На кікімору – шнурок з водяних фільтрів. Як шиють амуніцію й захисне спорядження для ЗСУ?

• Волонтерство – не лише добра справа, а й рятунок від хвилювань, викликаних війною, запевняють в Тернопільському обласному центрі комплексної реабілітації. Від 24 лютого робота там не припиняється.
• У центрі плетуть маскувальні сітки й кікімори, а ще виготовляють елементи амуніції для військових. Як жінки, які раніше не мали справи зі швейною машинкою, тепер запросто втруть носа професійним кравчиням? Де беруть матеріали для роботи? Читайте у нашому тексті.

Наталія Лошнів працює в центрі реабілітації майже п’ять років. За фахом вона – філологиня, навчає дітей з інвалідністю української мови та літератури. Але тепер її улюблена справа – шити речі для захисників. Цим займається сім місяців

Власноруч розробляють ескізи амуніції

– Хлопці потребували різних дрібних речей з амуніції. Треба було шити. В мене мама за освітою кравчиня, тож цьому ремеслу я навчилась від неї. Після того, як росія напала на територію України, як тільки з’явились якісь запити від військових – довго не думаючи, я сіла за швейну машинку, – розповідає жінка.

На базі центру ще до вторгнення ворога відкрили швейну майстерню. Вона працювала як соціальне підприємство. Наталія пригадує, як стартували із виготовлення сувенірів ручної роботи на благодійні ярмарки. А коли почалась війна, довелось швидко «переключитись» на елементи одягу для військовиків. Жінки, які ніколи не мали діла з обладнанням для шиття, почали вчитись з нуля.

– З лютого ми шиємо безперервно. Розписали розмірний ряд, тобто скільки сантиметрів має певний розмір. Довелось освоювати особливості тканин й військові фасони. Іноді навіть самотужки розробляю ескізи, – говорить Наталія.

Для бійців тут виготовляють устілки у взуття, підсумки (сумка невеликого розміру, яку носять на поясному ремені чи на розвантажувальному спорядженні – прим.), нашоломники тощо. Зараз, наприклад, є замовлення на футляр для спальника. Наталія шиє його з підкладкової тканини, яка не промокає від вологи.

– Щодо інших запитів від захисників. На днях для каски попросили зробити підшоломник. Нам дали тканину, ми намалювали викрійку, пошили. Також принесли вже вирізані підсумки, треба було лише зшити їх докупи. Хлопці потребували торбинки, в якій носитимуть свої «дрібнички». Хотіла би вам показати хоч один наш виріб, але всі розібрали моментально, – усміхається вона.

До нашої розмови долучається Наталія Турецька, директорка Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації. Вона додає, що з матеріалами для пошиття амуніції допомагають небайдужі тернополяни: приносять тканину, сукно, одяг відповідних кольорів, навіть пальта, які також можна використати.

– Ми даємо клич у соцмережі і люди долучаються. Якщо нам щось потрібно – все оперативно знаходять! Приміром, швейні машинки ми закупили до війни. Та вони вийшли з ладу, не витримавши навантаження, коли шились підсумки. Тканина для них надто цупка. Але знайшлись містяни, які й нашу техніку відремонтували, й віддали власні машинки для доброго діла, – каже директорка.

В основу кікімори – шнурок з фільтрів для води

Далі у нас міні-екскурсія. Наталія Турецька веде показати їхнє невеличке виробництво з плетіння маскувальних сіток та кікімор. Поки в цьому приміщенні затишшя, бо замовлень від бійців немає. Але, за словами жінки, були випадки, коли військові на два дні приїжджали додому і зверталися до них чи за сіткою, чи за маскувальним «костюмом», щоб не повертатись на фронт з порожніми руками. Тоді колектив центру терміново збирається тут й гуртом плете на «вже».

– Особливо приємно, коли приходять хлопці, для яких ми передали кікімори. Зрозуміло, що їх сфотографувати не можна, але такі відвідини дуже емоційні. В нашому центрі всі плачуть, й захисники розчулені, адже на власні очі побачили, хто зробив річ, яка, можливо, врятувала їхнє життя, – розповідає пані Наталія.

На Сахарова, 2 творять різноманітні варіації кікімор: звичайні, у вигляді плащів, комбінезонів або на вимогу конкретного бійця. Нитки для них використовують з усього, що реально розпороти. Речі приносять тернополяни, а ще їх купують на місцевих секонд-хендах. З наближенням холодів серед військових є попит на зимові кікімори. Їх плестимуть з ниток білого, брудно-білого та сірого кольорів.

– Для основи на такі захисні костюми беремо шнурки з водяних фільтрів. Так-так, саме тих, які стоять майже у кожній квартирі. З таких шнурків добре плести каркаси, бо вони легкі, не розтягуються. Ось так виглядає клубок! – демонструє Наталія Турецька. – Наразі шнурків не вистачає! Тому закликаю містян вчасно змінити фільтри для води, а використані – принести в наш центр!

На маскувальні сітки тканину ріжуть. Спершу тут був один спеціальний каркас для їхнього плетіння, а зараз в приміщенні стоїть три. В підвалі – четвертий. Коли звучить сигнал повітряної тривоги й всі спускаються в укриття, там робота продовжується. Сітки плетуть середньої довжини. Директорка центру пояснює, що для створення більших не мають обладнання. Однак, волонтерство і в цих масштабах рятує тих, хто тут працює чи проходить реабілітацію, від хвилювань.

– Виплітаєш вузлики – й дрібна моторика синергізує діяльність півкуль, мозок діє краще. Волонтерство – не лише добре діло, а й внутрішнє «розвантаження». В перші дні вторгнення ми плели сітку й плакали, шили й плакали, бо війна торкнулася кожного… А тепер наша справа є способом долучитись до перемоги. Раді, що маємо таку можливість! – говорить на завершення пані Наталія.

Читайте також:

Нашим захисникам потрібне тепло. Допоможіть робити окопні свічки, аби зігріти воїнів (РЕПОРТАЖ)

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.