Рідні загиблого Героя Романа Гармаша просять підтримати петицію

Діана Олійник

Фото соцмережі. Герої Тернопільської області

Роман Гармаш був люблячим сином, братом, татом, вірним другом та побратимом. Як і кожен Герой, плекав свої мрії та плани на майбутнє, які, на жаль, вже ніколи не здійсняться. Герою назавжди 41. Підпишіть петицію № ２６２４４２— вшануйте Героя!

Військовослужбовець 5 штурмової бригади Роман Гармаш віддав своє життя, захищаючи суверенітет та незалежність України під час бойового завдання 18 вересня 2024 року.

25 березня сестра Героя зареєструвала нову петицію «Про присвоєння звання Героя України з удостоєнням ордену «Золота зірка» (посмертно) військовослужбовцю 5 штурмової бригади Гармашу Роману Сергійовичу. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. та почесною військовою відзнакою «Меморіальний хрест»».

Гармаш Роман Сергійович, солдат командного пункту батальйону зв’язку 5 штурмової бригади.

Роман народився 18 березня 1983 року в Підгородньому на Дніпропетровщині.

Усе життя проживав у селі Малий Ходачків Тернопільського району, що на Тернопільщині. У 2001 році закінчив Малоходачківську ЗОШ І-ІІІ ступенів у рідному селі. Того ж року його призвали на строкову військову службу, під час якої закінчив 113-ту військову школу молодших спеціалістів з присвоєнням кваліфікації «Кухар третього розряду». Працював у будівельній та дорожній сферах, а також за кордоном.

З перших днів повномасштабного вторгнення рф, Роман проявив свою сміливість і відданість Україні, ставши до лав тероборони. Згодом прийняв рішення захищати державу в складі 5 штурмової бригади, в/ч А ****.

Серед побратимів мав позивний «Ромашка». Потім «Кухар» — за любов до готування. Він служив на посаді солдата командного пункту батальйону зв’язку. Згодом вже маючи репутацію надійного фахівця, працював в оперативному підпорядкуванні батальйону розвідки й свідомо обирав найважчі ділянки роботи, де потрібні були холодна голова, точність і витримка.

Боровся проти російського агресора на різних ділянках фронту. Найгарячіші напрямки: Часів Яр, Бахмут та його околиці, Краматорськ, Костянтинівка, Кліщіївка, Покровськ та його околиці.

Під час виконання бойового завдання, діючи в умовах безпосередньої загрози життю, 18 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Іванівське під Бахмутом, ворожий артилерійський обстріл обірвав його молоде життя... З 18.09.2024 Роман числився безвісти, 20 вересня його понівечене тіло було знайдено та евакуйовано з вогневої позиції завдяки побратимам.

Нагороджений:

нагрудним знаком «Ветеран війни»;
орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) Указом Президента України №60/2025 від 29 січня 2025 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку;
почесною військовою відзнакою 5 штурмової бригади «Меморіальний Хрест» (наказ 10.02.2026, №732, посмертно).

24 серпня 2025 року посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Великобірківської територіальної громади».

За заслуги в захисті територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України 11 березня 2026 року депутати Тернопільської обласної ради підтримали рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» (посмертно).

Бойові побратими пам’ятають Романа як вірного, відповідального та відданого справі захисника: «Роман — приклад воїна честі, гідності та надійного плеча в бою. Для нас він назавжди залишиться авторитетом, другом, побратимом і справжнім воїном, на якого хотілося бути схожим».
Був не лише воїном. Він був сином, братом, татом, дядьком, другом, рідною людиною, світлом для своєї сімʼї.
Роман мав добре серце і світлу, щиру усмішку. Як і кожен Герой, плекав свої мрії та плани на майбутнє, які, на жаль, вже ніколи не здійсняться.
У Героя залишилася єдина донька Софія, мати Марія та сестра Світлана.

Роман завжди вірив у Перемогу. Та робив усе для Перемоги... Ціною життя боровся за Україну і заради українців.

— Подвиг Романа є прикладом найвищої самопожертви в ім’я України, символом незламності українського воїна та моральним орієнтиром для нинішніх і майбутніх поколінь.
Від імені матері, доньки, друзів цивільних та побратимів по службі, а також усіх, хто його любив, прошу Вас присвоїти звання Героя України з удостоєнням ордену «Золота зірка» (посмертно) захиснику нашої Батьківщини, справжньому патріотові своєї держави — Роману Гармашу як вияв найвищої державної шани та вдячності за віддане життя.
Для рідних, друзів та побратимів він уже Герой, тож дозвольте стати ще й для України, — йдеть я у тексті петиції.

Вічна та світла памʼять Герою!
Слава Україні! Героям Слава!

З повагою, сім’я загиблого Героя – мама Марія, дочка Софія, сестра Світлана.