Василь Лабайчук: «Ми вийшли проти влади Януковича, а не за європейські цінності»

Причому, ті події революцією тут не вважають, а швидше – народним бунтом, народним гнівом.

Нагадаємо, 21 листопада Україна відзначила уже четверту річницю початку Революції Гідності. На думку багатьох учасників Майдану, у 2013-2014 році багато чого не вдалось. Але разом з тим, з тогочасних подій українці винесли багато уроків – приємних і гірких. Чого варта та наука, спробували розібратись й ми.

Усім героям публікації, які були учасниками Євромайдану, ми задавали однакові питання. Цікавились: якби повернутись на чотири роки назад, чи вийшли б знову на Майдан? Які уроки винесли? І чи було на Майдані таке, про що ніколи й за жодних обставин не розповіли б своїм дітям.

- Однозначно, що вийшов би і брав би активну участь, - каже нинішній керівник центрального штабу "Правого сектору" Василь Лабайчук. – На той момент ми були одними із тих, хто виходив першочергово. І треба наголосити, що ми не виходили за якісь там міфічні європейські цінності, ми виходили насамперед проти влади Януковича. Бо розуміли, що перспективи для Держави ніякої не буде, якщо ця людина  буде залишатись при владі. Чи поводилися б по-іншому, якби повернути час, не знаю. На той момент все дуже стрімко розвивалось, тому я сумніваюсь в тому, що діяли б по-іншому. Варіантів в нас не дуже багато було - або повалення до кінця тієї влади, або репресії.

Уроки, які винесли для себе з Майдану, за його словами, дуже прості. Вони полягають у тому, що, якщо людина хоче змін у країні, то повинна встати з м’якого крісла, вийти за межі зони комфорту і почати щось робити. Мовляв, не подобається щось у державі, то запитай себе про те, а що ти зробив для того, щоб було інакше. 

- Чи розчарувались ми після Майдану? Не можна то назвати розчаруванням, тому що не було супер-зачарувань, - додає він. - Але, скажімо, чітко розуміємо, що ми не усвідомлювали, що аж настільки ідеали майдану будуть зраджені тими ж, хто на тому майдані був. От якраз раз такого рівня зради ніхто не очікував. Мова іде про найвищу державну владу, яка на крові майдану туди потрапила. Ми цю боротьбу не продовжили правильно, а перекинулись повністю на питання війни і ота система, яка в державі діє, вона залишилась. Відповідно, вплив олігархів залишився.

Чогось такого у майданівських подіях, про що ніколи б не розказував своїм дітям, нема. Можливо, не розповідав би детально дітям про отримане там поранення. 

- Є речі, про які, навпаки, точно розказав би, - додає він. – Приміром про фінішній штурм майдану. 23.00. Отримую поранення. Мене відправляють в профспілки для отримання домедичної допомоги. Згодом забирають у Михайлівський собор. А там сидять ті, хто фактично мав би керувати майданівцями, сидять цілі і неушкоджені, говорять собі. От про це розказав би дітям, аби думали в майбутньому, що і з ким збираються робити. 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google