Партнер рубрики

На презентації книги Любомира Крупи одногрупники і викладачі поділилися спогадами про нього

Юлія Іноземцева

У педагогічному університеті презентували книгу історика, громадсько-політичного діяча, загиблого військового Любомира Крупи, яка присвячена митрополиту Андрею Шептицькому.
Монографію надрукували на основі кандидатської дисертації.
Упродовж заходу викладачі, одногрупники, друзі і колеги Любомира ділилися спогадами про нього і враженнями від його наукової роботи.

«Честь – собі, життя – Богу й Україні!» – з таким кредом працював і творив тернополянин Любомир Крупа. Чоловік пішов на захист України у перший день великої війни. Боєць загинув 23 березня 2023 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Менше місяця тому, 23 березня 2024 року, рідні і близькі Героя віддали шану і помолилися за нього у день річниці смерті.

У цивільному житті Любомир Крупа був викладачем і педагогом, з 2015 до 2020 року – заступником голови Тернопільської обласної ради та депутатом. У січні 2022 року конкурсна комісія обрала його на посаду директора Тернопільської спеціальної школи.

Відео дня

За словами сестри Любомира, доцента кафедри журналістики педуніверситету Наталії Дащенко, брат встиг залишити по собі чимало досягнень.

Зокрема, підготував понад 20 наукових публікацій, серед яких однією з найбільших є кандидатська дисертація «Вплив митрополита Андрея Шептицького на суспільне і культурно-просвітницьке життя в Галичині кінця ХІХ — першої половини ХХ століття». Її чоловік написав під час навчання на аспірантурі за спеціальністю «Історія України» в тодішньому Тернопільському державному педагогічному інституті, куди вступив у 1997 році.

У середу, 10 квітня, в альма-матері Любомира Крупи – на історичному факультеті педуніверситету, презентували монографію, видану на основі його дисертації. У конференц-залі зібралися десятки близьких людей, які знали Героя й товаришували з ним, а також викладачі вишу і студенти-історики.

– Історичний факультет для мене є дуже рідним, бо з нього «вийшов» мій чоловік Любомир. Він був багатогранною особистістю. Я б хотіла, аби про нього пам’ятало ще не одне наступне покоління. Для мене кожен захід вшанування Любомира – це величезний стрес і біль, бо говорити про нього у минулому часі важко. Але я розумію, що вшанування наших Героїв є життєво необхідним, – говорить вдова полеглого захисника Ірина Крупа.

Презентація перетворилася на захід спогадів про Людину з великої букви – Любомира Крупу. А розпочали дійство з хвилини мовчання у памʼять про полеглого військовослужбовця.

Як готували книгу до друку

Любомир Крупа захистив кандидатську дисертацію у 2003 році в Чернівецькому національному університеті імені Федьковича. Надрукувати її історик хотів орієнтовно у 2009 році, як розповіла його сестра Наталія Дащенко. Тоді попросив зробити літературне редагування монографії, однак вона так і не побачила світ. Врешті, книга вийшла друком у 2023 році та складається з 240 сторінок.

Над своїм дослідженням Любомир Крупа працював кілька років. Як додає пані Дащенко, історичні факти чоловік збирав у львівському і тернопільському архівах, а також у Державному архіві МВС України. Під час відвідувань нотував цитати з творів митрополита Андрея Шептицького, інформацію з листування та відгуки різних людей, дотичних до діяльності предстоятеля Української греко-католицької церкви упродовж 44-х років його перебування на вищих церковних позиціях.

Зібрані дані Любомир виклав у трьох великих розділах. Вони присвячені громадсько-політичному життю і вирішенню суспільних проблем Шептицьким, опіці митрополита над освітніми закладами та його роботі з молоддю. Упорядковуючи монографію, рідні Героя повністю зберегли структуру, як у дисертації. До видання включили також автобіографію, написану самим Любомиром орієнтовно до 2017 року. Крім того, порадившись у сімейному колі, вирішили додати до книги рецензії на неї.

Їх виконали науковий керівник Любомира Крупи, доктор історичних наук, професор Микола Алексієвець та доктор історичних наук, професор і одногрупниця автора Леся Алексієвець. Вступне слово написав доктор філологічних наук, лауреат премії імені Андрея Шептицького Ігор Набитович.

