Подорож до центру Галичини. Бій підпільників проти НКВД - в документах

20 хвилин

Капличка та пам’ятник Василю Івахіву в селі Подусільна Перемишлянського району Львівської області (сусіднє село з Нараєвом).

«RIA плюс» продовжує цикл публікацій «Подорож до центру Галичини». Це журналістсько-краєзнавче дослідження про село Нараїв Бережанського району та його околиці

Кулебівська трагедія нам розкриває ще одну маловідому сторінку боротьби українців проти окупантів. Однією з головних цілей енкаведистів у лютому 1941 року на теренах дотику трьох областей був підпільник Василь Івахів. Його псевдо - Рос, Сонар, Сом.

Нагадаємо, 21 лютого 1941 року на хуторі Кулеби неподалік Нараєва Бережанського району сотня енкаведистів оточила сімох підпільників ОУН. Всі молоді борці загинули.

У перших рядах героїв

У легендарний пісні «Десь там далеко на Волині зродилась армія УПА» згадується:
«…Горіли села і містечка,
Борці боролись ніч і день.
В перших рядах борців героїв
Згинув Івахів наш Василь...»

Відео дня

Василь Івахів народився 18 квітня 1908 року на хуторі Рівна біля села Подусільна. Був сьомою дитиною в сім’ї, де було дев’ятеро дітей. Батьки Василя Григорій та Марта Івахіви - вихідці з Мишковичів, що недалеко від Тернополя.

За заповітом батька, мати віддала хлопця навчатися в Рогатинську гімназію. Він також вступає до «Просвіти» і «Пласту». У дитинстві його тато з мамою називали «мізинчик».

Після закінчення гімназії у 1930 році Василя з братом Володимиром забирають служити в польське військо. А вже після служби обоє вливаються в ряди ОУН. Майбутній командир УПА в польській армії дослужився до звання поручника.

Після війська Василь розвиває конспіративну роботу на територіях Опілля, спрямовану спершу проти Польщі, а з 1939 – проти «визволителів».

Рідний племінник кулебівського підпільника Роман Лопушанський пише про Івахіва:

- Василь завжди товариський, відважний, вимогливий до себе і друзів, розгорнув підпільну діяльність на теренах трьох повітів: Бережанського, Перемишлянського, Рогатинського у селах : Нараїв, Рогачин, Жуків, Рай, Бачів, Подусільна, Стратин, Добринів, Пуків, Вербилівці. Його декілька разів арештовувала польська поліція. Сидів у тюрмах, та повертаючись додому, знову активно працював в ім'я національної ідеї. Тюремні нари у Бережанах, Золочеві, Львові, Березі Картузській стали для нього "другим домом". Там гартувався його характер, сила волі та незламність духу.

Фото 1 з 2

Напередодні оточення в Кулебах Івахів мав зустріч з сімома підпільниками та, відчуваючи небезпеку, наказав їм змінити місце. Хлопці не просто так змушені були тікати. За місяць перед облавою вони вбили дільничного міліціонера, визволяючи керівника групи Григорія Москаля із затримання.

Такий висновок можна зробити, аналізуючи розповіді очевидців, краєзнавців-дослідників та документи з архіву СБУ в Тернопільській області. З документів, які півстоліття були засекречені, дізнаємося, як проводилася операція НКВС, прізвища її організаторів, допити та скількох людей вбили енкаведисти на хуторі Кулеби. Їх було більше, ніж сім.

Арешт оунівця

Керівник «кулебівської групи», найстарший і найдосвідченіший з сімох підпільників, Григорій Москаль жив на хуторі біля Стратина. Хутір так і називався Москалі. На різдвяні свята за ним прийшла міліція аби пов’язати. Краєзнавець з Нараєва Микола Красниця розповідає:

- Григорій Москаль був найстарший серед сімох, мав військовий досвід, бо служив в польській армії. Його хотіла арештувати міліція. Він лежав на ліжку, як-то казали колись в ґацях, ну і пістолет мав при собі. Прийшли за ним. А він і тікати не міг, і родину не хотів видавати, бо вивезуть на Сибір. І він той пістолет пустив за штаниною тих ґаців і здався міліції. Його відвели на постерунок (давня західноукраїнська назва поліцейського відділку – прим. авт.).

