Партнер рубрики

У пам'ять про наших мужніх діток. Матері загиблих Героїв висадили квіти у центрі Тернополя

Поліна Дайнега

Напередодні Дня матері на центральній алеї бульвару Тараса Шевченка висадили квіткові композиції. До заходу долучилися мами загиблих Героїв України, які втратили найцінніше у цій війні.
Як це було – дивіться у репортажі журналістів «20 хвилин».

На годиннику 12.30, а поблизу «Квітника матері» зібралися кілька десятків людей. Комунальні служби підготовлюють земельну ділянку та розставляють ящики з різноманітними квітами.

Відео дня

Завідувачка сектору сім’ї управління сім’ї, молодіжної політики та захисту дітей Ірина Гірняк каже, що готуються до проведення вже традиційного заходу – висадження квітів у центрі Тернополя за участі матерів загиблих Героїв України.

— Ми лише вдруге влаштовуємо такий захід, але розуміємо, що він вже буде традиційним. Чому? Бо війна триває і кількість жінок, які втратили свою дитину або дітей на полі бою, щодня зростає. Це висадження квітів – своєрідна терапія для них і слід, який вони назавжди залишать у нашому місті, — каже співрозмовниця. — Минулого року до висаджування квітів долучали й матусь, які займаються волонтерством, є активістками, громадськими діячками. Але цього року вирішили приділити всю увагу та тепло мамам Героїв. Думаю, це вірне рішення.

У чорних хустках та зі сльозами на очах понад 60 жінок сходяться до «Квітника матері». Вони отримують рукавички, обирають бажану квітку і долучаються до озеленення клумби.

Цього року на клумбі висаджують жоржини, морську цинерарію, чорнобривці, газанію та інші рослини. Загалом жінкам надали майже 1000 саджанців різноманітних квітів.

Попри те, що всі жінки різні, працюють згагоджено. Подають квіти, радяться як краще посадити та допомагають засипати землею. Під час висаджування жінки ще й обіймаються, підтримують одна одну і витирають сльози, які бринять з очей.

Це невимовний біль…

Серед тих, хто 12 травня долучився до висаджування квітів і тернополянка Любов Бугайська. Її 28-річний син Павло Бугайський загинув біля села Дубово-Василівка, що на Донеччині. Під час розмови з журналісткою жінка не стримує сліз.

— Мій син вчився у 19-й школі, з самого дитинства цікавився історією. Йому дуже добре давались іноземні мови. Павлик був студентом Тернопільського технічного коледжу. Його запросили на навчання до Китаю, а саме до міста Шанхай. Він закінчив там університет і був перекладачем китайської мови. Проживав у Львові, а коли почалася війна, то не всидів на місці і пішов захищати Україну. 28 років…Все життя попереду. Не стало мого сина 23 лютого 2023 року, — каже жінка.

Пані Любов каже — це невимовний біль, який матері відчувають після загибелі власних дітей. Єдине, що зараз вона може дати своєму Павлику – квіти, свічки та молитву.

А ось тернополянка Світлана Іонова від восьмого грудня не знає, де знаходиться її син Павло. Зі слів жінки, восьмого грудня 2022 року син пішов у бій під Бахмутом і від того дня вважається зниклим безвісті.

— Сина звати Павло і йому 50 років. Він мешкав у гуртожитку, як тільки почалося вторгнення, то з товаришами об’єдналися і вирішили піти в територіальну оборону. А далі військові курси і відправили його ближче до Миколаєва, Херсона, Кропивницького і на Бахмут. Після того бою під Бахмутом мені повідомили, що не можуть знайти. Він не вийшов з бою, — розповідає зі сльозами на очах жінка.

Світлана Іонова наголошує, вже 24 лютого 2022 року розуміла, син не залишиться осторонь війни, адже завжди за справедливість та правду.

— Мій син дуже гарний, він за справедливість, дуже любить Україну і хоче, щоб ми жили в мирі. У нього є двоє діток. Донька в Канаді, а син навчається ось тут в школі №4. Я не знаю, чи живий він, чи в полоні. Я молю Бога, що побачу його ще, що обійму. Коли мене запросили долучитися до висаджування квітів, то не змогла відмовити. Бо це пам’ять про наших дітей, — додала пані Світлана.

Матері вірять, їх загиблі Герої все бачать і будучи живими, обов’язково б підтримали таку ідею. Адже любили свій рідний Тернопіль, свою рідну Україну.