Звільніть вже бранців: родини військовополонених вийшли на акцію

• Зараз усі у полоні свят, а хтось у полоні на свята! Під таким гаслом люди зібралися на Театральному майдані, аби нагадати про військовополонених, які перебувають під гнітом росії.
• До акції доєдналась журналістка «20 хвилин», яка поспілкувалася з рідними бранців кремля.

Учасники акції сформували ланцюг навколо новорічної ялинки. Традиційно принесли плакати з гаслами: «Не будь байдужим», «Полон вбиває», «Кричи про тих, хто нас захищав», а також прапори «Азов» та український.

Не чули голоси понад рік… 

Організаторами акції виступили жінки військовополонених, серед яких і маріупольчанка Олена Нікуліна. Зі слів жінки, востаннє чула чоловіка, коли була вагітна, а зараз вже молодшому сину понад рік. Найбільша мрія жінки — познайомити дитину з рідним батьком та всім міцно обійнятися. 

— Велика кількість військових, цивільних і досі перебувають в полоні росіян. Ми хочемо нагадати людям, що поки вони готуються до свят, встановлюють ялинки, наші люди в російському пеклі. Тут зібралися мами, дружини, діти, дівчата. Всі чекають рідних додому, — наголошує пані Олена. — Мій чоловік підтверджений, але я не знаю, в якому він стані, як його годують, який має вигляд після 19 місяців полону. 

Переселенка з Маріуполя Аліса намагається долучатися до кожної акції та мітингу. Журналістці «20 хвилин» наголошує, ми маємо якнайшвидше витягнути їх на волю. 

— З травня 2022 року у полоні росіян знаходиться моя близька людина. Я не знаю, що з нею там, як вона себе почуває, чи потребує медичної допомоги, чи щось їла сьогодні. Мені боляче від цього. Знаєте, я в окупованому Маріуполі була до літа 2022 року. Це такий страх…. Росіяни обстрілювали його щоденно, закидали бомбами. Ми змогли вирватися, а у наших захисників надія лише на нас…. Чому люди мовчать? Чому стали такими байдужими? Нам треба розголос, нам треба підтримка. Бо військові у полоні також хочуть обіймати рідних, сидіти разом за великим столом та святкувати. Почуйте нас, — благає переселенка. 

Кожен захисник рідний 

А ось тернополянка Ірина вже втретє приходить на акцію виключно заради підтримки інших. Дівчина зізнається, кожен захисник як рідний, адже вони захищали нас від російського ворога. 

— Я нікого з них не знаю особисто. Але яка різниця? Вони теж багатьох не знали, та стали на захист держави, на наш з вами захист. Я без сліз не можу слухати історії жінок, дітей військовополонених. Це страшно…. Ти живеш в очікуванні, ти не знаєш, що з твоєю близькою людиною і чи обійметесь ще колись. Ми не маємо чекати, коли щось зробить Європа, Міжнародні організації. Ми маємо об‘єднуватися і просто кричати за тих хлопців та дівчат. Ми маємо показати всьому світу, що нам не байдуже, — каже пані Ірина. 

Думку тернополянки Ірини підтримує і пані Світлана. Вона разом з дитиною малюють плакати, беруть прапори і виходять на акції. 

— У нас всі живі, здорові. На акції приходжу за ініціативи сина. Йому у школі розповідають про військовополонених, він переглядає відео, фото в інтернеті і просить ходити з ним. Дитині 12 років і він все розуміє. Чому ж дорослі не можуть порозумітися, аби нарешті припинити цю війну, звільнити всіх полонених. У російському полоні не лише військові, а й цивільні, депортовані діти, — розповідає жінка. 

Станом на листопад 2023 року українській владі відомо про щонайменше 4337 українців, які перебувають у російському полоні. Такий результат підрахунків спеціальної комісії при Міністерстві реінтеграції ТОТ, яку створили у листопаді минулого року. За даними комісії, 3574 осіб – це військові, і ще 763 – цивільні. 

Подібні акції вже провели у Києві, Одесі, Луцьку, Кривому Розі, Миколаєві та ще кількох містах України, різних країн.

Читайте також: 

Президенте, врятуйте тата з полону! 10-річний Марк з Маріуполя просить допомоги у Володимира Зеленського

Іконописиця з Копичинець чекає чоловіка та сина з фронту і допомагає ЗСУ

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.