За словами Миколи Красниці, далі події розгортаються мов у гостросюжетному фільмі.

- Вночі, як ті міліціонери позасинали, Володимир Лопушанський і ще троє побратимів надавали їм кулуками, позабирали карабіни, всю зброю і втекли, - розповідає краєзнавець. - Ну а куди вже тікати? Над ранок приїхали «кагебісти». Вибрали собі хлопці на стику наших трьох областей ту хатину Янчиньських.

Прожив лише кілька днів у тюрмі

В архівних матеріалах НКВС у справі №17124-П по обвинуваченню Івана Семеновича Янчинського, Миколи Олексійовича Кулеби, Миколи Даниловича Кулеби у сприянні «оунівцям» зафіксований факт вбивства міліціонера Бережанського РУВД.

Івана Галая енкаведисти при облаві взяли живим. У тій справі є протокол допиту за підписом оперуповноваженого 5-го відділення СПО, сержанта Держбезпеки Нестерова, датований 21.02.1941 р.

ВОПРОС: С какого времени вы перешли на нелегальное положение и почему.
ОТВЕТ: В начале января на украинских религиозных праздниках меня милиция забрала по подозрению, что я имею оружие и привела в с/совет, по дороге милиция арестовала еще Шкапия Григория из с. Дубросиль (нині Добринів – прим. авт.), Рогатинского р-на и еще с ним одного неизвестного. Приведя нас в с/совет посадили, то Шкапий Григорий вместе с другим неизвестным набросились на милиционера и убили последнего, забрав у него карабин и наган и скрылись, а вместе с ними предложили скрыться и мне и я скрылся.
ВОПРОС: Чем ваша банда занималась.
ОТВЕТ: Чтением националистической литературы, писанием рефератов, этим занимался Максим и Славко-Богдан, они мне рассказывали, что много писал один из ушедших отсюда перед моим приходом.

Максим Шуран, Ярослав Гульовський – обоє вихідці зі Збаразького району, обом тоді було по 20 років.

Загалом допит Івана Галая розписаний на чотирьох сторінках машинописного тексту. Він не здав жодного прізвища з живих побратимів. Називав лише прізвища хлопців, які загинули при облаві. В яких умовах проводився допит, можна з жахом лише здогадуватись.

Є акт опізнання тіла Галая Івана Андрійовича від 25 лютого 1941 року при контролі НКВС. Прожив оунівець лише кілька днів в Бережанській тюрмі.

Він крикнув «Слава Україні» і відкрив вогонь

Як проводили операцію в Кулебах розписав у «звіті» зам. начальника 3-го відділу УДБ УНКВС лейтенант Держбезпеки Токарев в присутності: нач. РО НКВС Бережанського р-ну мл. лейт. Максимова, лейт. Прокопова, мл. лейт. Сідорова.

«Согласно утверждённому нач. УПРАВЛЕНИЯ НКВД по Тарнопольской области – Капитаном Гос. Безопасности тов Вадис оперативного плана по из»ятию бандгруппы 21 февраля с/года в 7 час. 45 мин. квартиры Янчинского и других были окружены оперсоставом… Из дверей дома вышел на двор один из бандитов вооруженный наганом и винтовкой, на предложение сдаться без боя бандит крикнул «Слава Украине», «облава» и открыл огонь из револьвера. В этот момент остальные бандиты, выскакивая в окна и двери, открыли по опергруппе ружейный огонь, отстреливаясь и бросая гранаты бандгруппа в числе 6 человек отошла из дома на сто метров в поле, остановилась у отдельного дерева на склоне небольшой возвышенности и приняла оборонительное положение, начала активно отстреливаться. Один из бандитов в момент перестрелки вблизи дома был ранен и сдался.

В это время резервная часть оперативной группи… открыла ружейно-пулеметный огонь. Во время первой очереди пулемета у бандитов взорвались гранаты, в результате взрыва убито два человека бандитов»…

Енкаведист Токарев з його підопічними у звіті не навів усіх вбивств, які здійснила його спецгрупа. 21 лютого 1941 року на Кулебах загинуло, як гадалося 75 років, не семеро оунівців. Є вісім актів опізнання тіл, вбитих при проведені енкаведистами спецоперації.

Назарій НАДЖОГА

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Прокоментуйте