Ми допомагаємо змінювати життя. Публікації "RIA плюс" з хепі-ендом

З нагоди 20-річчя газети  "RIA плюс" пропонуємо підбірку наших публікацій з хепі-ендом. Водночас хочемо нагадати, що газета не є першою інстанцією у вирішенні проблем.  До нас варто звертатися, коли вас проігнорували всі інші служби, які компетентні у цьому питанні.

Читайте також: Газеті "RIA плюс" вже 20 років. Далі буде!

Виграла суд за землю

Три роки судів завершилися перемогою для тернопільської пенсіонерки Марії Кутної. Вона вдячна "RIА плюс" за те, що написала про її проблеми. Каже без втручання газети, було б складно. Тому перемогу вважає спільною! Жінка відстоювала у суді своє право на вільне користування власною земельною ділянкою.

На сьогодні справа уже побувала й в Тернопільському апеляційному суді і справа завершилась на користь тернополянки.

- Я вважаю, що якби не розголос моє справи, якби не поява журналістів на засіданнях, то справа могла б для мене завершитись зовсім не так, - каже жінка. - Бо якщо є увага від преси, то і зовсім ставляться і поводяться по-іншому. Ото в нас ще єдине, кого в країні бояться, то і є преса. Бо в цій країні керують всім гроші і страх.  Рахуйте - три роки тривали суди, то ж не жарти!

Також пані Марія щиро вдячна Центру з надання безоплатної вторинної допомоги правової допомоги, куди власне звернулась за допомогою після того, як отримала позов у суд. Вона додає, що їй попався настільки совісний і відповідальний адвокат, що навіть маючи гроші не впевнена, щоб самостійно знайшла такого. Власне за його порадою Марія Кутна звернулась у редакцію та розповіла свою історію.
Йдеться, зокрема, про непорозуміння між родичами-сусідами через землю та бажання останніх отримати через суд  земельний сервітут. Тобто, люди хотіли мати офіційне право заїжджати до себе на подвір’я через ділянку пані Марії. А підставою для такої забаганки стала нібито відсутність можливості влаштувати собі нормальний заїзд (у них заїзд вів з дороги у гараж). Бо, мовляв, будинок купували у чоловіка пані Марії і той взагалі обіцяв, що і її ділянка мала також відійти їм. Тож коли почали сварки між сусідами та пенсіонеркою через проїзд її ділянкою, якою вони активно кілька років до того користувались, перші подали до суду. У разі встановлення  сервітуту на користь позивачів, проїзд пролягав би якраз по середині ділянки. Причому, згідно із ч.1 ст. 101 Земельного кодексу України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку. Тобто, продати таку ділянку за необхідності,  через яку мають право їздити сторонні, в принципі нереально. І хоч із самого початку незалежні юристи, до яких ми звертались за консультацією, називали такий позов безперспективним, адже заїзд у позивачів таки є, але він їм просто не підходить з певних причин, судова тяганина тривала кілька років.

- Кілька експертиз, виклик на суд експертів, суди у міськрайонному, розгляд апеляції, - каже пані Кутна. - Не думала, що мені на старості доведеться ще й відстоювати щось своє. Я в житті ніколи на чуже не зазіхала. Тому дякую всім, хто протягнув мені руку допомоги у непростий для мене час.

Вилікувала сина від страшної недуги

- Якби не добрі люди, я б своєї дитини не вилікувала, - каже мама 19-річного Артема Зам’ятіна. Хлопець дивом вилікувався, перенісши тривале лікування та складні операції з видалення лімфовузлів та пухлини.

Про збір коштів на лікування Артема “RIA плюс” і “20 хвилин” писала неодноразово, адже матір хлопця в розпачі просила допомоги усіх небайдужих. Лікування дороге, а коштів на це бракувало. До того ж стан сина неодноразово був критичним, він впадав у кому, його рятували у реанімації, довго не могли встановити діагноз. Хлопцеві потрібно було пройти багато аналізів та обстежень, серед яких трепанбіопсія (пункція із взяттям для гістологічного дослідження шматочків кісткового мозку і кісткової тканини). На щастя страждання припинилися і історія з недугою Артема завершилася щасливо - він одужав і нині живе повноцінним життям. Артем з мамою не перестають дякувати та молитися за благодійників.

Нагадаємо, Артем Зам'ятін з Бережан захворів у 15-річному віці у вересні 2015 року. У нього раптово пішла носом кров так, що неможливо було її зупинити. У важкому стані хлопець лікувався у гематологічному відділенні міської дитячої лікарні. Медики довго не могли встановити йому остаточний діагноз, була підозра на онкологічне захворювання - лімфому. Артем пройшов ряд обстежень та курсів лікування, проте йому не легшало. Згодом виявилося, що у нього хронічна імунна цитопенія, вражаюча тромбоцитопенія важкої форми.  У хлопця був приступи, коли критично падав рівень тромбоцитів. В реанімації його ледве врятували. Він уже пройшов декілька блоків хіміотерапії, але недуга не відступала.

В лютому 2017 року у клініці «Охмадит» у Києві Артему зробили дві операції - видалили лімфовузли і з-під пахви пухлину.

- Операція тривала 4 години. Лікарі бігали, а я думала, що зійду з розуму, - розповідає Марія Зам'ятіна. - Пухлина була розміром у два кулаки. Вона заховалася між ребрами. Лікарі були шоковані. Слава Богу все скінчилося. Син одужав, вже був в Польщі на роботі, зараз працює офіціантом у ресторані.

