Невидима сила – видимий результат: як на війні працюють зв’язківці

Діана Олійник

Олександр — начальник відділення зв'язку та інформаційних систем, інженер програмного забезпечення — за освітою. Від початку повномасштабного вторгнення служить у 211-й понтонно-мостовій бригаді. За зразкове виконання обов'язків захисник отримав відзнаку Президента «За оборону України».

8 серпня, у День військ зв'язку та кібербезпеки, історію зв'язківця розповідає відділення комунікацій 211 понтонно-мостової бригади.

«Що стосується мого напрямку, то саме зв’язок – це основа управління, а начальник зв’язку відповідає як за самий зв’язок, так і його якість та безпеку. Ця робота водночас і важка і цікава, тому обов’язково потрібно не просто робити свою роботу, а й на постійній основі придумувати щось нове.

Робота за цим напрямком вимагає не лише знань, вмінь та навичок, а й дещо більшого, а саме – технічно-творчого підходу, по-іншому ніяк. Саме тому, особливо коли ти знаходишся в районі виконання, навколо небезпека і повна розруха, потрібно швидко прийняти рішення, врахувати всі обставини та налагодити безпечний та якісний зв’язок», – розповідає військовий.

«Насправді наш напрямок є не просто важливий, а необхідний, особливо в часи війни. Адже саме завдяки зв’язку, який є основою, це – координація всіх процесів в армії, починаючи від безпечного та безперервного обміну інформацією, координацією між корпусами та командуванням це й евакуація людей.

Тобто як не крути, без зв’язку взагалі ніяк. Крім того, він обов’язково має бути безпечним та безперервним, не дивлячись ні на що. Тому, не дарма кажуть, що робота зв’язківців – це справжня невидима сила, але видимий результат!» — каже воїн.

«Перебуваючи на Курському напрямку, ми зі зв’язківцями розгортали мережу зв’язку. Важкість роботи за цим напрямком полягала в тому, що інфраструктура була повністю розбита та знищена, ні електрики, ні світла, всюди повна розруха, тому все розгорталося з нуля.

Саме зосередження сил і засобів навкруги, не аби як прискорювало роботу, адже злагодженість бійців з інших бригад, не аби як відіграла роль та вплинула на якісну та швидку роботу в цілому.

Взаємодія з іншими силами різного роду військ у районі виконання, це дійсно було щось фантастичне. Мене приємно вразила злагодженість роботи, досвідчені фахівці своєї справи та те, як швидко ми змогли виконати всі поставлені задачі», — згадує Олександр.

За добросовісне виконання завдань та зразкову службу, захисник отримав відзнаку Президента України «За оборону України».

На сьогоднішній день, всі чоловіки із родини та сім’ї захисника також у Збройних Силах України, адже зараз такий час, що кожен чоловік має служити та боронити свою країну.

«Чоловіки з моєї сім’ї та родини служать у різних військових частинах, за різними напрямками, адже це наш обов’язок,– боронити нашу Україну, захищати своїх рідних і близьких та робити все задля нашої перемоги!» — каже військовий.

До війська Олександр долучився бо відчував такий стан душі та поклик боротися за свою країну. Військовослужбовець мріє по перемогу та закінчення війни.

«Я дуже хочу, щоб війна нарешті закінчилась, та зі свого боку, як і інші захисники роблю все, що в моїх силах. Після перемоги, я хочу піти у відпустку, трохи відпочити, а потім продовжити службу з Збройних Силах України.

Мені подобається те, чим я займаюсь, мій напрямок по зв’язку та інформаційним системам, адже це постійний розвиток, та розуміння того, на скільки важливу та необхідну роботу я роблю кожного дня.

Тому й надалі, буду продовжувати розвиватись у цьому напрямку, та щоденно докладати всіх зусиль, щоб пришвидшити нашу довгоочікувану перемогу!» — гордо каже воїн.