















Щоб зробити Файне місто ще кращим, а також для того, щоб залишити свій слід і вкоренитися тут, переселенці з Донецької та Луганської областей, а також Криму, спільно з тернополянами 30 жовтня висаджували дерева біля Літака. «Алею єднання» заклали з метою інтеграції та об’єднання внутрішньо переміщених осіб та членів громади м. Тернополя.

Попри холодний вітер, дощ та мокрий сніг, майже два десятки людей взялися за лопати. Працювали активно і дуже оперативно. Дехто прийшов із дітками, тож довелося квапитися, щоб малеча не застудилась.

Олексій Павлінський родом із Луганська. Коли розпочалася війна разом зі своєю сім’єю переїхав у Київську область. Там вони мешкали у приміщенні дитсадка, яке пустувало 13 років. Та через два роки на стінах з’явився грибок. У маленького сина почалася алергія. Тому пан Олексій із дружиною та двома дітьми півроку тому перебралися до Тернополя. Тут вже облаштувалась його мама та сестра, тож тепер вся родина об’єдналася. 

Переселенка із Луганської області Олена Дерій каже, що рік жила в Тернополі і не знала тут нікого, крім рідні. Із земляками зі Сходу України познайомилась завдяки заходам, які організовує ініціативна група переселенців. Нове коло знайомств розширила завдяки курсам української мови, Колл-центру, проекту «Файне єднає». Щоб не думати про пережите, жінка захопилась рукоділлям. Пані Олена сама родом із Хмельниччини, проте більшу частину життя прожила на Луганщині, звідки походить її чоловік. Подружжя мало там власне кафе, проте через війну довелося шукати щастя деінде. У Тернополі прижилися, місто стало рідним. Донька тут вийшла заміж і переїхала жити до чоловіка у Рівне.

Лариса Прус прийшла садити дерева разом зі своїм чоловіком Олександром. Вони переселенці з Донецька. Там працювали на заводі.  Зараз уже на пенсії. Першого січня 2015 року переїхали у Тернопіль. Це місто обрали випадково. На вокзалі тоді стояло два потяги – «Харків-Дніпропетровськ» і «Харків-Ужгород». Сіли в перший. Тернопіль сподобався, оскільки це спокійне місто, до того ж житло не дуже дороге. Зараз родина мешкає на масиві «Східний», тому жінка каже, що доглядатиме за деревцями.

Донька Лариси Прус – Юлія у Донецьку працювала у бібліотеці, в Тернополі теж займається цією ж справою. Стверджує, що залюбки долучилась до даного проекту. Тернопіль їй дуже подобається, тому їхати звідси не збирається.

Представник громадської організації «Луганська правозахисна група», керівник Колл-центру переселенців, ініціатор соціальних проектів для постраждалих від збройного конфлікту Яна Шкуратова прийшла садити катальпи разом із чоловіком та двома синочками. Були тут і її мама та брат. Щоб подякувати землякам за підтримку, пані Яна напекла пиріжків із капустою, якими пригощала усіх. А переселенка зі Станиці Луганської Віра Герасіменко принесла з собою термос із гарячим чаєм.

Катальпи разом із переселенцями висаджували і працівники Тернопільської обласної бібліотеки для дітей, на базі якої реалізовується проект «Файне єднає». До речі, «Алея єднання» є його частиною. Ярослав Іванків каже, що радий долучитися до такого починання.

Після того, як дерева посадили, всі учасники сфотографувалися на згадку біля пам’ятної таблички, яку встановили на початку «Алеї єднання». Переселенці зі Сходу України спільно з представниками Тернополя вкотре довели, що Україна – єдина країна, що Схід і Захід разом.

До речі, закласти алею вдалося завдяки проекту «Сприяння відбудові та сталому розв’язанню проблем внутрішньо переміщених осіб та постраждалого від конфлікту населення в Україні» від Міжнародної організації з міграції та Європейського Союзу, а також активній підтримці Управління житлово-комунального господарства, блогоустрою та екології Тернопільської міської ради.