«Патронами» друку монографії Любомира Крупи стали Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка й Тернопільський осередок Наукового товариства імені Т. Шевченка.

Відгуки про наукову працю

Науковий керівник Любомира Крупи Микола Алексієвець каже, що його у 1997 році рекомендували як одного з кращих претендентів з числа чотирьох студентів (!) для навчання в аспірантурі. Проблеми з вибором теми для дисертації не було, бо юний історик хотів досліджувати діяльність митрополита УГКЦ. По завершенню наукової праці пан Алексієвець здивувався, наскільки сильною вона вийшла.

– Я б рекомендував таке – звернутися до державних органів, збільшити тираж книги, аби її передати у школи міста й області, кожному студенту і, мабуть, кожному народному обранцю, – додає професор.

Одна з рецензентів видання Леся Алексієвець зауважує – обрати діяльність Андрея Шептицького у 90-ті роки темою для наукового дослідження було дуже сміливим рішенням.

– Тоді започатковувався наш історичний факультет і школа української національної біографістики тільки набирала обертів. Монографія вийшла друком через понад 20 років після захисту дисертації. У такі непрості часи обидві постаті – предстоятеля УГКЦ Андрея Шептицького і нашого Любомира, є тим світлом, яке допомагає українцям сьогодні стати міцнішими, – так жінка відгукується про книгу.

Яким пригадують Любомира Крупу

Спогадами про Любомира поділився його одногрупник, ректор ТНПУ імені В. Гнатюка Богдан Буяк.

– Я відкрив для себе його ще у 1992 році. Від того часу мені випало за честь разом з Любомиром бути біля витоків різноманітних справ. Він був заводієм і мав непростий, вперто-конструктивний характер. Любомир був дуже послідовним, якщо щось собі надумав – його вже не спиниш. Я дякую Богові за те, що мав такого товариша і одногрупника впродовж своїх студентських років. Ми мали багато спільних планів, він був чоловік комунікабельний і багатомовний. Сьогодні ми повинні зробити все для того, аби жертва Любомира і тисяч наших захисників не була марною… – говорить Богдан Буяк.

У групі, в якій навчався Любомир Крупа, було понад 30 студентів, пригадує професор Микола Алексієвець. Вона була дуже сильною, але «Любчик» вирізнявся з поміж усіх своєю унікальністю.

– Бути собою – це найдорожчий дар людини. Це найбільш гідний шлях. Любомир Крупа упродовж всього життя був собою. Йому характерні риси доброти – і в роботі державного службовця, і у викладацькій діяльності. Де б він не працював, всюди мав позитивні результати. Пригадую, як на першому курсі Любомир ніколи не «мігрував» по аудиторії. Сидів постійно зліва попереду і реагував на зайняття миттєво й конструктивно, взаємодіяв з викладачами, – розповідає Микола Алексієвець.

Кураторку студентської групи, кандидата історичних наук і доцента Оксану Ятищук Любомир Крупа, за її словами, завжди називав «мамусею».

– Про групу можна писати книжку, з ними завжди було цікаво і я ніколи не знала, що на мене очікує. Вони повсюди були разом і життя на факультеті било через край. А у Любчика відчувалася «порода». Він завжди приходив на допомогу. Ми не спілкувалися щодня, а десь раз на два місяці. Я кілька разів до нього зверталася і він все вирішував. Я вірю, що ми ще не раз про нього поговоримо. Бажаю, аби студенти мали біля себе таких друзів, яких мав він, – каже Оксана Ятищук.

З Любомиром Крупою його одногрупник, ветеран війни і журналіст Ігор Крочак познайомився дещо раніше, ніж разом вступили на один факультет. Вони обоє в юні роки були членами ультранаціоналістичної організації «Українська Народна Самооборона» (УНА-УНСО).

– Через повномасштабне російське вторгнення Любомир одягнув військову форму. Але скажу, що він замислювався про це ще у 2016-2017 роках. Він мав хорошу фізичну форму. Завжди у студентські роки хотів якнайбільше дізнатися про національно-визвольну боротьбу в Україні, – каже пан Крочак.