Це був добряга і суперфутболіст, кажуть друзі Михайла, який загинув на колії. Деталі трагедії у Бірках

24 травня трагічно загинув футболіст команди суперліги чемпіонату Тернопільського району «Вікторія» з Великих Бірок Михайло Саїк.

• Асоціація футболу Тернопільщини висловлює щирі співчуття рідним та близьким з приводу передчасної смерті Михайла, — написали друзі-футболісти. — Світла пам’ять про нього назавжди лишиться в наших серцях. Просимо прийняти слова найщирішого співчуття у цей скорботний час. Сумуємо разом з вами. Поділяємо Ваші біль та горе. Вічна і світла пам’ять!

Нагадаємо, вантажний поїзд травмував 22-річного хлопця, який сидів на колії. Він помер дорогою до лікарні. Трагедія трапилась 24 травня на залізничній станції у Великих Бірках. Про пригоду на залізничній колії на лінію "102" повідомив черговий станції смт Великі Бірки. Він розповів, що 24 травня близько опівночі, вантажний електровоз «ВЛ80Т-1238», що курсував за маршрутом Жмеринка-Львів, збив невідомого. Чоловік сидів на колії. Машиніст його побачив за кілька метрів, почав сигналити, але той на жодні попереджувальні сигнали не реагував. Рухався електровоз зі швидкістю 50 кілометрів на годину. Проте загальмувати не встиг, оскільки перевозив чотири цистерни з пальним та 42 вагони з вугіллям.

Звістка про загибель юного, але вже із серйозним досвідом футболіста, шокувала усіх, хто його знав. Друзі не могли повірити, що саме їхнього Міші вже немає. Одні про трагедію дізнались ввечері 24 травня. Проте, поки не отримали офіційного підтвердження, дуже сподівались, що сталась прикра помилка. Що вп’яте, вдесяте наберуть його номер, а Міша відповість «Привіт»… Дива, на жаль, не сталось. Зранку 25 травня їм повідомили під колесами поїзда загинув Михайло Саїк.  

• Це така трагедія, що в голові не вкладається — Міша дуже хороша дитина, — розповіла мешканка Великих Бірок пані Оксана. — Тато помер, як вони з сестрою були малими. Мама Таня вже років п’ять мінімум в Італії. Зараз вона шукає, чим дістатись до Тернополя на похорони власної дитини. Чи встигне – не знаємо.  

У Ступках, що неподалік Бірок, проживає рідна сестричка Михайла, Ліля. Саме напередодні вона народила другу дитину. Вся родина готувалась до хрестин.

Саме від неї, близько 7 вечора, вийшов Міша. Дорогою зустрів свого друга. Коли друзяки розійшлись, Міша колією вирушив в бік Бірок. Цю відстань він долав мало не щодня. Тут чомусь йшов і присів. Опустив голову на коліна і, скоріш за все, заснув. Востаннє…

Близькі друзі, які спілкувались з машиністом, кажуть, що бачили відео з навігатора. Коли фари потяга вихопили фігуру на колії, машиніст екстрено гальмував, шалено сигналив. Але хлопчина, що сидів на колії, навіть не поворухнувся.

• Ми такого хлопця втратили, слів немає, досі до тями прийти не можемо, — помічник тренера команди «Вікторія» Петро Загурський ледь стримується. — Це був мій любимчик… Молодий, але настільки перспективний. Багато команд хотіли бачити його у своєму складі. Ми йому не раз казали, давай, вперед. Там рівень інший, гроші таки ж. Ні, він відмовлявся, мовляв, гратиму у Бірках. Зі своїми…  

Останнє фото з друзями-футболістами. 23 травня 2021 року. Михайло - на фото в нижньому ряду, крайній справа

Востаннє футболісти бачили Мішу у неділю, під час гри. Той останнім часом часто пропускав тренування, бо то сестрі ходив допомагати, то до бабусі У Чернилів через ту таки ж колію поспішав. Мовляв, я чоловік, я мушу, більше їм помогти нікому. 23 травні Міша пообіцяв: у вівторок, 25 травня, обов’язково прийду на тренування. Тепер пропускати не буду, включаюсь у гру. Але 24 травня його життя обірвалось.

• Він міг вийти на поле на 10 хвилин і вирішити хід та результат гри, — пригадує Петро Загурський. — Від маленького грав за дорослих. Добряга. Як паличка-виручалочка для нас був. Як ми без нього? Слів немає…

Міша якось різко подорослішав. Колись проживав з дідусем, доглядав за ним. Коли діда не стало, залишився єдиним чоловіком у родині. Тому помогти сестричці чи бабусі — це для нього навіть не обговорювалось.

• І нам першим помічником був. Що не попросили — ніколи ні слова відмови не чули, — згадують футболісти. — Багатьом було не до того, а він все робив мовчки.

Народився Михайло 22 листопада 1998 р. у Бірках. Ховатимуть тут же, у рідному селі 26 травня о 13.30. В останню путь з батьківського дому, що на вул. Грушевського, його проводжатимуть зі священником. Ані друзі, ані  односельці ні на мить не сумніваються, що про самогубство й мови бути не може. Що саме нещасний випадок та колії, якими ходив щодня, відібрали у Міші життя…

Редакція «20 хвилин» висловлює щирі співчуття родині, всій футбольній спільноті Тернопільщини та всім, хто втратив дорогу людину. Царство небесне тобі, чемпіоне…

Читайте також

Вантажний поїзд травмував 22-річного хлопця, який сидів на колії. Він помер дорогою до лікарні

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.