Марія Зам'ятіна каже, що не раз впадала в розпач від безгрошів'я, адже бувало, що залишалася без засобів на існування. Лікування сина, проїзд, проживання у столиці забирало всі кошти.  Зверталася за допомогою за допомогою до меценатів, нардепів, та відгукуються вони неохоче. Найбільше допомогли прості люди, не мільйонери.

- Я б того сама не витягнула. Низький уклін усім, хто допомагав, - каже жінка. - До речі, коли я не мала ні копійки, мені зателефонувала добра жінка - пані Ірина і попросила під’їхати до неї. Вона дала мені в конверті 1000 доларів. Я була вражена! Також дуже дякую дизайнеру Оксані Бачинській, класному керівнику Артема Людмилі Василівній, вчителям та дітям з училища, де вчився син. "RIA плюс" і "20 хвилин" вдячна за те, що написали про нас і завдяки публікаціям багато людей нам допомогли.

Допомогли загубленому голландцю повернутися додому

Про історію з голландцем "RIA плюс" писала у 2013 році. Дивний чолов’яга жив у автофургоні біля заправки неподалік Зборова. Він не міг чітко розповісти хто він, часто не мав, що їсти. Фургон не опалювався, на дворі зима. Таку інформацію газеті повідомив постійний читач. Кореспонденти поїхали до чоловіка…

Чоловік, який представився Віллі, розповів про себе.

- Я мав бізнес в Одесі, - казав чоловік. – Це було дев'ять років тому. Фірма займалась імпортом та експортом. Почались проблеми з українською мафією. Були перевірки, вимагали різні документи... я втратив дуже багато... Приїхав на Тернопільщину. З Олегом (вочевидь, компаньйон Віллі – прим. ред.) хотіли відкрити магазин для туристів і ресторан. Купив приміщення. Олег прийшов і сказав, що має проблеми. Почав просити, щоб я дозволив узяти приміщення під заставу. Віллі - ідіот (каже про себе – прим. авт.), повірив, дав документи...

В результаті, як розповів Віллі, він втратив майже все бо його компаньйон зник. Чоловік познайомився з місцевою жінкою. Жили разом поки були залишки грошей.

- Любові не було, і вона згодом сказала: "Віллі, йди геть".... Після того я став жити у фургоні, - розповів чоловік.

Так жив декілька років. Почав зловживати алкоголем, завів сумнівних друзів. В 2012 отримав травму голови… Ми повірили історії чоловіка. Звернулись до тодішнього тернопільського нардепа Олекія Кайди аби депутатськими зверненнями повідомив про ситуацію міграційну службу, МВС, посольство Нідерландів. Історію Віллі підхопили інші журналісти та видання…

Віллі виїхав на батьківщину 25 квітня, повідомили згодом у Державній міграційній службі в області. У чоловіка не було документів, то ж їх довелось виготовити. Також відповідні служби в Голландії вже вирішили питання щодо пенсії для нього. Тому фінансових проблем після повернення у нього не буде. Перед від’їздом Віллі розповів, що попри усі негаразди, він полюбив Україну її та українців.

Допомогли захистити сквер на Лепкого

Більш ніж пів гектара зеленої зони на Лепкого, біля школи №21, згідно містобудівної документації були землею для будівництва й обслуговування підприємств, установ. В 2015 році місцеві мешканці звернулись до редакції з проханням допомогти захистити зелену зону бо ж довколишні будинки почали обходити невідомі люди й збирати підписи за будівництво там храму й пам’ятника. Тернополян це обурило бо ж під зріз пішли б десятки дерев, крім того в Тернополі існує практика коли землю беруть під храм, а поряд тулять багатоповерхівку.

- Ходили двоє людей, та збирали підписи, - розповіли тоді місцеві мешканці. – Називались представниками церкви й говорили, що в сквері заплановане будівництво багатоповерхівки, але в людей є вибір, замість будинку погодити будівництво каплиці і пам'ятника. Це нагадує шантаж: або - або. Коли ж мешканці говорили, що взагалі не хочуть жодної будови в сквері, починався тиск. Від збирачів підписів лунали питання: «Ви що? Проти церкви? Проти наших хлопців з АТО?». Крім того, підписи збирали на порожніх листах без «шапки», печатки, реквізитів.  Тут повноцінний зелений сквер де можна відпочити та провести час. Ми проти забудов чи то будинку, чи то торгового центру, чи то церкви.

Розголос в пресі та активна позиція місцевих мешканців зупинили будівельні наміри. Згодом ініціативу з захисту території підхопила частина депутатів міської ради. Як наслідок в містобудівній документації вдалось зробити зміну та призначення землі визначити як зелена зона загального користування. Тепер будувати в тій місцині забороняє і закон. Цей приклад показує, що не всі будівельні наміри в зелених зонах (які офіційно не є зеленими – авт.) закінчуються забудовою. Громада може перемогти, а «RIA плюс» допомагала і допомагає в таких «війнах».

Це неповний список публікацій, які допомогли читачам змінити їх життя на краще чи вирішити проблеми. Якщо ви є читачем "RIA плюс" і маєте за що подякувати виданню, пишіть про це у коментарях до статті!

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.