Говоримо про теми, які можуть стати тригером у спілкуванні з людьми, які мають бойовий досвід.
Тригер — це умовний ментальний пусковий механізм. Тригери можуть повернути до пережитих подій, раптово викликати страх, паніку, апатію. Поради, щодо правильного спілкування з людьми, які мають бойовий досвід, публікують в Тернопільській ОВА.
— Мене, наприклад, перше, що чіпляло – це те, що якось багато цивільних взагалі не усвідомлюють, що таке війна і який їм внесок треба робити. Або ставати військовим, або думати про те, як кожен твій день повинен наближати перемогу, — розповідає Дмитро Кулібаба, військовослужбовець 114 бригади ТРО.
Спілкування уникати не варто
Але не варто уникати спілкування з ветеранами. Навпаки, вони іноді дуже хочуть бути почутими. Треба тільки знати, які теми можуть стати чутливими для розмови: війна, політика, справедливість і несправедливість, почуття провини. А якщо людина із бойовим досвідом сама прагне підняти ці питання, то нагадайте собі: вона має право думати так, як їй краще, і немає потреби переконувати її у протилежному.
— Коли людина вже почала говорити – вислухайте настільки, наскільки ви би змогли. Якщо важко це чути, згадайте, що зазвичай допомагає вам впоратись зі складною інформацією. Розосередьте сприйняття, перемкніть увагу на жести та стан людини, а не на сенси того, що вона говорить. Не варто весь час мовчати та відводити погляд, інакше можете здатись байдужим або скласти враження, що ви не готові до співчуття. Не перебивайте, не тисніть, не давайте оцінок, — радить Наталія Умеренкова, очільниця Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців.
Обговорення смерті ніколи не буде доречним. Як правило, більшість ветеранів / ветеранок втратили на війні побратимів/ посестер. І це не лишається без наслідків. Людина повертається з фронту додому та іноді не може собі пробачити, що вона вижила, а хтось – ні. Тому згадування про смерть побратимів / посестер допускається лише коли йдеться про пам’ять, а не про факт загибелі.
Де шукати більше інформації
Більше таких рекомендацій для взаємодії з повагою до гідності та досвіду кожної людини
- у спеціальному розділі «Довідника безбар’єрності» – «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія»
- у створеному на його основі однойменному освітньому серіалі, який можна переглянути на Дія.Освіта – https://bit.ly/3UYvZSK або на YouTube «Ти як?» – https://bit.ly/4aZfBZ0
Проєкт реалізовано у межах ініціативи першої леді Олена Зеленська
А ось кілька прикладів, які наглядно демонструють, чому деякі фрази – зайві
- «Я тебе розумію»
Не варто цього говорити людині із бойовим досвідом, якщо ви самі не були на фронті.
- «Неврівноважений…», «Хворий…», «Із ПТСР»
Сама нинішня ситуація вже ненормальна для будь-якої людини. Як для цивільних, так і для ветеранів / ветеранок. Тому усі хвилювання та надмірні реакції, пов’язані з війною, прийнятні.
- «Ти повинен / повинна…», «Тобі треба…»
Не вимагайте від людей, які повернулися з фронту, активних соціальних дій. У певний момент життя вони вирішили захищати країну. Коли цей обов’язок виконано – не варто обтяжувати їх додатковими очікуваннями. Дайте змогу органічно повернутися до цивільного життя.
- «Коли війна закінчиться?», «Коли обміняють наших полонених?»
Відповідей ветеран / ветеранка точно не мають, бо ці питання трохи не «за адресою». А от зайвими тригерами такі фрази стати можуть.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про те, що військовослужбовців, які отримали поранення та проходять лікування та реабілітацію у Тернополі відвідали стронгмени та запросили на спортивне змагання «Звитяга Нескорених» для військових та ветеранів.
Читайте також:
У Тернополі запроваджують програму для ветеранів щодо створення чи розвитку бізнесу
У Тернополі оновили дані Реєстру пільг і послуг для військовослужбовців та їхніх родин
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
