Меморіальну дошку письменнику Олексію Попадюку відкрили у Тернополі
На Вулиці Карпенка урочисто відкрили меморіальну дошку. На ній зображені двоє жителів будинку номер 15, письменник Олексій Попадюк та актор Володимир Ячмінський.
Жителі будинку на вулиці Карпенка, 15 урочисто зібралися на відкриття меморіальної дошки. 8 вересня урочистості присвятили саме письменнику Олексію Попадюку. Пізніше відкриють і ту частину, яка присвячена актору Володимиру Ячмінському, за участі його колег і рідних.
Ініціював встановлення таблички друг Олексія Попадюка Іван Завірохін.
— Я з ним познайомився на вулиці Руській. Декілька разів проходив повз ту зупинку. Дивлюся якийсь чолов’яга робить авторський розпродаж. Одного разу звернув увагу на «Крива люфа», драй його твір. Ну, думаю, що то за «Крива люфа». Я відкриваю і ого, нічого собі. Я купляю ту «Криву люфу», прочитав її за добу. Наступного дня прийшов і купив ще дві книжки, інших. Ну і так ми стали побратимами, — розповідає Іван Завірохін.
— Сьогодні ми зібралися, щоб віддати шану видатній людині, літератору. Його творчість залишила глибокий слід в нашій історії. Встановленні цієї меморіальної дошки — це знак нашої вдячності та визнання його внеску в розвиток літератури. Його творчість буде жити і надихати нові покоління. Нехай ця дошка стане символом памʼяті про людину, яка проживала в нашому будинку, яка через слово намагалася змінити світ на краще, — говорить голова ОСББ «Затишний двір Карпенка» Ірина Панкевич.
Під час обговорення з мешканцями будинку ідею встановлення пам’ятної таблички Олексію Попадюку, люди вирішили, що їхній сусід Володимир Ячмінський також заслуговує на встановлення таблички. Тому виготовили пам’ятну дошку, на якій зображені обидва діячі.
Сусідкою обох постатей була і знана українська письменниця Ніна Фіалко.
— Він народився в 33 році, то під час війни вже був таким парубчаком. Ті події, які відбувалися в 40-х роках і пізніше, він все то був у курсі діла. Мав чим поділитися. Прозу починають писати ті люди, які мають що сказати, і мають чим поділитися, — розповідає Ніна Фіалко.
Письменниця пригадує також, що думки про початок письменства в Олексія Попадюка з’явилися на початку 2000-х років. Перша книжка його вийшла у 2006 році — «Літературна партизанка». Серед особливостей Пападюка було і те, що він не дозволяв правити свої довгі речення, лише морфологічні помилки.
Урочистості з нагоди відкриття меморіальної таблички на честь актора театру і кіно Володимира Ячмінського тут планують провести пізніше. Коли саме, наразі невідомо.
Олексій Попадюк
Український письменник, літератор народився 30 серпня 1933 у Кабарівці, Польща. Помер 3 квітня 2019 у Тернополі.
Закінчив Львівське залізничне училище у 1959 році. Працював у депо станції «Тернопіль» та ВО «Ватра».
Підтримував зв'язки і листувався з українськими правозахисниками, зокрема В'ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом, Андрієм Пашком.
Тернопільський вуличний письменник Олексій Попадюк заробляв на друк наступної книжки, продаючи тиражі попередніх своїх романів. Чоловік, який все життя пропрацював слюсарем, писав, бо вважав, що кожен чоловік повинен написати книжку.
Його книжки – про події на Галичині, які відбувалися 70 років тому. Герої його романів схожі на нього, бо діють так, як міг би вчинити він сам.
Доробок
Друкувався у ЗМІ, зокрема в журналі «Літературний Тернопіль».
Автор книг:
«Літературна партизанка» (2006, перевидана 2009, 2011)[1][2],
«Крива люфа» (2010)[3][4],
«Заслужене щастя» (2012)[5],
«Щаслива служба» (2016)[6],
«Гроші не пахнуть».
Читайте також: Помер дідусь, який продавав книги на зупинці у центрі. Він залишив відеозаповіт
Володимир Ячмінський
Народився 15 червня 1936 року в Харкові. 1961 року закінчив студію при Львівському українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької, де навчався у Бориса Тягна, Олексія Ріпка, Ярослава Геляса.
З 1961 року — актор Тернопільського українського драматичного театру імені Тараса Шевченка. Помер у Тернополі 22 вересня 2020 року.
Зіграв понад 300 ролей. Тернополянам добре відомі його перевтілення на сцені: Іван Непокритий ("Дай серцю волю..." М. Кропивницького), Мартин Боруля ("Мартин Боруля" І. Карпенка-Карого), Возний ("Наталка Полтавка" І. Котляревського), Малахій Стаканчик ("Народний Малахій" М. Куліша), Терешко ("Суєта" І. Карпенка-Карого), Феліче ("Дім божевільних" Е. Скарпетти), Феноген ("Хазяїн" І. Карпенка-Карого), Майк Деделюк ("Гуцулка Ксеня" Я. Барнича), Лейзер ("Поминальна молитва" Г. Горіна), Скорик ("Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ’яненка), Ступай ("Патетична соната" М. Куліша), Рибник ("Тіль Уленшпігель" Г. Горіна), Зброжек ("Маклена Граса" М. Куліша).
Також Володимир Ячмінський знявся у фільмпх: «Чортова дюжина» (Козак Кишкомот), «Вершники» (Сержант Гевдар), «Прощайте, фараони» (Оверко), «Дай серцю волю...» (Іван Непокритий), «Камінний господар» (Сганарель), «Чарівна сопілка» (Хома) та ін.
Володимир Ячміський має низку нагород, серед яких премія М. Садовського та Леся Курбаса, звання «Людина року-2009», Орден Слави III ступеня.
Читайте також:
Володимир Ячмінський: «Заради театру не пив і не курив...»
«Велике горе спіткало театр»: помер народний артист України
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
