"Хтось викинув собаку, я забрала її додому": три історії про людей, які взяли тварин з вулиці

• Міжнародний День бродячих тварин відзначають 4 квітня. Ми поспілкувались із тернополянами, які забрали із вулиці тварин у свій дім.
• Як вживаються тварини із новими господарями, хто їх викинув  та як люди вирішують забрати тварин читайте у нашому матеріалі..  

Норд, у якого три лапи, та його нова сім'я

- Нас попросили взяти собачку на перетримку, на кілька тижнів, - розповідає Лідія Олійник, - Нам розповіли, що песику колишній господар відрубав ногу. Як можна було залишитись осторонь? Ми без вагань взяли, а він виявився таким лагідним, таким добрим, очі просто неймовірні. Віддавати його було вже шкода.

Білого пухнастика назвали Норд. І хоч у господарів вдома вж жила чорна кішка, собаку брати не боялись. 

- Зараз Норд набрав ваги, навіть лікар трохи свариться на нас, що ми його розгодували, - каже Лідія Олійник. - Я не розумію як можна було так покалічити такого собаку. Не уявляю що з ним би було на вулиці. Звісно, якби в нас було своє подвір'я йому було б краще, але думаю, що ми можемо дати йому найголовніше - любов. 

Лакі, яка сама знайшла свого господаря Назара Хамуляка

- Ми з дружиною почали займатись темою зоозахисту. І якось вже так повелося, що коли ти починаєш чимось займатися - в житті трапляються такі історії, які доводять, що твій вибір правильний, - розповідає Назар Хамуляк. - Я згадую, що коли ця історія розпочалась - був звичайний день, я був вдома і я почув на вулиці гавкіт свого собаки. Йому тоді було 12 років. Вийшов на вулицю і побачив якесь мале, чорно-біле цуценя. Воно було загнане в кут нашим старим собакою Диким. Здивувало вже тоді, як твердо вже тоді стояло на своєму, не відходило, а просто сиділо і дивилося.

Пан Хамуляк каже, що досі не знає чи підкинули собаку чи вона сама забрела на подвір'я. Песик забіг  у відкритий гараж і сховався там під диван. Там  він фактично жив 2 тижні, бо боявся старого собаки.

- Ми розуміли, що обидві собаки не зможуть зжитись, тому ми  з дружиною намагалися прилаштувати кудить малу, бо  не викидати ж її на вулицю, в період сильних морозів, - говорить пан Хамуляк. -  Як ми не старались розповісти про собаку, тих хто хотів би забрати його так і не знайшлось. Тому ми вирішили припинити пошуки.  

Собачку назвали Лакі,  бо їй справді пощастило, а найголовніше, господарі переконують, що пощастило їм.

-  Зараз наша Лакі ожила на очах, бігає, має улюблені іграшки, нервує старого Дикого, - продовжує Назар. -  знищила все що можна було знищити на нашому подвір'ї, сьогодні з'їла мої зимові капці, котрі я виправ і поставив сохнути, довго вибачалась за це. але це все дурне, бо коли ти приходиш з роботи і  бачиш як до тебе  біжить чорно-біле телятко з улюбленою забавкою в зубах і нестримно скавулить, немов говорить "Ну нарешті ти вдома, давай бігати, гратися, іди сюди я тобі зараз покажу що я тут ще навитворяла поки вас не було" -  ти просто заряджаєшся тією енергією тим позитивом і розумієш що таке щастя. Я хочу звернутись до людей не купуйте і не розводіть собак, допоки на вулицях так багато безпритульних тварин.

Айра, яку тричі викидали на вулицю та 16-річна волонтерка Марія 

Тернополянка Марія Жук волонтертством та допомогою тваринам займається з 12 років. Два роки тому вона забрала додому собаку. 

- Колись нашу Айру звали Айва. І її кілька разів просто викидали на вулицю, - каже Марія, - Я займалась волонтерством Айву та її сестру ми знайшли на вулиці.  Коли їй було чотири місяці ми віддали її у сім'ю. Два тижні вона жила там і все було нормально, а потім нам на сторінку кидають пост, а я впізнаю на ньому її. Ми дзвонимо тим власникам, які її забирали. Виявилось, що вони просто викинули її на вулицю. Ми намагались знайти її близько двох тижнів і коли люди все ж нам подзвонили люди, які її побачили - я була безмежно рада.

Марія вирішила забрати її на перетримку додому.  Одного разу дівчинка привела Айру на зоозахисну акцію, там її побачила одна сім'я, вони захотіли її забрати. Оскільки в Марії на той час тимчасово жило ще дві собаки - вона вирішила віддати Айру. Наступного ранку їй подзвонили та поскаржились, що собачка погризла диван.

- У собаки справді важкий характер, з нею інколи буває непросто, - каже дівчина. -Коли вона побачила мене після того, як пожила у іншій сім'ї - я зрозуміла, що вона обрала мене як свого господаря. Суть у тому, що такі собаки самі вирішують - хто їх власник і лише тоді вони будуть нормальними і спокійними Поки її передавали з рук в руки вона не могла взагалі зрозуміи, що з нею твориться. Ми проводили з нею дуже багато кінологічної роботи. Зараз наша Айра знає близько 50 команд. 

А ви готові взяти додому собачку з вулиці? Чи вважаєте ви що зараз побільшало бездомних собак в Тернополі? Відповідь залишайте у коментарях. 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google