«Маю надію хоча б знайти тіло»: тернополянин чекає на прабабусю третій день

Третю добу поспіль тернополяни, волонтери та рідні зниклих під завалами приходять до багатоповерхівки на Стуса, куди 19 листопада влучила російська ракета. Пошуково-рятувальні роботи тривають безперервно. Серед тих, хто чекає будь-якої інформації, – Ігор Черепанський. Після удару він досі не має жодної звістки про свою 85-річну прабабусю Валентину Степанівну.

85-річна Валентина Степанівна мешкала у квартирі на шостому поверсі ще з 1982 року – фактично все своє життя, розповів її правнук Ігор Черепанський.

– Отам, де все засипано, то її ванна. Вона рідко ходила в укриття, хіба ще вдень, а так завжди казала: та куди я буду бігати у підвал. А цього разу я не впевнений, чи вона чула ту тривогу. Я маю надію, що вона не мучилася, що це сталося раптово – і від цього мені трохи легше. Шмат ракети знайшли там, де було її ліжко, – говорить тернополянин. 

Чоловік із родиною живе неподалік. Зранку 19 листопада він збирався на роботу, коли почув сильні вибухи. Вийшовши надвір, побачив клуби диму. Сусідка сказала, що влучили у будинок на Стуса. Коли Ігор уточнив, у який саме, відповіли – у восьмий. До будинку прабабусі він приїхав майже одразу після обстрілу. Намагався додзвонитися – виклик ішов, але ніхто не відповідав.

– Спочатку я заїхав зі сторони «Оріону». Це зараз воно все розбите, а тоді будинок візуально виглядав цілим з північної сторони. Я думаю: ну, десь вивели. Побіг до квартири, але дійшов лише до п'ятого поверху. А коли спустився й обійшов усе навколо, зрозумів, що її квартири немає, – пригадує Ігор.

Про Валентину Степанівну правнук відгукується з теплом. Каже: вона була педагогом, доброю та світлою людиною.

– Вона все життя працювала в дитячому будинку творчості. Тут недалеко, буквально метрів 300. Вона педагог у душі. Завжди вміла знайти спільну мову з будь-якою людиною. Чистоплотна, дуже любила свого котика. Тут був дитячий майданчик, і вона щодня прогулювалася там із ним. І навіть, що дивно, з цього будинку – я тут уже третій день стою – сусіди, хто мене впізнає, питають: а котик як? Але маю надію хоча б знайти тіло, – розповідає пан Ігор.

Чоловік приходить до будинку щодня й перебуває тут з 8 ранку до 23 години. Сподівається, що тіло прабабусі все ж знайдуть.Також тернополянин наголошує: світ має бачити всі наслідки і робити висновки. 

– Я впевнений: світ має бачити, що робить ворог з нашими людьми. Тому я відкрито даю інтерв’ю і місцевим, і світовим ЗМІ. Моя бабуся все життя працювала, нікому не бажала зла, а вони її просто вбили. Я хочу, щоб мій приклад, приклад моєї родини, став нагадуванням для всіх, що війна в Україні триває, що безпечного місця у нас немає. Світ котиться в прірву, – говорить пан Ігор.

Нагадаємо, внаслідок удару по багатоповерхівках у Тернополі відомо вже про 31 загиблу людину, серед них – шестеро дітей. Травмованих – 94, у тому числі 18 дітей. Триває ідентифікація загиблих та пошук людей, які досі залишаються зниклими безвісти.

Читайте також:

Родина Німащук дивом вижила під обстрілом — небайдужі зібрали їм понад мільйон на нову квартиру

Мама і донька загинули під час ракетної атаки, обіймаючи одна одну

Наталка Гнатюк втратила сина та маму: друзі збирають кошти на підтримку

Ракетна атака забрала життя медпрацівниці Аліни Присяжнюк

Тато і молодший братик загинули. Друзі родини відкрили збір на допомогу мамі з двома донечками

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.