Фотографії робіт Тетяни Охрицької заворожують: дивлячись на одяг та прикраси, просто важко повірити у те, що їх можуть створити тендітні жіночі руки.
- Я вже 13 років займаюсь тільки валянням вовни, - розповідає пані Тетяна. - До того у мене було багато захоплень, пов'язаних із рукоділлям: я і в'язала, і плела макраме, плела з бісеру, ой що ятільки не робила (посміхається жінка прим.ред). Якщо я не помиляюсь, то був 2007-ий. Вдома лише з'явився Інтернет, і я почала шукати чим ще можна займатись. Так побачила техніки валяння. Тоді вони ще не були такими популярними.
Жінка каже, що у той час вовну для валяння не можливо було купити у магазині для творчості. Тому доводилось замовляти на іноземних сайтах, запитувати інших майстринь про те, де матеріали беруть вони.
- З першим виробом в мене пов'язана ціла історія, - ділиться майстриня. - Я не мала де купити шерсть для валяння. Тому гребінцем для вичісування кота я розділяла шерстяні нитки для в'язання і зваляла свою першу квітку. Зараз розумію, що вона була дуже простою, але починати з чогось треба було. Ця квітка прикрасила мій жакет, на який колись я випадково пролила каву. Плямку дуже довго не могла вивести, що я лише не пробувала, а от квітка там "вписалась" ідеально. Дуже багато знайомих питали мене про цю квітку, робили компліменти. А мене робота так захопила, що залишити цю справу я вже не могла. Я хотіла валяти-валяти-валяти-валяти... Що і роблю до цього часу.
Згодом шерсть жінка почала шукати матеріал на іноземних сайтах. Шерсть доставляли із європейських фабрик, а зараз її можна купити у звичайних магазинах, що спеціалізуються на матеріалах для творчості або в інтернет-магазинах.
- Насправді від того, яка шерсть залежить і те, як буде виглядати виріб, - продовжує Тетяна Охрицька. - У мене був такий цікавий випадок, коли на одному з фестивалів, які я доволі часто відвідую, до мене підійшов чоловік, який почав розпитувати звідки я беру шерсть для виробів. Мене це доволі здивувало, адже вироби, здебільшого, жіночі. Але так, як я, про шерсть знаю доволі багато, то розмова вийшла цікавою. Я почала розповідати про те, що "Ця шертсь з такої породи, ось ця - з такої, а ці овечки живуть в цьому місці, а ці - в іншому". А згодом виявилось, що цей чоловік розводить вівці. То він мені каже: "Ви про шерсть знаєте більше, ніж я".
За 13 років пані Тетяна навчилась створювати безліч речей: капелюшки, сумки, шалики, прикраси... Вона каже, що легше знайти те, чого вона не пробувала робити, ніж перелічити те, що створила.
- Я полюбила шерсть - бо це дуже багатогранний матеріал, - говорить жінка. - З нього можна зробити маленьку намистинку та величезну юрту, у якій живуть сім'ї в Азії. З шерсті можна зробити все, що завгодно. Єдине, що я не роблю взагалі - це взуття. Дівчатка роблять тапочки, валянки, черевички. Мені це не дуже подобається. Як то кажуть "не зайшло". Я люблю аксесуари робити, шарфи, шапочки, сумки.
Тетяна Охрицька каже, що кожна шерсть має різну щільність, адже буває з різних порід овець. А вироби потрібно розкладати у два рази більший, аніж він буде в готовому вигляді. Тож наскільки буде зменшено потрібно продумати заздалегіть.
Порахувати усе створене за роки роботи жінка не може. Говорить, що це тисячі, а то й десятки тисяч виробів.
- Я люблю робити одяг, люблю робити різноманітні шарфи, - каже жінка. - Перед тим, як зробити щось велике - потрібно відтестувати матеріал: зробити зразки, щоб побачити як себе поведе шерсть. От я не люблю робити зразки, які потім ніде не знадобляться. Тож зразки у мене - це шарфи.
Кілька років жінка боялась брати за більші роботи. То був для неї справжній виклик, адже усі речі не мають швів, а сама техніка доволі складна: спочатку потрібно продумати як буде виглядати річ, знайти матеріали, продумати розміри. Далі виготовляється шаблон для валяння, який повинен бути вдвічі більший, ніж виріб. Тоді на шаблон викладається шерсть, її потрібно змочити водою з милом, а далі терти руками, допоки шерсть не перетвориться на войлок.
Жінка зізнається, що підготовка до роботи інколи займає більше часу, аніж сама робота.
Напевно, найбільше уваги у соцмережах отримали сумки, які створила пані Тетяна. Ці аксесуари у вигляді різноманітних квітів просто не можуть залишити нікого байдужим.
- Люблю робити сумки, - говорить майстриня. - Вони в мене були різні, але іриси справді "підкорили" соцмережі. Усе в цих квітах цільно-валяне. Пришиті лише намистинки, тож окрім гарного вигляду, така сумка ще й довго прослужить власницям.
На одну сумку жінка витрачає близько тижня роботи. І працює по 8-9 годин в день.
Із вовни жінка робить також светри, сукні, жакети, спідниці. У власному гардеробі має вже цілу колекцію таких речей. Виготовляє їх і на замовлення.
- Я не можу чинити над собою насилля і робити те, що мені не подобається, - ділиться пані Тетяна. - Усі свої роботи я завжди любила. Зараз валяння - це моя основна зайнятість. Я заробляю цим на життя, але насамперед мені це дуже подобається. Творча робота - це завжди більше для душі, аніж для будь-якого заробітку. І лише, коли ти вкладаєш усю свою любов в те, що робиш - тоді отримуєш віддачу.
А який виріб хотіли б у свій гардероб ви? Напишіть відповідь у коментарях.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер
Анна Відловська
Люба Захаркив (Ліханова).