Острів, на якому оживають... мумії

Дрібний золотистий пісок, суворі мальовничі скелі та крихітні бухти, неймовірне, кришталево-чисте море захоплюють одразу і назавжди. Білосніжні яхти, пришвартовані на пірсах, шикарні вілли та готелі потопають у зелені. На клумбах ростуть... кактуси, вздовж алей не дуби та каштани, а фінікові пальми, агава, алое. Словом, дивись та насолоджуйся!
Туристи і живі “статуї”
Життя на острові “кипить” від сходу сонця до сповненої прохолоди півночі. Перерва — на післяобідній сон сієсту. В цей час зачиняють крамниці, на вікна опускають дерев'яні ставні. Ні вранці, ані ввечері ніхто нікуди не спішить. Усі, навіть найважливіші, справи, остров’яни з легкістю відкладають на потім.
Довкола повно ресторанів, пабів, караоке-барів. Мандрівники – звідусіль. Веселі шотландці у картатих спідницях-кілтах, поважні флегматичні німці під руку зі своїми фрау, дещо холоднуваті гості з Туманного Альбіону, — розповідає дівчина. — Є й вихідці з колишнього Радянського Союзу і навіть живі “статуї”, які завмерли в загадкових позах. То індіанець стоїть, а за кілька метрів — янгол, то кумедна мумія. Кинеш монетку, і “статуя” враз оживає, всміхається від вуха до вуха, дружелюбно махає рукою і... дозволяє з нею сфотографуватися.
Співають “Калинку-малинку”
Колись, як розповіли Олені іспанці, на Мальорку переважно приїжджали британські туристи. Після них залишились ірландські та англійські паби з пивом, сидром, традиційним “фіш енд чіпс” та неодмінно гігантським екраном, по якому транслюють крикет і футбол.
Однак, починаючи з 60-х років попереднього століття, у британців з'явилися серйозні конкуренти. На курорт почали приїжджати німці. Тепер їх навіть більше, ніж самих англійців, — продовжує Олена. — З тих пір меню поповнилося баварським пивом, сардельками і квашеною капустою.
Надвечір з привідчинених пабів лунають пісні. Інколи можна почути: “Вулє ву куше авек муа се суар?” (Чи не хочете ви зі мною переспати цього вечора?). Це туристи “пробують себе” і навіть “Калинка-малинка” у караоке. Причому нарівні із молоддю горланять і пенсіонери.
Хай живе Наполеон!
Майже за два кілометри від столиці Балеарських островів — містечка Пальма-де-Мальорка є середньовічна фортеця Бельвер, колишня літня резиденція короля Хайме ІІ. Він стоїть на вершині 140-метрового пагорба, звідки відкривається чудова панорама бухти й острова Кабрера.
На кам'яній огорожі туристи залишили власні “автографи”. Однак, окрім стандартних “Тут був Коля”, можна знайти і досить незвичні, з минулих епох, — ділиться спогадами тернополянка. — Один із таких написів, “Vive Napoleon!” (Хай живе Наполеон!), екскурсоводи показують усім.
Виявляється, на початку XIX століття в готичному Кастель-де-Бельвері тримали французьких військовополонених. А ті робили все для того, аби насолити іспанцям і довести свою вірність імператору. Один із в'язнів і видряпав напис.
До того ж замок — символ Балеарських островів. Адже його силует посеред синього квадрату — єдина деталь, яка відрізняє балеарський прапор від каталонського, — розповідає Олена.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google