"Лелека загинув через сміття і ми змінили стиль життя": історія, яка заставляє задуматися

Рік тому 14-річний Зеновій знайшов у парку під мостом травмованого лелеку. Хлопчик побачив, що птах не рухається, подзвонив до батька. Вони завезли птаха до ветеринара, а той сказав, що сім’я сама має його виходити, бо у них немає методів, як його рятувати.

— Тоді ми знайшли іншого ветеринара, — розповідає мама хлопчика пані Рената. — Лікар оглядав птаха у нас вдома, робив консиліуми. Ми всі думали, що у лелеки — пошкодження кінцівок, але він не їв, і зі стравоходу йшла кров. Ми намагалися поїти його водою, годувати, але безрезультатно. Йому почали колоти знеболювальні, протизапальні та антибіотик. На очах птах оживав. Він почав виявляти інтерес до їжі. У хід пішла риба. У нього вмикався інстинкт виловити її з миски,але не міг. Тому риба йшла на філе і малими шматочками відправлялася в дзьоб. 

Жінка на емоціях розповідає, що після курсу лікування птах мав гарний апетит, сам ковтав їжу, почав лопотіти крилами. Шанси, що він одужає з 30% виросли до 70%. І сім’я вірила в нього. Люди доглядали за ним, як за улюбленцем. Але за три тижні лелека знову ослаб, не їв і не пив. Сім’я покликала лікаря, який вколов йому ліки, але ті не встигли подіяти і птах загинув. 

Наївся сміття

— Птах помер у червні 2018-го року. Коли ветеринар зробив розтин, то сказав, що лелека наївся сміття і, можливо, в нас вдома, — каже жінка. — І ми вже думали, що, може, справді так, бо птах вже почав одужувати, почав ковтати, а потім раптово йому стало гірше. 

У жінки з’явилось почуття провини, яке її мучило. Вона довго думала та аналізувала. 

— Ми почали розбиратися, де ж лелека міг в нас вдома знайти те сміття, — продовжує пані Рената. — Бо у нас вдома він майже не рухався, він не міг ходити. Та й такого сміття, яке дістали з його шлунку, в нас він би не знайшов. Потім я переплакала, проаналізувала і зрозуміла, що він, скоріш за все, хотів їсти і ходив парками. А в той час якраз сильно кропили поля хімією і лелеки не могли там знайти собі їжу. І вони пішли шукати її. А в нас люди викидають усе зазвичай із пакетом. Лелеки їжу не жують, а ковтають, і вона напряму потрапляє через стравохід у шлунок.  

Проблема ще в тому, як каже жінка, що шансів вижити у птаха і не було, бо у Тернополі немає можливості обстежити шлунок. Вона телефонувала у Львів і там теж сказали, що це зробити нереально.

Змінили стиль життя

Сім’я була дуже засмучена загибелю птаха, до якого вони встигли звикнути. Його називали Петею. Але, коли він помер від сміття, для них це було шоком. Тоді жінка написала пост у себе на сторінці у Facebook з історією лелеки та звернулася до людей, щоб ті ходили за покупками із еко-торбинками, не брали зайвого поліетиленового пакета. Адже сміття вбиває нас. Та й сама Рената відмовилася від поліетиленових пакетів у власній роботі. Жінка шиє тренувальний одяг і кожен виріб пакували окремо у поліетиленовий пакет. 

— В першу чергу я переглянула своє відношення до пакування виробів, які раніше мали одноразову індивідуальну поліетиленову упаковку і замінила її на багаторазові торбинки, які ми самі відшиваємо з залишків тканин, — розповідає пані Рената. — А згодом ми почали сортувати сміття. Ініціатором був син, який знав, куди можна здавати скло, картон, поліетилен. Він усе нам показав, розказав. Окрім того, що це добра справа для екології, на цьому це й можна регулярно заробляти. Ми щоразу здаємо скло, картон, поліетилен, і син завжди має кишенькові гроші.

Жінка розповідає, що сім’я купила набір торбинок-шоперів для повторного використання, з якими можна ходити у магазин. Також придбали авоську для овочів, кавунів, динь. 

— Знаєте, такі, як були ще у Радянському союзі. А зараз дівчата плетуть їх із натуральних ниток, в Інтернет-магазинах є величезний вибір, — продовжує жінка. — І це гарно виглядає.

Тепер сім’я, купуючи продукти, звертає увагу на упаковки. Беруть лише ті, які можна здати на переробку. Жінка каже, що в цьому плані найпростіше на ринку, адже там усі продукти можна покласти у власні торбинки. Вдома сім’я поставила кілька сміттєвих контейнерів для сортування сміття. І раз в місяць сортоване сміття вивозять на переробку у кілька підприємств (список підприємств, які приймають скло, картон та інші види сміття шукайте на сайті “20 хвилин” - прим. ред.).  

— Напевно, треба пережити щось подібне, щоб зрозуміти, — каже Рената Літинська. — Бо багато людей і не задумується про шкоду того сміття, яке ми збираємо і викидаємо. Нещодавно зустріла в магазині одногрупника. Він брав печиво, поклав його у один пакет, а потім ще в один. Я запитала, для чого так робити, а він сказав, щоб не випало. Я почала пояснювати йому що так не треба, а він відповів, що це не його проблеми, бо він сміття не викидає на вулиці, а у смітники. А те, що в нас немає сміттєпереробних заводів, не його справи. І я кажу, що він ж може не набирати стільки того поліетилену, а він запитав, чому це він має не набирати, якщо йому так зручно. Для мене це теж шок. 

13-річна Марічка Літинська через фото звертається до своїх ровесників і усіх людей з проханням про збереження планети. Дівчинка показала потворну красу Землі від неправильного господарювання людини. 

Жінка додає, що чула про те, що з 1 червня в Тернополі мали бути облаштовані спеціальні контейнерні майданчики для сортування сміття, але їх немає. Єдиний гарно облаштований такий майданчик вона бачила на Лучаківського. Більше про це читайте на сайті “20 хвилин” та у наступних випусках “RIA плюс”. Але, щоб сортування сміття справді було правильним, потрібно, щоб люди спершу робили це вдома, а не кидали усе в один пакет. Жінка каже, можливо, нашим людям потрібно просто більше про це розповідати, доступно пояснювати, що це не так складно, тоді вони щось мінятимуть.  

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.