже кожну історію працівники пропускають крізь себе. 

- У нас була жінка, яка стала жертвою торгівлі людьми, - пригадує директорка центру, - Вона поїхала в Польщу на заробітки. Там потрапила до злочинців, які закривали її у підвалі, били, коштів за роботу не заплатили ніяких. Їй вдалось вибратись з того "пекла". Допомогли соціальні служби Польщі та відправили в Україну. Вона розповідала тут дуже страшні речі. На основі цього в неї почались проблеми із психікою. Вона спочатку боялась їсти, їй важко було говорити. Але з часом почала розповідати свою історію. У не неї були доньки, які від неї відмовились.  Вона розповідала, що в молодості соціальна служба позбавила її материнських прав. Вона каже: "Зараз я розумію, наскільки неправильно я чинила". Ми знайшли її доньку. Вона приїхала та забрала матір, незважаючи ні на що. Такі історії справді надихають. 

Також у центрі розповідають історію матері 10-ти дітей, яка тимчасово жила у них, тому що  не було, куди піти. Жінка вийшла заміж за іноземця з Австралії, який допомагав родині, як спонсор. І зараз дуже змінилась. 

Ще у центрі наводять чимало прикладів, коли люди, які в них жили, знаходять роботу, житло. І приходять в "Родину", аби подякувати за допомогу та підтримати тих, хто потребує цього зараз.

Вигнав з орендованої квартири з дитиною на руках

У центрі ми познайомились із 21-річною Марією, мамою 9-місячної Веронічки. Вона привітна та відкрита. Жінка розповідає, що дитину виховує сама. Батько відмовився від неї. Вона жила на орендованій квартирі. Місяць тому прийшов власник. Він дав лише кілька годин для того, щоб зібрати речі. Мовляв, несподівано приїжджають родичі. 

- Так ми опинились на вулиці, - каже Марія. - Спочатку було страшно. Зі своїм батьком я не спілкуюсь. Мама у Польщі, ми теж не дуже в хороших стосунках.  Я поїхала в село, неподалік Тернополя до знайомої, бо номера її у мене не було. Але виявилось, що вона переїхала. В Інтернеті я натрапила на цей центр. Тут мене дуже добре прийняли.

Працівники центру розповідають, що Веронічка - це радість і для працівників центру, і для інших мешканців. Кажуть, що дівчинка дуже спокійна та весела. 

Історію Марії ми розповімо згодом. Зараз жінка шукає нове житло...

Як можна допомогти центру

- Часто до нас приходять волонтери, або звичайні люди, які живуть поряд з центром, - каже директорка. - Ми дуже вдячні за допомогу. Приносять одяг, взуття, так званий сухий пайок. Інколи ми допомагаємо жителям власними силами. Наприклад, коли є маленькі дітки, у них вночі піднімається температура, ми допомагаємо власними силами, бо ти не залишиш ту дитинку в такому стані. Тож вночі доводилось не раз бігти по нурофен або інші ліки. 

Адреса центру "Родина": м. Тернопіль  вул. Коновальця, 18

Телефон:   0352 287 929

Зараз центру не зайвою буде допомога побутовою хімією, засобами гігієни, підгузками різних розмірів, потрібні ліки для аптечки, продукти, які не псуються: крупи, макарони, картопля. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (1)
  • Tanya Klim

    Напишіть мобільний телефон. Дякую
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Тернополя за сьогодні
08:01 19 березня деякі споживачі у Тернополі будуть без електрики — адреси 21:02 Як тернополянам оформити субсидію через «Дію»? Перевірили «20 хвилин» 20:15 Суд визнав депутата Тернопільської обласної ради Любомира Крупу загиблим на війні photo_camera 20:00 Артилерія, авіація і не тільки: росіяни посилюють обстріли Сумської області, — ЗСУ Від читача 11:20 Благодійний концерт за участю гуртів "Дивний простір" та "Spalah" 18:35 Які культурні заходи цього тижня проведуть у бібілотеках Тернополя 17:03 Як поповники файну карту через додаток е-Тернопіль: «20 хвилин» перевірили photo_camera 16:45 На Тернопільщині чоловік збирав гроші під виглядом лікування дітей і військових — поліція photo_camera 15:49 Розпочинаємо тиждень з передачі 30 дронів FPV SAG 7/IX на фронт - Сергій Надал (пресслужба Тернопільської міської ради) 15:00 «За малюнками приховані біль і втрати»: військові під час реабілітації намалювали картини (ФОТО) photo_camera 14:20 У Тернополі відбудуться «Дні кіно від ТРО» 13:31 У Тернополі продають перші вербові котики: де придбати та скільки коштують 13:00 180 тисяч гривень за зняття «поробів» віддала «ворожці» жінка з Тернопільського району 12:30 Квитки розкупили на кілька сеансів наперед: Тернопіль відвідали актори фільму за повістю Кузьми Скрябіна play_circle_filled photo_camera 11:47 На проспекті Бандери зіткнулися два автомобілі: один водій втік 11:25 МОЗ оновило рекомендації щодо проведення щеплень вакциною проти COVID-19 для первинної вакцинації 11:00 Що таке шале? Про затишні будиночки на природі та хто їх будує (новини компаній) 10:00 На Тернопільщині зросла захворюваність на ГРВІ та грип 09:15 У Церквах східної традиції розпочався Великий піст 08:46 18 березня у Тернополі відключили світло за однією адресою
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Тернополі Ваші відгуки про послуги у Тернополі
keyboard_arrow_up