Більшість людей, думаючи про майбутнє, кажуть: «Якось воно буде…». Але так просто нічого не стається. Якщо нічого не уявляти, не планувати – нічого і не буде, вважає тернопільський психолог. Утім, щоб досягти мети, вона радить усім враховувати ресурси та ризики.
— Я завжди аналізую рік, який завершився: що було доброго, що — ні, що здобув, що втратив, що не вдалося зробити, — розповідає тернополянин Віталій Стець. — Тоді складаю чіткі плани на новий рік. Уже переконався, що це допомагає.
Вміти планувати наступний рік – справді дуже важливо. Це — крок до змін у житті, наголошує психолог Наталія Гаєвська. Проте, перш ніж розпланувати все, вона радить виставити пріоритети. При цьому психолог радить „малювати” свої мрії на папері. Причому це треба робити не одномоментно, а день-два.
— Раджу спершу намалювати коло і розбити його на кілька частин, наприклад — на вісім, — каже вона. — Кожен вписує у них ті частини життя, які для нього є важливими. Приміром – сім’я, робота, друзі, подорожі, гроші. Не обов’язково наповнювати всі сектори. Основне – дослухатися до себе, визначитися, що є найбільш актуальним.
Уявіть собі картинку
Пізніше слід визначитися, наскільки ви задоволені кожним із цих секторів, продовжує психолог. Наприклад, сім’ю за десятибальною шкалою оцінюєте на вісім. Адже розумієте, що на десять потрібно було б мати двоє дітей, а є лише одна. Чи, наприклад, живете у громадянському шлюбі, тоді слід узаконити стосунки. Замалюйте цей сектор кольоровим олівцем. Роботу, скажімо, ви оцінюєте у п’ять балів, бо розумієте, що на десятку вона мала б бути цікавішою, вищеоплачуваною.
— Дуже чітко треба з’ясувати для себе реальний стан речей і те, чого хотілося б досягнути, — додає пані Гаєвська. — Тут не треба особливої фантазії, головне — не стримувати себе, не встановлювати рамки, мовляв, мені це і не «світить».
Коли визначитеся із цим, каже співрозмовниця, беріться до стратегічного і тактичного планування.
— Стратегічне планування – це коли ми перебуваємо сьогодні і відразу переносимо себе у час через рік, — пояснює психолог. — Із тієї позиції ми й дивимося, якими мали б бути, чого хотіли б досягнути. Тоді заглядаємо в наше коло і бачимо, наприклад, що у сім’ї вже є дві дитини. Треба дуже чітко собі цю картинку уявити.
Візуалізація планів — дуже важлива, наголошує жінка.
— Завжди є місце для кроку вперед, додає вона. — Не бійтеся мріяти, але й у небі не літайте. Основне — не відриватися від нинішнього підґрунтя, бо це — реальність. Якщо ви уявите, що заробили мільйони чи зацікавилися зовсім іншою сферою, отримаєте лише розчарування.
Розпишіть на кожен місяць
Часто люди виправдовують свою бездіяльність тим, що всі їхні фантазії, мрії начебто абсолютно нічого не варті. Мовляв, все вирішують «вищі сили».
— У кожної людини — свої забобони, — каже Наталія Гаєвська. — Більшість, думаючи про майбутнє, каже: «Якось воно буде…». Але так просто нічого не стається. Якщо нічого не уявляти, не планувати – нічого і не буде. Не обов’язково, що все на 100% буде саме так, як ви запланували. Але якщо у вас щось не вийде — це повний крах. Буде так, як має бути. Але якщо є певне уявлення, ми вже чітко знаємо, куди йдемо, чого хочемо. Навіть якщо, все, що ми запланували, стається лише на 20% — це вже перемога, додає психолог. Отже, десь щось треба відкоригувати, зрозуміти, щоб дійти до цієї стадії.
Наступний етап — тактичне планування. Він також — дуже важливий, додає тернополянка.
— Добре, що ми собі щось науявляли, побачили, що маємо для реалізації, — каже психолог. – Тактичне планування – це те, що ми будемо робити, щоб досягнути картинки, яку собі уявили. Варто взяти великий аркуш паперу формату А 2 чи А 3. Розбиваємо таблицю на місяці. Залишаємо колонку на ресурси і ризики.
Спершу треба розподілити час, який у вас є на весь рік. Приміром, щоб робота була цікавішою, можна розпочати новий проект. І зробити це цілком можливо вже в січні, із 20 до 28 числа.
— Це і треба вписати в таблицю, — пояснює психолог.
Не бійтеся розчарувань
Основне на що треба зважати, — ресурси та ризики. Ресурси – це те, що допомагає досягнути цілі, додає пані Гаєвська. Ризики – те, що може зашкодити на цьому шляху. Дуже важливо прораховувати ці моменти, тоді й розчарувань не буде.
— Наприклад, ресурсом для проєкту можуть бути знайомства, а також те, що ви — розумний, комунікабельний, — перелічує психолог. – Але не слід переоцінювати свої можливості. Ризиком може бути, наприклад, те, що директор на час, коли ви запланували показати проєкт, поїде за кордон. А ще — проєкт йому може просто не сподобатися або він знайде там багато недоліків.
Розписати свої плани психолог радить на кожен місяць. Це така схема, за якою вже можна починати рухатися. Не обов’язково, що воно саме так буде. Але якщо ви це все бачите реалістично, ви відчуваєте ґрунт під ногами, почуваєтеся впевненіше, продовжує пані Гаєвська.
— До мене дуже часто приходять люди, які не бачать у своєму житті нічого попереду, бояться майбутнього, — розповідає вона. — Такий страх пов’язаний із тим, що людина боїться взяти на себе відповідальність. Адже якщо вона напише, що має запустити проект в певний термін, то бере на себе відповідальність. А це — нелегко. Простіше сказати: «Я бідний, немічний, від мене нічого не залежить… У нас держава така…», замість того, щоб взяти на себе відповідальність і дійсно чогось досягнути.
Психолог пропонує ще один приклад тактичного планування.
— Якщо, наприклад, у березні ви плануєте поїхати на конференцію за кордон, куди вас вже запросили. У чому тоді ваші ресурси? — запитує вона. – У тому, що ви прекрасно підготували доповідь, подбали про дорогу, житло. Ризик у тому, що вам просто можуть не відкрити візу або ви захворієте. Враховувати це слід обов’язково. Проте, якщо людина каже, що в неї нічого не вийде, в неї дійсно це не вийде, бо так налаштована.
Треба вірити в себе
Якщо не вдалося реалізувати певні плани, всі ризики справдилися, треба чітко уяснити, чи хочете ви цим далі займатися. Якщо так, то автоматично переносите завдання на інший місяць. І думаєте, що вам може допомогти все реалізувати в інший період, радить Наталія Гаєвська.
— Ми можемо, навіть зазнавши невдачі, рухатися далі, не втрачаючи самоповаги, — каже вона. — Бо ми розуміємо, в чому наші ризики. І навіть якщо з’явивcя новий, ми сприймаємо все адекватно.
Покладатися на принцип «якось воно буде» – шлях до розчарування. Може не одразу, а років у 40-50, продовжує фахівець. Тоді людина думає, що життя пройшло, а на що вона його витратила — незрозуміло. Насправді все так сталося саме тому, що людина не відчувала сил, аби почати щось змінювати.
— Основне — вірити, що не 100% із запланованого, а хоча б один – збудеться, — підсумовує Наталія Гаєвська. — Це вже буде величезна перемога!
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
Оксана
тарас
Anonymous
Anonymous