“Це рік, який змінить країну, і ми не маємо морального права бути спостерігачами”: Василь Гацько у Тернополі

- 2019-ий рік - час президенських та парламенських виборів. Партія “ДемАльянс” та «Об’єднання «Самопоміч” йдуть на вибори разом.

- В такий період для країни ми не маємо морального права бути спостерігачами зараз і маємо стати активними учасниками створення нової країни і власними руками створити перемогу замість ймовірної участі. Тому так, ми прийняли таке рішення про об’єднання. Не можна очікувати на зміни від людей, які цементують статус “кво”. Ми вирішили, що маємо одного представника не від олігархів, а від людей. Він матиме більшість в українському парламенті, матиме свій уряд і в найближчі роки він має зробити те, що не було зроблено за 27 років.

- Чи є вірогідність,  що до об’єднання увійдуть інші політсили?

- Об’єднання - це просто інструмент і для того, щоб він став по-справжньому потужним воно має бути ширшим. Це була наша ініціатива створювати політичний союз “Самопоміч”, це була наша ініціатива відмовитись від висунення власного кандидата з якихось тактичних цілей, наприклад, як “засвітитись” напередодні парламенських виборів, що часто використовують українські політичні партії. Для перемоги недостатньо об’єднання двох політичних сил. Там очевидно мають бути інші неоліргархічні кандидати та політичні сили, але найголовніше там мають бути мільйони громадян.

- Які проекти зараз в пріоритеті політичної діяльності “ДемАльянсу”.

- Найбільший проект, який може бути на даному етапі - це побудова країни. Зараз ми всі маємо унікальний шанс в один рік повністю оновити правлячі еліти для того, щоб попрощатись з “країною олігархів і бідних людей” і швидкими темпами будувати нову країну середнього класу. Країну заможних та освічених людей. Це пріоритет номер один.  

- Назвіть три засоби для побудови нової країни (на Вашу думку).

- Першим, що я маю назвати - побудова антикорупційного суду, бо олігархат стоїть на побудовах схем корупцій. Ця інстанція має продукувати вироки, які зроблять покарання для злочинців невідворотним. Є величезна кількість людей, які мають безліч прекрасних ідей та крутих ініціатив. Я особисто знаю безліч таких і думаю кожен з нас знає. Вони пишуть, готують, передають владі та чиновникам проекти, які потім не реалізовуються через ці олігархічні порядки. Ці люди мають стати владою. Це теж можна назвати шляхом до нової країни. Варто сказати про зміни в економіці, які теж прямо залежать від змін в політиці. Економіка, її  стан - це наслідок політичного устрою та політичних рішень конкретних. Поки країною править олігархат - ми не можемо очікувати, що зросте малий та середній бізнес, бо це не входить в інтереси керівництва.

- Частиною політичної партії є Громадська Молодіжна Організація “Демальянс”. Яка роль молоді в сучасній політиці та як молодим людям без життєвого досвіду зробити свій вибір?

- Демальянс - це і є молодь. Це люди, які дуже ідеалістичні, вони гостро відчувають несправедливість і хочуть її побороти. І зараз я переконаний, що наше завдання всіх тих, хто займається правильною політикою, зробити так, щоб ці люди ставали владою. Я бачу певну загрозу, що такі люди, поборовшись, зустрівшись з великим опором, програвши якісь битви, припиняють війну за краще майбутнє і я вважаю, що зараз особливий час коли потрібно поспішати. Я не хотів би, щоб ми говорили про вік, бо я знаю безліч людей, старших за себе, які є молодшими в душі, в поглядах. в намірах, в енергії і якщо в тобі є та іскра щось змінити - то ти потрібен країні.

Чи стежите за подіями у Тернополі та які перспективи розвитку нашого міста у вашій програмі?

Я на превеликий жаль не маю великої можливості приділяти дуже багато уваги вивченню роботи регіональної організації. Але я стежу за тим про що пишуть наші, де борються, де повстають. Читаю Олега Синовця, Віталія Кудлака, Дениса Милого. Бачу як вони впродовж останніх років піднімали тему незаконних забудов, як боролися за парки, як протистояли необгрунтованому підвищенню тарифів на проїзд. Бачив їхні урбаністичні ініціативи про те, як зробити місто ще комфортнішим, ще добрішим, як зробити так, щоб воно не втратило свого характеру. І я вірю, що їм це вдасться.

- Який у Ваших очах Тернопіль?

- У Тернополі я вперше побував у 1999 році, коли був ще студентом і був неочікувано вражений. Я  навчався в КНЕУ на факультеті економіки і управління, у мене завжди на руках були цифри, таблиці та показники. Мовою цифр для мене Тернопіль був містом, яке на останніх позиціях економічного розвитку регіонів. Я сам з Донбасу, з маленького містечка на Луганщині, яке зараз  є окупованою територією, а там все було для мене сірим. Це проблема цих Радянських міст, що дуже схожі монотонністю. тому я думав, що якщо Луганськ завжди на початку таблиць, а Тернопіль - в кінці, то тут, мабуть, все виглядає дуже страшно. А потім приїжджаю сюди і розумію, що тут дуже затишно, просторо. Тут не “тиснуть” гігантські будівлі, немає цієї сірості. Місто маленьке, але просторе. Люди більш відкриті, частіше усміхаються. В мене відчуття таке, що це добре місто. Тому мені і зараз дуже приємно бувати тут і бачити як розвивається місто.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google