Помер відомий історик та громадський діяч родом з Тернопільщини

Тетяна Шпікула

Після тяжкої тривалої хвороби пішов із життя радянський дисидент, один із фундаторів Народного руху України, колишній голова Секретаріату ОУН, кандидат історичних наук Богдан Чорномаз.

"Людина високої внутрішньої культури, без комплексів меншовартості, закоханий у свою родину і Україну. Працелюб, яких мало. Останні роки в основному спілкувалися телефоном. Богдан мав намір видавати документи, публікувати статті й монографії про діяльність похідних груп ОУН у центрі і на сході України. Жалкував, що через слабке здоров’я не може працювати в Архіві ОУН. Любив виступати перед студентами, пишався, що має змогу розповідати молоді про героїчне минуле українського народу. У нього було безліч планів і задумів. Яка важка втрата…", написав Богдан Червак на своїй сторінці у Фейсбук.

"Україна втратила великого сина. Україна ніколи не забуде свого вірного сина!

Від імені Проводу ОУН складаю співчуття дружині Тетяні - вірній соратниці, родині і друзям.

Царство небесне, друже Богдане!", йдеться у дописі.

Довідка: Богдан Чорномаз народився 9 лютого 1948 року в с. Стегніківці на Тернопільщині. Із 1966 року жив в Умані. Брав участь у поширенні дисидентського самвидаву, роботі уманського дискусійного клубу з обговорення питань національної політики. 1972 року, за два дні до запланованого весілля з коханою дівчиною Тетяною Литвиненко Богдана Чорномаза заарештували та згодом засудили до трьох років таборів суворого режиму, які він відбув до останнього дня (реабілітований у 1991 році). Шлюб із Тетяною Олександрівною взяв уже в ув’язненні. У пермських таборах мав добрі стосунки з українськими, литовськими, єврейськими в’язнями сумління.

У 1988 році Чорномази створили в Умані філію Української Гельсінгської спілки, згодом були в числі ініціаторів створення Народного руху України, Української республіканської партії та осередку ОУН.

У 1996 році заочно закінчив історичний факультет Львівського університету ім. І.Франка, у 2005 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Національно-патріотичне підпілля Уманщини у Другій світовій війні (військово-політичний аспект)», працював доцентом кафедри історії України Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини.