Сьогодні, 14 червня, Всесвітній день донора крові. Рішення відзначати цей день щорічно, було прийнято у травні 2005 року на Всесвітній асамблеї охорони здоров’я в Женеві.
Цей день є своєрідним виявом вдячності мільйонам людей, які рятують життя і зберігають здоров’я інших людей, здаючи свою кров. Власне, саме слово донор походить від латинського dono – дарую. Крім того, у цей день звертається увага на необхідність регулярної здачі крові для запобігання її дефіциту в лікарнях та клініках, особливо в країнах, де кількість донорської крові вкрай обмежена. В Україні це питання теж постало надзвичайно гостро, адже знайти кров рідкісної групи було й раніше досить проблематично (час, затрачений на пошуки іноді вартував хворому життя), а нині, в умовах воєнного конфлікту і досить частих надзвичайних ситуацій попит в рази перевищує пропозицію. Тема цьогорічної кампанії: «Безпечна кров для всіх». Організатором заходів з нагоди Всесвітнього дня донора крові в 2019 році стала Руанда, а основні заходи відбудуться сьогодні в її столиці Кігалі.
Читайте також Журналіст «20 хвилин» здав кров для онкохворого хлопчика: як це було (ВІДЕО)
В 1569 році підписали Люблінську унію, згідно з якою Литва та Польща об'єдналися у Річ Посполиту, а українські землі від Литви перейшли до Польщі.
Особливої гостроти після Люблінської унії набули проблеми віри та мови. Католицька церква прагнула збільшити кількість своїх прихильників. Тому в Україні засновувалися єзуїтські школи й колегіуми. Вони сприяли поширенню освіти: багато українців отримали змогу, закінчивши їх, навчатися в західноєвропейських університетах. Проте платою за освіченість ставало зречення рідної мови та батьківської віри. Через те, що в XVI столітті представники нижчих верств мали обмежені можливості для освіти, ополячення шляхти означало втрату Україною сили здатної очолити боротьбу за відновлення державності.
1834 року Ісаак Фішер з міста Спрінгфілд, штат Вермонт, запатентував наждачний папір.
В 1950 році по телебаченню Нью-Джерсі було вперше показане народження людини.
1965 року - Поль Маккартні написав пісню "Yesterday".
Її мелодія народилася ще в січні попереднього року, але довгий час композиція залишалася без слів. Остаточне народження пісні відбулося в Португалії, де Пол відпочивав разом із Джейн Ешер з 28 травня по 11 червня. Через три дні після їхнього повернення "Бітлз" за два заходи записали "Yesterday", яка стала найпопулярнішою піснею легендарного квартету.
14 червня 1971-го в Лондоні відкрилося перше "Хард-рок кафе" (Hard Rock Cafe).
У 1988 році почалося триденне святкування 1000-річчя хрещення Русі в Києві.
Урочистий акт і святковий концерт відбувався в театрі опери і балету ім. Т. Шевченка; урочиста літургія – у Володимирському соборі, Києво-Печерській лаврі; подячний молебень – біля пам’ятника князю Володимиру; урочисті богослужіння - в усіх церквах і монастирях.
2014 року, при посадці в аеропорту Луганська, був збитий Іл-76 – військово-транспортний літак 25-ї військово-транспортної авіаційної бригади Повітряних Сил Збройних Сил України. Його збили проросійські бойовики так званої ЛНР з ПЗРК «Ігла». На борту літака перебувало 40 десантників 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади та 9 членів екіпажу. В результаті обстрілу усі вони загинули.
Загибель усіх 49 військових, які перебували на борту збитого літака, стала найбільшою з початку антитерористичної операції і найбільшою одночасною втратою Збройних сил України за період її незалежності.
Катастрофічна загибель великої кількості особового складу внесла корективи в плани АТО: як наслідок, у липні українські війська змушені були з боями і новими втратами пробивати сухопутний коридор через Щастя до Луганського летовища. Через трагедію Міноборони України усунуло від своїх обов’язків ряд військових. Зокрема, й заступника керівника антитерористичної операції генерал-майора Віктора Назарова.
Військова прокуратура звинуватила генерала у службовій недбалості. За версією прокуратури, Назаров знав про можливий теракт, але все ж відправив літак на виліт. 27 березня 2017 року Павлоградський суд визнав винним генерал-майора Назарова і засудив до 7 років тюрми, однак генерал подав на апеляцію, розгляд якої триває й досі.
1811 - Гаррієт Бічер-Стоу (1811–1896), американська письменниця, авторки роману «Хатина дядька Тома» (1852), який відіграв видатну роль в ідеологічній підготовці скасування рабства в країні. Роман залишається одним із найпопулярніших творів дитячої літератури і в наші дні. Українською мовою вперше видано 1918 року.
