Пройшов Авдіївку, а загинув удома безглуздою смертю

37-річного Тараса, якого під час робіт живцем засипало землею, поховали 4 вересня у с. Катеринівка, що на Кременеччині.

Чоловік пройшов пекло війни, був в Авдіївці, а загинув настільки страшною смертю дома.  

Нагадаємо, трагедія сталася 2 вересня в селі Цеценівка Шумського району.

Чоловік копав траншею для фундаменту підвалу. Коли він заглибився на 3 метри, стався обвал ґрунту. Внаслідок цього чоловік загинув.

За даними рятувальників, загиблий був мешканцем села Катеринівка Кременецького району. Йому було 37 років.

З-під землі тіло чоловіка, який приїхав на Шумщину на підробіток, діставали теж рятувальники.

• Я можу сказати, що він був дуже доброю і щирою людиною, - розповіла голова Катеринівської сільради Вікторія Дрель. – Все село провело його в останню дорогу. Плакали всі, навіть чоловіки.

Тарас Шегера народився і проживав у столиці. Одружився з катеринівською дівчиною з багатодітної родини близько 15 років тому. Тоді продав київську квартиру і переїхав на Кременеччину. Тут родина і проживала.

• Під час четвертої хвилі мобілізації пішов добровольцем, був в АТО, Авдіївці, - розповіла пані Вікторія. – Бачите, там був сапером і його Бог врятував. Тут загинув такою страшною і безглуздою смертю…

Коли Тарас повернувся з війни, став на біржу праці. Наймався на роботу, аби заробити на прожиття. Так сталось і цього разу. Його найняли, аби в Цеценівці, що на Шумщині, копав людям льох.

Саме господиня помешкання, де сталася біда, взяла на себе більшу частину з організації та оплати поховання. В останню путь його випроводжали всім селом, а труну з тілом несли на руках побратими з Кременецької спілки АТО.

• Обірвалася ще одна життєва ниточка, - пише на сторінці Кременецької Спілки учасників АТО секретар Надія Медецька. - Внаслідок нещасного випадку трагічно загинув житель с. Катеринівка, учасник бойових дій АТО Тарас Шегера.

На жаль, Тарас не перший часник бойових дій, який вижив в пеклі війни і загинув дома, на мирній території, каже голова Кременецької Спілки учасників АТО Іван Білосевич.

- Хлопці приходять додому, і їм зазвичай дуже важко тут себе знайти - і психологічно, і фізично, і професійно, - каже пан Іван. – Хапаються за будь-яку роботу. На жаль, дуже мала роль держави в роботі з демобілізованими. Ніби й створені служби, і влада, і військкомати щось проводять. Але реальної допомоги вкрай мало.

Тарас свого часу служив у складі 93-ої бригади. Був хорошим сапером і хорошою людиною. Він заслужив, аби його провели з військовими почестями, з почесною вартою і похоронили під залпи військового салюту. На жаль, нарікають побратими, влада про це «забула».

• На жаль, це випадок, доля, чи як ще сказати, - каже Іван Білосевич. – Шкода, дуже шкода… Зовсім молода людина… Нехай спить спокійно, а ми про нього пам’ятатимемо. І за можливості спробуємо бодай чимось допомогти його родині.

Редакція висловлює щирі співчуття дружині, родині, друзям і побратимам загиблого. Нехай спочиває з Богом…

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google