«Вільні, кричіть і боріться за них»: у Тернополі нагадали про військовополонених

Традиційно у неділю тернополяни вийшли на мирний мітинг, аби нагадати про військовополонених. Кілька місяців, пів року, понад два роки – кожен з них перебуває різний термін під гнітом росії, але всіх маємо повернути додому.

О 13.00 десятки людей збираються біля ЦУМу, що на вулиці Руській. Із собою несуть українські прапори, плакати із закликом про звільнення, імітовані кайдани. 

Журналістам «20 хвилин» мітингувальники розповідають, що жодні дощі, вітри та сніг не спинить їх, адже стояти на вулиці під час негоди – не так критично, як бути в лапах російських окупантів. 

Серед десятки людей з плакатами помічаємо і тернополянку Анастасію. Дівчина прийшла, аби підтримати родину військовополоненого Максима Нікуліна. Чоловік потрапив у російський полон під час оборони Маріуполя. Його дружина Олена та двоє синів наразі проживають у Тернополі. 

– Як тільки з’являється час, то обов’язково приходжу на акцію. Мені здається, рідним військовополонених потрібна наша підтримка, аби вони бачили, що не тільки їм болить за своїх чоловіків, синів, батьків. Вже третій рік вони у полоні, треба більше людей, більше уваги до цієї теми. Треба витягати наших захисників, – каже пані Анастасія.

А ось полтавка Олександра прийшла на акцію разом з малим сином Орестом. Дівчина каже, у російському полоні залишаються її знайомі та друзі. Їх тримають у нестерпних умовах, тож треба негайно визволяти.

– Я організовую схожі акції в Полтаві. На тиждень приїхала до Тернополя і вирішила, що треба теж долучитися. Чоловік мій наразі захищає Україну від росіян. У мене багато друзів в полоні досі чекають звільнення, деяких закатували до смерті й вони ніколи не повернуться до нас. Вважаю, що на таких подіях повинно бути більше людей, ми маємо кричати, бо у полонених немає такої можливості і вся надія тільки на нас, – наголошує пані Олександра. 

Також під час акції до учасників долучилися два тернополянина Дмитро і Олександр. 

– Так, обміни поступово є, але ж захисників «Азов» майже не повертають. За понад рік таких систематичних акцій повернули лише одиниці. Всі ми бачимо, в якому стані вони виходять з російського полону: купа синці, втрачені кілограми, сліди від катувань. Наші азовці вже понад два роки в таких нелюдських умовах і від цього страшно. Будемо ходити і кричати про них, доки всі українські військовополонені не повернуться додому. І вони нам треба живими, – додає Дмитро. 

Нагадаємо, схожі акції щотижня організовують в інших містах України, зокрема: Хмельницькому, Києві, Львові, Чернівцях. Долучайтеся і станьте голосом наших полонених!

Читайте також:

«Я готова була стояти до кінця»: коханого активістки з Тернополя повернули з полону

Колишній військовий пройшов 40 км горами в амуніції, щоб зібрати кошти для ЗСУ. Підтримайте збір

Україна повернула ще 103 воїнів з російського полону

 

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.