Інтернати, сироти і діти з інвалідністю: які новації принесла реформа системи догляду за дітьми?

Ірина БЕЛЯКОВА

Щороку понад 5 мільярдів гривень виділяється на утримання таких закладів, але лише 10% цих коштів йде безпосередньо на дітей.
Соцпрацівник має бути більш «включеним» в життя родини, яка опинилася в складних обставинах. Багато комунікувати, щоб визначити причину їхніх проблем і навчити вирішувати їх десь самостійно, десь із допомогою громади.

77 тисяч дітей перебувають в інтернатах України. Лише 6 тисяч є сиротами. Усі інші мають хоча б одного із батьків. Але через низку причин, дітей віддали до спецзакладів. Таких 750 по усій країні.

— Життя в інтернаті означає ізоляцію від навколишнього світу, розрив з родиною і втрату індивідуальності через груповий підхід до навчання, — каже Володимир Вовк, координатор проєкту «Реформування системи інституційного догляду та виховання дітей» у Тернопільській області. — Як наслідок, покидаючи стіни інтернату, дитина несоціалізована і не готова до дорослого життя. Лише 10% відсотків випускників таких закладів нормально інтегруються в суспільстві.

Відео дня

Поставити на перше місце інтереси дитини і змінити цю систему покликана деінституалізація. У систему догляду за дітьми закладається пріоритет сімейного виховання. Реформу уже впроваджують на місцях. Одним із лідерів позитивних змін є Тернопільщина. На початок реформи у 2017 році у всіх 19-ти закладах цілодобового типу перебування жили і вчилися 1407 дітей. Сьогодні їх 862.

Реформа інтернатної системи не проста. Тому про неї важливо доступно і зрозуміло, аби уникнути непорозумінь. У рамках Просвітницької кампанії на підтримку деінституціалізації й попередження потрапляння дітей в інтернати, фахівці відповіли на найпоширеніші питання про реформу та розповіли, які послуги мають з’явитися в громадах.

Питання №1. Чи правда, що інтернати закриють?

Ні. Реформа передбачає трансформацію, де на першому місці мають бути діти. Тому, йдеться не про закриття цих закладів, а про збереження їх як освітніх, соціальних чи медичних установ, де діти можуть отримати інший спектр послуг.

Дослідження виявили, що інтернати шкодять дітям. І навіть найкращі з них не можуть забезпечити належної турботи та уваги. Інтереси інтернату часто переважають над потребами вихованців. Щороку понад 5 мільярдів гривень виділяється на утримання таких закладів, але лише 10% цих коштів йде безпосередньо на дітей. Це має змінитися.

— Заклади ніхто не закриває. Але так, їх чекає трансформація. Діти можуть навчатися й далі в цих закладах. Але загальний час перебування там має бути менший. І цілодобове перебування треба теж мінімізувати. Це і є зміна системи підходів в інтересах дитини, — пояснив Володимир Вовк, координатор проєкту «Реформування системи інституційного догляду та виховання дітей» у Тернопільській області.

Питання №2. Що може зробити територіальна громада в межах деінституалізації?

Оскільки після децентралізації громади отримали більше повноважень і стали самостійними, на них падає відповідальність за створення умов, у які повернеться дитина з інтернату. Мета реформи деінституалізації – створити систему послуг та підтримати сім’ї, які потрапили у складні життєві обставини.

— Тому у кожній громаді має з’явитися соціальний працівник, який вчасно виявлятиме та реагуватиме на сімейне неблагополуччя і допомагатиме таким родинам. Зокрема, працюватиме над тим, щоб допомогти знайти роботу батькам, забезпечити дітям безкоштовні обіди у закладах освіти та перебування у групі продовженого дня, і сприятиме залученню таких дітей до секцій та позакласних занять, — пояснив Володимир Вовк.

Громада має стати дружньою до дітей, які повертаються з інтернатів та їхніх родин. А це означає створення різних видів послуг, які мають виходити із конкретних потреб. Тому влада на місцях повинна сфокусуватися на активній комунікації із жителями. Нема універсального підходу, який підійде усім. В цьому і виклик для громад – не чекати, коли проблему вирішить хтось «згори». А ставати відповідальними і вирішувати проблеми, зважаючи на кожен індивідуальний випадок.

Питання №3. як діятимуть соціальні фахівці?

На Тернопільщині обов’язки фахівців із соціальної роботи виконує 87 людей у 51 громаді. Це дуже мало, зважаючи на великі об’єми роботи, зазначає Олена Магдій, завідувачка сектору підвищення професійної компетенції працівників надавачів соціальних послуг.

— Приблизно на 4 тисячі жителів має бути 1 фахівець з соціальної роботи. Деінституалізація вимагає змін до підходів у роботі. Тому було б добре, якби соцпрацівники пройшли профільні курси чи навчання. Адже підходи надання допомоги у межах рамках деінституалізації все-таки трохи відрізняються, — каже Олена Магдій.

Соцпрацівник має бути більш «включеним» в життя родини, яка опинилася в складних обставинах. Багато комунікувати, щоб визначити причину їхніх проблем і навчити вирішувати їх десь самостійно, десь із допомогою громади.

Деінституалізація сприяє впровадженню інклюзивної освіти та низки важливих соціальних ініціатив. Які ще існують послуги, котрі можуть отримувати батьки з дітьми із інвалідністю та особливими освітніми потребами у громаді - нижче в слайдах.