Нашим захисникам потрібне тепло. Допоможіть робити окопні свічки, аби зігріти воїнів (РЕПОРТАЖ)

• Надворі холоднішає, і щоб нашим захисникам на передовій було тепло, у Тернопільському обласному центрі комплексної реабілітації для них виготовляють окопні свічки. Скільки вже передали на фронт – злічити неможливо, рахунок йде не на сотні, а на тисячі штук.
• Наразі тернополяни можуть долучитись до міні-«виробництва», адже в центрі бракує матеріалів: воску, картону й металевих бляшанок.
• Як робота над свічками перетворилась з волонтерства на спосіб реабілітації й душевного відпочинку? Про добру справу – у репортажі.

Ідею, як можна допомогти українським військовим до холодів, у центр комплексної реабілітації «принесла» волонтерка Христина Хлібович. З червня жінка працює тут асистентом соціального вихователя і навчила колектив технології створення окопних свічок. Це просто та під силу кожному.

– Спершу відбираємо бляшані банки. Відповідно до їхньої висоти, відрізаємо картон, скручуємо «равликом» та вкладаємо всередину. Далі запихаємо туди сірники і шматок картону, це початковий гніт. А так сам картон виступає гнотом. І на кінцевому етапі заливаємо наші банки сумішшю розтопленого парафіну з воском. Вона добре горить і приємно пахне. Використовуємо все, що маємо самі і що нам у центр приносять люди, – розповідає пані Христина, яка вкотре провела невеличкий майстер-клас по виготовленню свічок для захисників.

Зі свічкою – і горня кави підігріти, і на завдання

Час горіння такого саморобного виробу залежить від його величини та кількості парафіну (з воском). Наприклад, маленька свічка послужить хлопцям годину-півтори. Вона помічна тим, хто виходить на бойове завдання, адже компактна й легка. А ще на ній можна підігріти горнятко кави. Велика свічка горить від п’яти до восьми годин та зручна для окопів і бліндажів. Завдяки їй військові не лише розігрівають їжу, а й отримують світло та тепло. Нещодавно у центрі придумали, як використовувати для свічок величезні металеві банки. Раніше їх не брали.

– В таких банках парафін не догоряв до кінця, бо бракувало повітря. А керівниця нашого закладу – Наталія Турецька, вигадала спосіб все виправити. Ми в банці по спіралі пробиваємо дірки, щоб був доступ кисню, і так свічка довше горить. Хлопці на передовій наловчились і роблять це звичайним ножем, – говорить Христина Хлібович. Вона ідеально освоїла таке оригінальне ремесло.

Якщо раніше окопні свічки відправляли на запити конкретних бійців, то тепер передають їх цілим бригадам та батальйонам, всім, хто звертається. Хлопці вказують якого розміру свічки потрібні і за лічений час їх вже пакують на фронт. Наразі в центрі комплексної реабілітації завершують велике замовлення на 200 штук. Воно невдовзі «поїде» до наших оборонців.

Порахувати, скільки всього свічок виготовили від червня, зауважує пані Христина, нереально. Злічити можуть хіба кікімори, які в’яжуть для військових індивідуально, та сплетені маскувальні сітки. Щодо свічок, то їх зробили вже тисячі…

Створення свічок – внесок у перемогу й релаксація

На затишній кухні над виготовленням свічок працюють не лише фахівці, а й вихованці центру та їхні батьки. Є тернополяни, люди з районів Тернопільщини і навіть переселенці – з Харкова та Запоріжжя. Першу партію свічок ще в червні зробила молодь, котра тут фізично відновлюється. Про це нам розповідає Наталія Турецька, директорка обласного центру комплексної реабілітації.

– Вони не тільки таким чином розвивають свої фізичні навики, а й інтелектуальні та комунікативні, бо діляться на пари, спілкуються й разом роблять свічки. Для молоді цей процес важливий, бо дає змогу бути дотичним до всього, що діється в Україні. Дітвора долучається до справи. Щоправда, до воску ми їх не підпускаємо, – усміхається пані Наталія. – На розливі стоїть хтось старший!

На перерві, коли немає робочих завдань, на кухню сходяться всі педагоги й адміністрація закладу. Кожен має на меті зробити за день бодай щось для воїнів. Створення свічок об’єднує, це крім того спосіб релаксації. Іноді, по секрету говорить Наталія Турецька, гуртом співають та навіть моляться.

– Окопні свічки – це наш спосіб передати тепло захисникам. Дуже хочеться їм чимось допомогти, адже всі ми мріємо про перемогу! Якщо добре подумати, то тут працюємо не тільки для передової, а й робимо краще для себе та тих, хто приходить у реабілітаційний центр. Завдяки волонтерству, «викорінюємо» у дітей та дорослих травми, завдані війною, – пояснює директорка центру.

Потрібні матеріали для нових свічок!

Так як у центрі реабілітації регулярно сортують сміття, починали виготовляти свічки зі своїх матеріалів. Мали мішки з бляшанками, гофрований картон, що планували здати на макулатуру, й воскові та парафінові свічки. Коли все закінчилось, пані Наталія кинула клич у соцмережі.

– Найдефіцитніше – це свічки. На початках ми були готові їх купувати, та не довелось, бо тернополяни самі зносять. Минулого тижня бляшанки привезли зі школи-колегіуму Патріарха Йосифа Сліпого. Трохи картону теж ще залишилось. Та цього мало, адже серед військових великий попит на окопні свічки. Хлопці знають, що до нас можна звернутись, – говорить Наталія Турецька.

Тож колектив Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації просить містян приносити до них: свічки або їх залишки, бляшані банки різної форми (з-під кукурудзи, горошку, консерв, корму для тварин тощо), а також картон (коробки з-під піци, ящики…). Також не завадять металеві чайники, у них розтоплюють віск. В центрі є два, та від ще кількох точно не відмовляться.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.