Тернопіль - Київ - Тернопіль: за десять днів - 1200 кілометрів

Ольга Звенигородська фінішувала у Тернополі ввечері 27 квітня. Всю дорогу жінка їхала велосипедом, причому долала щодня більше 100 км.

- Ой, уже з останніх сил їду, - зазнається Ольга Звенигородська телефоном по обіді 27 квітня. – Ноги болять, спина теж, навіть бажання немає фотографувати чи щось розглядати дорогою. Хочу додому!
 

Вона щойно минула знак, який вказував, що до Тернополя залишилося 57 км. Казала, що навіть поривалася телефонувати родичам, аби забрали її додому на авто. Утім, від цієї ідеї відмовилася, бо вирішила таки доїхати до фінішу велосипедом, як і планувала. Доньки, які добиралися з Києва у Тернопіль потягом, уже в той час чекали маму вдома. Відважна мандрівниця приєдналася до них о 19.30.

- Бабусю, як добре, що ти приїхала, - обіймав пані Ольгу внук Андрійко. – Я за тобою так скучив! Більше не їдь так далеко або бери мене із собою…

Нагадаємо, тернополянка Ольга Звенигородська виїхала велосипедом до Києва 17 квітня. Дорога із зупинками у столиці та Софіївці, що в Умані, за її попередніми розрахунками, мала зайняти 13-15 днів. Проте весь маршрут велотуристка подолала за 10 днів. Відпочивала тернополянка лише один день, коли гостювала у доньок у столиці. Втім, і це назвати відпочинком важко, адже у Києві жінка встигла на велосипеді об’їхати все місто, побувала і на Байковому кладовищі, і у ботанічному саду.

- Як запланувала весь маршрут від початку, так від нього і не відхилялася, - підсумовує туристка. – Лише один раз велосипедові зрадила – не встигала до Умані, а вже темніло, тому попросилася у попутку. До речі, люди всю дорогу були до мене привітні. У готелях за ночівлю зазвичай платила 100 грн. Просто домовлялася із персоналом.

Під час маршруту туристка побила кілька власних рекордів. По-перше, майже щодня «намотувала» більше 100 км. По-друге, на шляху додому завдяки вітру у спину на одній із ділянок 15 км подолала за 30 хвилин! Найкращі враження у жінки залишилися від якості дороги, якою вона їхала з Києва.
 
- Як тільки повернулася, - розповідає жінка 30 квітня, - не вірила, що таке зі мною відбулося. Лише тепер почала переосмислювати ті події. Мені видається, що я пройшла власну хресну дорогу. Щодня у мене виникали якісь випробування, щоразу я стикалася з якимись проблемами, які треба було вирішувати. Дорогою були і сонце, і дощ, і вітер, і ями на дорогах… А як мені бракувало рідних! Це словами не передати.

Мама пані Ольги, як дізналася, що донька повернулася, запитала її: «Ти що – хотіла в Книгу Гіннеса потрапити? Чого ти взагалі у таку дорогу їхала?».

- Насправді смисл тієї мандрівки став зрозумілим для мене тільки тепер – за кілька днів після фінішу, - додає Ольга Звенигородська. – Це зі мною мало статися. Я багато речей переосмислила. Так, я ще й схудла. Інакше ніхто й не повірив би, що я за 10 днів проїхала ровером близько 1200 кілометрів!!!

Жінка дуже вдячна всім, хто її підтримував упродовж всієї мандрівки!!! Про те, як тернополянка долала маршрут, можна почитати тут, тут, тут і тут.

Коментар

Андрій ЯНОВИЧ (27 р.), заступник голови Велоасоціації Тернополя:

- Як я зрозумів, у таку дорогу велосипедом їхала людина - не турист і не спортсмен. Тож вчинок цієї жінки вже вартий поваги. Добре, що вона мандрує, а не сидить на дивані. Зрештою, це певний крок до європейськості. Там люди середнього віку постійно їздять на велосипедах, подорожують. Подібних людей має бути більше в Україні!
 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google