На прощу люди йдуть пішки

Володимир МОРОЗ

Проща – особиста мандрівка людини до святих місць, аскетична вправа, за допомогою якої людина кається, постить, молиться, не спить і спілкується з Богом, зазначають у Церкві. Українці – п’ятий за релігійністю народ у Європі після кіпріотів, поляків, словаків і португальців, свідчать дані соціологів. Навіть державні органи констатують, що наші люди ходять на прощі активно, і Тернопілля, зокрема, дуже цікавить паломників.

Не пасемо задніх

- Офіційної статистики паломництва немає, але за нашими підрахунками святині Тернопільської області протягом минулого року відвідали приблизно 5 млн прочан, - розповідає начальник управліня туризму обладміністрації Михайло Лисевич (49 р.). – Першість, звісно, належить Почаєву і Зарваниці – туди їдуть найчастіше, причому приблизно це однакова кількість людей.

Із римо-католицьких святинь, як зазначає пан Лисевич, найбільше в області відвідують монастир сестер-непорочниь у Язлівці.

Серед місць прощ і паломництва є загальнонаціональні, як от Зарваниця чи Почаїв, і місцеві – єпархіальні. Скажімо, Савелівка на Монастирищині. Є і такі місця, які народ шанує, хоча офіційно вони не є відпустовими, наприклад храм у Кривче. Усіх паломників, як зазначають священики, об’єднує намір спокутували гріхи, оздоровитися та отримати ласку Божу. При цьому не має значення, до якого святого місця вони йдуть.

“Проща – не екскурсія...”

- Проща – це не пізнавальна екскурсія, не розважальний похід для отримання приємностей, а духовна праця християн з метою оновлення і очищення серця, вдосконалення душі, - пояснює автор путівника Зарваницею і редактор газети “Божий сіяч” отець Орест Глубіш (59 р.) з Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ. – Під час відпусту паломник повинен молитися, постити, більше перебувати у мовчанні, ніж у пустомовстві, давати милостиню, бути лагідним, стриманим і зосереженим.

Перед прощею або під час ходи, як каже отець, слід перепроситися з людьми, на яких гніваєтеся, і зізнатися, що у тих недобрих стосунках, можливо, є і ваша провина.

- Прочанин йде до якоїсь далекої святині, щоб досягти очищення душі, - розповідає владика Тернопільський і Бучацький УПЦ Київського патріархату Нестор (30 р.). – Проща – це подвиг людини і на неї йдуть пішки.

Власне піша хода має, на думку отців, глибоке значення.

- Терплячи незручності, людина отримує духовну підтримку. Фізична втома і роздуми, скажу з власного досвіду, підсилюють внутрішньо, - додає настоятель храму святих мучениць Віри, Надії і Любові УПЦ отець Степан Балан (41 р.). – Це неможливо пояснити науково, але під час паломництва, справді, відчуваєш благодать.

До того ж, отці підкреслюють, що проща додає вірянину сил.

Детальніше читайте у газеті "RIA плюс", №21 від 27 травня 2009 року.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (31)