Щирі усмішки та чуттєві листи: як Миколай здійснив мрії діток із потребуючих сімей. Ексклюзив

Наталія КОРПАН

“Хтось просить у Миколая ковдру, хтось - 10 котиків, а хтось - ковбасу”: у Тернополі здійснюють мрії діток. Волонтери при церкві Св. Ап. Петра розвозили дітям із потребуючих сімей подарунки від благодійників у переддень Святого Миколая. З ними їздила і журналістка “20 хвилин”.

Вже вкотре спільнота Марійська Дружина, що при церкві Св. Ап. Петра, організовує благодійну акцію “Листи до Святого Миколая”. Дітки із потребуючих сімей пишуть листи до Чудотворця з проханнями: як духовними, так і матеріальними. Вішає ці листи малеча у церкві, що на "Алясці", на особливу ялинку, яка стояла до 17 грудня.

Листи писали не усі дітки, а лише із малозабезпечених, багатодітних, бідних сімей, діти сироти та напівсироти, інваліди та онкохворі дітки, діти із розумовими відхиленнями та всі інші, хто дійсно цього потребує.

А кожен, хто бажає допомогти дитині у здійснені мрії може зірвати цей лист і придбати подарунок. Звісно, у межах своїх можливостей. Волонтерка Юля пригадує багато зворушливих листів. Каже, багато хто із діток не просить особливих матеріальних подарунків, а хочуть просто бути здоровими та щасливими. Розповідає, найчастіше просять зимовий теплий одяг.

Відео дня

- Це найбільша радість для дітей, коли приходить Святий Миколай і приносить їм те, що вони просили, - пояснює волонтерка Юлія. - Є багато дітей, які просять надзвичайно елементарні речі, наприклад, тапочки, бо вони їх не мають. А минулого року був лист, у якому дівчинка попросила ковбаси, бо ніколи її не куштувала.

Цьогоріч подарували близько 400 подарунків для діток. Всі подарунки знесли у монастир при церкві Св. Ап. Петра.

А розносять подаруночки дітям, які писали листи помічники Святого Миколая - волонтери. Займаються цим ввечері 18 грудня та вранці 19. Кажуть, за один день важко все охопити. Журналісти навідались у гості 18 грудня до волонтерів та разом із ними поїхали у кілька родин, розвозити подарунки.

“Кожен подарунок упакований із турботою”

У переддень Миколая, 18 грудня ввечері, у монастирі при церкві кипить робота. Кожен із волонтерів виконує свою функцію: хтось пакує подарунки, хтось перевіряє номери вже упакованих, хтось створює маршрути за якими їздитимуть водії, які розводять подарунки. Прийшли бути помічниками Святого Миколая, і дітки шкільного віку, і старші чоловіки, цілі сім’ї та студенти. Загалом задіяно десятки тернополян різного віку, статі та професій.

У монастирі кілька кімнат повністю закладені подарунками для дітей. Але, волонтери кажуть, що кожен подарунок упакований із теплом та турботою.

- Перед тим, як відвозити подарунок дитині ми його переглядаємо, - розповідає волонтерка Оля. - Якщо чогось бракує, то докладаємо. Наприклад, люди купили всі речі, які просила дитина, а ми вже докладаємо солодощі та мандаринки. Які, до речі, є у кожному пакунку. Кожен пакет із подарунками підписаний, аби нічого не наплутати.

Розносять подарунки у домівки діток, передають прямо у руки малюкам - така умова акції.

- У домівках деяких діток дуже погані умови, але діти там ростуть дуже добрі і вони щиро вірять у казку, тому ми хочемо її подарувати, - розповідає волонтерка Ірина. - А у деяких хороші умови проживання, але, за ними, ховаються безліч проблем. Деякі батьки радісно реагують на помічників Миколая, а хтось байдуже. Дивуватись нічому не варто. Головне, це зробити добру справу для малюків, які щиро того хочуть.

Журналісти “20 хвилин” проїхали один маршрут із волонтерами. Ми відвідали четверо діток разом із помічниками Миколая.

“Щирі усмішки та теплі обійми”

Їздили ми разом із волонтерками Юлею, Олею та ще однією Олею. Дівчата вже дев’ятий рік поспіль беруть участь у цій акції.

- Чимало діток росли на наших очах. Є такі до яких ми приходили, коли їм було кілька років, а зараз їм вже десять, наприклад. Вони нас вже знають, зустрічають завжди гостинно. Ці щирі усмішки діток та теплі обійми - це найкраща частина цієї, направду важкої волонтерської роботи.

Першою ми відвідали дівчинку Христинку із малозабезпеченої сім’ї. Стукаємо у двері, відкриває мама Христини і гостинно запрошує зайти у домівку. Там нас зустрічає сама Христя та її старший брат. Дівчинка дуже засоромилась, але, було видно, що зраділа подарунку.

- Я завжди пишу листи до Святого Миколая і вірю, що він їх читає, - каже дівчинка. - Багато чого не прошу, лише необхідне та солодощі, звичайно.

Дівчинка на прощання розповіла віршик помічницям Святого Миколая та пообіцяла бути чемною й наступного року, аби знову із ними зустрітись.

Далі направляємось до Іванка у якого синдром Дауна. Волонтерки розповідають, що вони до нього уже кілька років поспіль їздять і попереджають, що ці відвідини будуть дуже милі та щирі. І справді, одразу із порогу мати хлопчика зустрічає нас усмішкою та запрошує зайти у квартиру.

Іван був у своїй кімнаті, ми заходимо і спочатку він дещо занепокоєно на нас дивився. Та вже за кілька хвилин, після пояснень мами, він зрозумів, що це прийшли помічниці Святого Миколая із подарунками для нього. І від того усмішка із його лиця не зникала. Хлопчик із щирим здивуванням реагував на кожен подаруночок, який був у пакунку від Миколая.

Із пакета Іван по черзі виймав: електричну зубну щітку, різноманітні канцтовари, солодощі, щоправда, його дуже обурило, що пакетик із цукерками у нього руках порвався та вони висипались на землю.

А найбільше Іванко радів біноклю. Каже, він дуже хотів його отримати від Чудотворця. Іван охоче фотографується та обіймає волонтерок на прощання. Мати хлопчика каже, що дуже вдячна таким ініціативам, що створюють неймовірну радість для Івана. Каже, для нього це справжнє маленьке свято, адже до нього прийшли у гості та ще й з подарунками.

“У кожної дитинки - особлива історія”

Заряжені неймовірною енергією Іванка, ми відправляємо у останню сім’ю, якій ми маємо привезти подарунки від Миколая. Ми їдемо до сестричок Христі та Тані.

- Там історія дуже сумна, вони живуть із дідусем, який вживає алкоголь, та бабусею, - розповідають волонтери по дорозі до діток. - Ще у них є два старших брати. Найстарший із малих літ ходить на роботу, аби допомагати сім’ї. Але дітки всі дуже виховані, добрі та хороші. От побачите, ми до них вже також не перший раз приходимо.

Дзвонимо у двері до сестричок, відкриває одна із них. І як тільки здогадуєте, хто ми, то на її обличчі з’являється усмішка, яка не зникала весь час, поки ми були у них гостях. Таня розповіла нам віршик, а Христина заспівала щедрівку. Дівчата дуже втішили подарункам. Вони приготували і для Миколая подарунки: саморобного ангелика та малюнок із Чудотворцем.

Волонтери кажуть, що наступного року акція обов’язково буде діюча, і ще більш масштабніша, тому нагадують, що стати Миколаєм для малечі може кожен. І запрошують приєднуватись наступного року.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (2)