Інвалідність — не перепона жити: житель Гусятина подолав подорож мотоциклом до Карпат
Іван Космина з Гусятина успішно подолав дорогу до Карпат на своєму мотоциклі. Своєю мандрівкою чоловік доводить, що інвалідність — не кінець життя і за свою мрію варто боротися.
Про це він повідомив на своїй сторінці у соцмережі.
— Поїздка на 45-ти річному мотоциклу Вільхівчик – Яремче пройшла успішно, — написав Іван Космина. — Чи було важко? Від 4.30 ранку до 21.00 вечора я сидів в своєму кріслі колісному, і від Копичинець до самого Яремче, ми їхали під дощем, який ні на мить не припинявся, а чим ближче було до гір, ставало все холодніше. Звісно можна було б відмовитись від цієї поїздки та шукати більш сприятливі погодні умови, але… Але це б втратило весь сенс, який був закладений в цю поїздку, а почались би виправдання.
Доїхавши до Яремче, його мама і друг Михайло Савчук разом дружиною Тетяною просили Івана пересісти в машину, яка супроводжувала подорожуючих, адже дощ не припинявся, мотоциклісти всі були мокрі не зважаючи на дощовики…
— Але це б означало зрадити ідею, яку я заклав в цю поїздку, та почав шукати виправдання, — розповідає пан Іван. — В мою ідею повірили багато людей починаючи від мами, закінчуючи тими людьми, які радо махали нам руками, знімали на телефони, сигналили читаючи напис на прапорі. Людей, які читали мої дописи в ФБ та публікації в газетах. Я розумів, що сівши в авто, моє гасло ''Інвалідність НЕ кінець життя'' стане пустим реченням для тих хто мене супроводжував, тих хто ще вранці бажав щасливої дороги і тих, хто теж має інвалідність. Але я й розумів маму і Михайла Савчука з дружиною, бо я настільки змок і замерз дорогою в Яремче, що навіть не міг говорити.
— Вирушаючи в цю поїздку, я попросив одну дуже хорошу людину молитись, щоб все було добре, — продовжує розповідь Іван Космина. — Сам я молюсь не часто, але вірив, що цю людину Бог почує. Виїхавши з Яремче, дощ припинився, чорні дощові хмари розійшлися, вийшло сонце, яке не просто світило, але й пригрівало настільки, що дорогою до дому я скинув і дощовик і теплий плед яким був закутаний і просто насолоджувався гірським повітрям та запахом лісів. З посмішкою відповідав на вітання водіїв та пішоходів і кайфував від поїздки. Напевне ця молитва була. І напевне була щирою. І напевне була почутою Тим, хто може все…
Іван дякує усім, хто долучився до цього проекту, кожному, хто повірив і підтримав, а також планує нові подорожі.
— Дякую своєму 45-ти річному мотоциклу, що справився з поставленим перед ним завданням без жодної поломки, — написав Іван. — Розхід палива 9-ть на 100. Жер, але пер. Без коляски брав менше. Потрібно замінити деякі резинки бо при швидкості 80-ть почалось відпотівання масла. Регулювання карбів, щоб збіднити пальне. Мрію про японську вилку та нормальні аморти, на великих відстанях це дуже важливо. Тому я працюватиму далі і до зустрічі на дорозі.
Нагадаємо, раніше 20 хвилин розповідали історію Івана Космини, який пересувається у кріслі колісному понад 10 років. Чоловік наполегливо готувався до мотоподорожі до Карпат ще з минулого року — у здійсненні мрії йому допомогли друзі і небайдужі.
Читайте також:
Інвалідність — не перепона для життя: житель Гусятина відправиться в мотоподорож до Карпат
У Тернополі відбудеться зустріч для батьків, які виховують дітей з інвалідністю
Чула тільки авіціацію та сирени: як тернополянка, яка не бачить, виживає у воєнний час
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