1867 - Митрофан Довнар-Запольський (1867-1934), історик, етнограф, фольклорист. Професор Київського університету. У 1905 році відкрив у Києві Вищі жіночі курси, а в наступному – Вищі комерційні курси, перетворені у 1918 в Київський комерційний інститут. Багато зробив для організації роботи та підготовки кадрів з архівної справи; виробив методичні принципи описування документів. Наукові дослідження Довнар-Запольського присвячені переважно середньовічній історії Білорусі та України. У Києві перебував до 1925 року, потім переїхав до Мінська, викладав у місцевому університеті. Кінець його життя проходив під знаком цькування і брутальних звинувачень, які особливо посилилися у 1930-х роках. У Києві Довнар-Запольський залишив чимало учнів. Його ім’ям названо вулицю у Шевченківському районі Києва.
1868 - Карл Ландштейнер, британський імунолог, відкривач основних груп крові людини і резус-фактора крові, лауреат Нобелівської премії (1930) в області медицини і фізіології († 1943).
1891 - Євген Коновалець – український військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР, засновник Організації українських націоналістів.
Нині Євгена Коновальця (1891-1938) називають «Батьком українського визвольного руху ХХ сторіччя». А за його життя – лаконічно – Полковник. Він і сам – і зовні, і внутрішньо, був взірцем лаконізму і навіть аскетизму. Високий, стрункий, небагатослівний і надзвичайно дійовий. Коновалець не любив патетики, пишномовства, титулів, нагород, почестей і всілякої іншої шароварщини до якої, ніде правди діти, здавна мають схильність українці.
Він на дух не переносив «ура-патріотизму» та мрійництва. Воно й не дивно – у 28 років Коновалець був командиром корпусу Січових стрільців і заступником голови Директорії у Києві. Саме Коновалець зіграв чи не вирішальну роль під час повстання проти гетьмана Скоропадського, у захопленні Києва і зміцненні влади Директорії. Коновалець був військовим комендантом Києва, забезпечував у місті порядок. Дехто стверджував, що наприкінці 1918-го – на початку 1919-го «Петлюра й Винниченко ніякої влади не мали, а вся влада перебувала в штабі Коновальця». І більшовики це добре знали. Знали, що Коновалець мало говорить (на противагу тому ж таки Винниченку), зате добре справу робить.
Саме тому Коновалець став одним із головних ворогів більшовиків і особисто Сталіна. Саме тому на Коновальця було скоєно чимало замахів. За Полковником затято полювали як за сіроманцем по всій Європі, не шкодуючи ні людей, ні коштів. Єдине, що його по-справжньому «чіпляло» і було сенсом усього життя – визволення України. У цьому питанні він був категоричний («Шлях до вільного Львова лежить через вільний Київ» - казав він). Це було його головною метою, ідеєю, програмою, а все інше не вартувало уваги. Навіть власна безпека, власне життя. «Якщо ворог захоче мене вбити, ніяка сила мене не охоронить», - зауважував Полковник на застороги соратників. Він умів слухати, був чутким до критики, але до конструктивної. Умів визнавати свої помилки.
Був поборником політичної культури: «Якщо розходимося, то працюймо так, щоб при зустрічі ми могли один одному сміло глянути в очі й подати один одному руки». У полеміці був стриманий – слів на кшталт «зрадники», «перевертні», «нахаби» і т.д. він уникав, називаючи подібну лексику «вуличною лайкою». В людях цінував порядність, чесність і розум. Саме своїм розумом та інтелігентністю підкупив його агент радянських спецслужб Павло Судоплатов (в емігрантських колах його знали як Павлуся, або Валюха), коли втирався в довіру до Полковника.
У листопаді 1937-го Судоплатов отримав наказ ліквідувати Коновальця. Сталін запитав, які слабкості має Коновалець. Судоплатов подумав і відповів, що той любить цукерки: «Всюди де він буває, він купує коробку солодощів». Сталін наказав це обдумати. В оперативно-технічному відділі НКВС виготовили вибуховий пристрій. Зовні це була коробка шоколадних цукерок, розписана в українському стилі. Вибух мав статися рівно за пів години після зміни положення коробки з вертикального в горизонтальне.
Вбивство Євгена Коновальця відбулося в Роттердамі, в ресторані «Атланта» 23 травня 1938 року. Після смерті Коновальця у лютому 1940-го року ОУН розкололася на дві організації з однією й тією ж назвою – радикальну Степана Бандери й помірковану Андрія Мельника. Похований легендарний Полковник у Роттердамі на місцевому кладовищі Кросвейк. Перший пункт ухваленого 1929 року «Декалога українського націоналіста» проголошував: «Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї». Беззаперечно, Коновалець загинув за Неї, але й збудував Її – також.
В 1928-му — Ернесто Че Гевара (Ернесто Гевара де ла Серна), аргентинський революціонер.
Один з керівників Кубинської революції 1959 року, був другою людиною для Фіделя Кастро після його брата Рауля. Прізвисько Че отримав в Мексиці за характерний для аргентинсько-іспанського вигуку "che" , що означає "друже".
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 49 від 4 грудня 2024
Читати номер