У «Подолянах» навчали старовинних технік писанкарства. Коли ще будуть майстер-класи?

• «Гусячі лапки», «безконечник», ромб, «сварга», «сонце», стилізовані знаки птахів і звірів – це поширені орнаменти українських писанок.
• Як їх намалювати і що означає кожен символ у різних регіонах нашої держави – навчають на безкоштовних майстер-класах у «Подолянах».
• На одному з таких побувала й журналістка «20 хвилин». 

Писанка – це символ українського народу та одна зі стародавніх форм народного мистецтва. Наші предки вірили, що розписане яйце набуває магічної сили і стає оберегом. Писанки ставили у святе місце в оселі, на покутті біля ікон. Про традиції писанкарства та їхнє значення у нашій культурі розповідають під час майстер-класів, які проходять у торгово-розважальному центрі «Подоляни».

Їх організували студенти і викладачі факультету мистецтв педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Перший майстер-клас відбувся у суботу, 13 квітня. Другий – у суботу, 20 квітня. Саме на нього завітала журналістка «20 хвилин» та дізналася більше про цікаву активність для тернополян.

У холі «Подолян», там, де постійно відбуваються різні концерти й благодійні заходи, поставили кілька столів. Організатори забезпечили учасників яйцями, воском і свічками, щоб його розігрівати, писачками і кольоровими барвниками. То тут, то там лежали роздруківки з орнаментами, які можна нанести на писанку. До майстер-класу на момент наших відвідин долучилися десятеро дітей.

– Ми щороку практикуємо такі майстер-класи у співпраці з «Подолянами». Тобто не вперше навчаємо усіх охочих розписувати писанки. Надаємо матеріали для цього повністю безкоштовно, – говорить доцентка кафедри образотворчого мистецтва, дизайну та методики їх навчання ТНПУ ім. В. Гнатюка Ірина Пацалюк.

З учасниками заходу працюють студенти освітньої програми «Середня освіта (Образотворче мистецтво)». Це майбутні педагоги-художники. За словами пані Ірини, вони непогано володіють усіма техніками писанкарства і паралельно навчаються працювати з малечею.

Діткам не лише показують традиційні орнаменти, але й розповідають про їхнє значення й те, що писанки – це автентична річ і оберіг. Також мета безкоштовних майстер-класів – відродити давню історію писанкарства у Тернополі. 

– Минулого разу до нас приєдналися дуже багато людей. Сьогодні прийшло менше. Можливо, це пов’язано з повітряною тривогою, через що початок майстер-класу дещо змістився. Писанки, які виготовили, учасники забирають собі додому на згадку про наш захід, – каже Ірина Пацалюк.

На писанках зображають орнаменти з багатьох регіонів України – Бойківщини, Західного Поділля, Львівщини тощо. Це сучасні і стародавні візерунки. За словами Ірини Пацалюк, одні й ті самі знаки часто повторюються в різних наших областях, однак відрізняються колористикою та відтінками.

Трохи про технологію писанкарства. Перед розписом яйця спочатку миють та знежирють їхню поверхню за допомогою оцту або розчину оцтової кислоти. Потім на поверхню наносять віск за допомогою писачка. Коли орнамент нанесено, яйце занурюють у фарбу. Дають зафарбуватися, потім наносять наступний шар воску, знову фарбують, і так поки не отримають бажаний результат, де з-під кожного шару проглядає інший колір, від світлого до темного.

Всі охочі можуть долучитися до наступного безкоштовного майстер-класу з писанкарства у суботу, 27 квітня. Початок о 14.00 у холі «Подолян». З собою брати нічого не треба, лише гарний настрій, кажуть організатори. Це буде останній майстер-клас від колективу факультету мистецтв.

Як поводитися з писанками?

Про це розповів журнал VOGUE. Писанки — сакральні об’єкти, тож і ставлення потребують відповідного. У дохристиянські часи писанки закопували поруч із полем, де мав зійти врожай. Писанки за народними повір’ями були джерелом родючості землі, всіляких щедрот, багатства, запобігали різним напастям, захищали від стихійного лиха.

Після Хрещення Русі писанками прикрашали й хату: їх підвішували біля образів, де вони зберігалися до наступних свят. Із них видували вміст, і такі «видутки» нанизували на нитку та підвішували перед образами. Прикрашали хату також голубами, зробленими з видутих писанок.

Щоб яйце не псувалося, його інколи поміщали в піч після випікання пасок. Тоді вміст запікався за невисокої температури — і писанку можна було зберігати якнайдовше.

Коли сім’я приходила з церкви після Великоднього богослужіння, то всі вмивалися перед святковим сніданком водою з миски, в яку було покладено три писанки з червоним тлом і коралі.

Якщо ж у хаті була на виданні дівчина, то першою вмивалася вона, а наприкінці забирала писанки, щоб бути гарною і рум’яною. Після вмивання воду вважали теж освяченою і тому не виливали будь-де, а лише під квіти чи фруктові дерева. Люди вірили, що така вода покращить ріст рослин.

Викидати писанку теж не можна. Якщо яйце випадково билося, то його шкаралупу або закопували в землю, або пускали по воді.

 

Читайте також:

Великодні гостинці для військових збирають у Тернополі: що й куди приносити?

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.