“Покажіть мені аптеку, де я маю оздоровитися за 75 гривень у рік”. Чорнобилець розповів про державну допомогу

Степан Ружицький пригадує події після вибуху атомної електростанції.

- Вже наступного дня після вибуху, 27 квітня 1986 року я поїхав в Чорнобильську зону.  Тоді я працював водієм автобуса в автопарку, вивозив дітей з Прип’яті до Заліщиків, - розповідає тернополянин. - Потім, у червні 1989 року, я поїхав у чорнобильську зону ще раз - добровольцем. Цілий місяць був на вахті, возив науковців з комплексу “Зелений мис” до Чорнобиля.

Переніс дві операції

Перебування у Чорнобильській зоні позначилося на здоров’ї чоловіка.

- Мені потріскали бронхи, переніс операцію, потім була ще одна операція - на очах, - каже пан Ружицький. - Я отримав статус ліквідатора третьої категорії. За це держава має виділяти мені допомогу на оздоровлення, якщо я напишу заяву. 20 років я не писав такої заяви. А у 2009 році написав. І з 2009 до 2018 року мені стабільно виплачують по 75 гривень у рік.

За 10 років Степан Ружицький отримав 750 гривень на оздоровлення. За таку мізерну виплату нині не особливо поправиш здоров’я, каже тернополянин.

- Коли я був у відділі соцзахисту, я запитав працівників, в якій установі я маю купити ліки за 75 грн, щоб мені вистачило їх на рік, - розповідає чоловік. - Мені кажуть: “Ні, на рік цих грошей не вистачить”.  Тоді на місяць? Теж ні. На день? Кажуть, нема такої аптеки. До речі, на ліки я щомісяця витрачаю немалі гроші. Мазь для ніг - 200 грн, краплі для очей - 330 грн, таблетки - 300 грн. То порахуйте! Дружина хворіє, ще купа грошей треба на її лікування. Тих 75 грн я не знаю куди встромити. Одного разу я взяв ці гроші і купив собі за них гачок і поплавок.

Чоловік додає, що його відправили у міськраду писати заяву з проханням про матеріальну допомогу. Але його більше цікавить, чому держава виділяє йому таку маленьку суму.

- А може це більша сума має бути, просто вона до мене не доходить? - запитує чоловік. - Я ж пишу у заяві просто: “Надайте мені матеріальну допомогу”. А це поняття широке. Де ті гроші беруться і скільки мені належить? Якщо б виявилось, що я маю отримувати більше, я відмовлюсь від цих коштів і віддам їх на державу чи на благодійність. Не для Порошенка, бо йому їх не треба. Він навіть не знає, як виглядають 75 грн. А якщо мені належить тільки цих 75 грн, то я претензій не маю.

Проблем чорнобильців не чують

В управлінні соціальної політики міськради підтвердили, що справді разова річна виплата на оздоровлення ліквідаторам третьої категорії - 75 грн. Начальник управління Володимир Сулима погоджується, що це мізерна сума, до того ж вона вже багато років не змінювалася. Але так закладено у держбюджеті. До того ж ліквідатори першої та другої категорій отримують теж небагато.

- Ліквідаторам першої категорії виплачують на оздоровлення 120 грн на рік, другої - 90, - каже Володимир Сулима. - Пану Ружицькому радимо написати прохання про матеріальну допомогу на ім’я міського голови. Тоді буде виплата не менше 400-500 грн.

Тернопільські чорнобильці не раз піднімали питання мізерної допомоги від держави, але це не допомогло.  

- 75 гривень - це разова допомога на оздоровлення, затверджена постановою Кабміну. І нічого не зробиш, - каже голова міської громадської організації “Спілка чорнобильців” Володимир Хомик. - Ми вже не раз зверталися в кабмін, адміністрацію президента, але це нічого не дає. 14 грудня до Дня вшанування учасників ліквідації на ЧАЕС ми проводили круглий стіл. На жаль, голова обладміністрації не прийшов, була його заступниця. Всі наші пропозиції опрацьовані у обладміністрації і знову направлені у Кабмін, але наразі результатів немає.

Загалом ліквідаторам третьої категорії законом не передбачено виплат та пільг, додає пан Хомик. Лише цих 75 гривень.

- Якщо львівська експертна рада зможе пов'язати захворювання ліквідатора з виконанням робіт чи службових обов’язків в Чорнобильській зоні, тоді він може перейти на першу категорію, - каже Володимир Хомик.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.