Соболєв розповів "RIA плюс" про маєток за Києвом та скандал з отриманням українського громадянства

Ще після Майдану Україна взяла курс на боротьбу з корупцією та продажними чиновниками, які внесли розруху в нашу свідомість.

Першим кроком у цьому напрямком став «Закон про очищення влади». І його ініціатора Єгора Соболєва недаремно охрестили «головним люстратором країни». У минулому журналіст, нині – народний депутат ВРУ, голова Комітету з питань запобігання і протидії корупції у суботу, 17 червня відвідав Файне місто. Він брав участь у засіданні «Тернопільського антикорупційного форуму».

Цього дня він зустрівся і з журналістом газети «RIA плюс» та дав відповіді на всі зручні і не дуже зручні питання щодо своєї діяльності та особистого життя. З перших уст Єгора Соболєва – про антикорупційну політику країни та її жорстоку блокаду, про ефективність люстрації і дієвість «сміттєвого очищення» влади, про те, чи створять у країні незалежний антикорупційний суд та що буде із зоною АТО далі.

Ера Януковича триває…

- Єгоре, вітаю Вас у Тернополі. Часто сюди приїжджаєте і які враження?

- Тернопіль для мене фактично є осередком цивілізації. Якось ми з дружиною Марічкою Падалко повертались із відпочинку з далеких Карпат. Коли в горах ми залишись без звичних умов комфорту – нормального душу, м’якої постілі та інших побутових речей, то ночівля в одному з тернопільських готелів стала для нас справжнім раєм. Ми відчули смак цивілізації. Правду кажуть, що головне – навіть не місце, де ти буваєш, а емоції, які переживаєш. Ми тут пережили насолоду та радість, тому Тернопіль для мене завжди гостинний, привітний, невеликий та затишний.

- Як головний люстратор країни, можете сказати, чи вдалося повним махом реалізувати законодавчу ініціативу «Про очищення влади»? Що не вдалось і хто в тому винен?

- Є два великих плюси і один жирний мінус. Перший плюс: це єдиний закон, завдяки якому тисячі посадовців за каденції Януковича позбулися своїх теплих посадових місць. А це і керівники обласних прокуратор, і поліції, і страшної на той час фіскальної служби. Ці відбірні злочинці, корупціонери відсторонені від державної служби і не можуть повернутися.

Другий плюс: завдяки закону суспільство вперше отримало доступ до високопосадовців, бо їхні декларації мали бути опубліковані на сайтах. Це стало підґрунтям для відкритості майнових доходів посадовців у всій країні.

Головний мінус – люди, які прийшли натомість, продовжили справу Януковича. Нехай Генеральний прокурор стверджує, що завершує еру радянської прокуратори. Натомість мені здається, що Юрій Луценко продовжує еру брехливої, корумпованої, неефективної прокуратори Януковича. На практиці ми не раз бачимо, як опозиційний блок у важливих питаннях приходить на допомогу БПП і «Народному фронту».

- Тож який головний урок люстрації?

- Очищення може бути ефективним. Але це, як і з квартирою чи сміттєвим полігоном – раз прибрати недостатньо. Необхідно створити фільтри, запобіжники, щоб вони знову не забруднювались.

Помінялись ролями, та й тільки

- На практиці люстраційний механізм працює не так вже і досконало, виходить? Для прикладу, екс-заступник колишнього прокурора тернопільської області, а в минулому – очільник міської прокуратури, а ще раніше – прокуратур у кількох районах – Сергій Банах у 2014 році, можливо, під тиском громади подав рапорт на звільнення з прокуратури. Нині він декан юридичного факультету ТНЕУ.

- Для того, щоб унеможливити прихід одних корупціонерів замість інших, ми і створили законодавство про величезну прозорість. У цьому ми лідируємо і в Європі, до речі. Коли я був на перемовинах з колегами у США, то сказав, що дивно чути, чи має Президент оприлюднювати декларації. Порошенко та ще 1 млн 100 тис. посадовців країни зобов’язані це зробити.

- Що робити, якщо закон, як бачимо у наведеному прикладі, працює неефективно?

- Малими кроками ми йдемо до великої мети. Те, що він викладає, - це, звісно, сумно. Нормами діючого в Чехії закону про люстрації, приміром, комуністам забороняють не те, що бути при владі, а й викладати, бути журналістом чи громадським діячем. З іншого боку, якщо ця людина є очільником факультету, і це є прийнятним для студентів, батьків, викладачів, керівництва вишу, - то в тому не лише вина Банаха. Питання – що змінилось у нашій свідомості. На жаль, люди Януковича живуть і серед нас. Багато з них одягають вишиванки і кричать, що люблять Україну.

- Тобто, коли не допомагає закон, громадяни мають самі торувати шлях до справедливості?

- Для прикладу, я був дуже вражений, коли студенти одного зі столичних вузів хотіли в закинутому приміщенні організувати культурний центр для спілкування. Натомість керівництво університету прагнуло здавати приміщення в оренду. Я дивився на тих молодих «бунтарів» із захопленням, адже вони є утвердженням нашої майбутньої нації.

Скандал із будинком за Києвом

- Рада ще минулого року ухвалила закон про е-декларування. Втім, лише цьогоріч він почав діяти. Як Ваші сподівання?

- Я дуже сподіваюсь, що не буде такого, аби посадовець мав у декларації майно, яке не може пояснити. Нам потрібна інша політична культура, коли при владі не можуть бути ті, хто не може юридично пояснити причини свого збагачення.

- Як Ви можете прокоментувати скандальну публікацію у ЗМІ щодо будинку в селі Горбовичі, неподалік від Києва? Дану земельну ділянку Ви задекларували ще в 2013 році, а в державному реєстрі відомості про неї – лише в 215 році.

- У 2012 році, коли я працював журналістом, ми з дружиною купили земельну ділянку за 24,5 тис доларів. Ще тоді я носився з ідеєю, що вся власність має бути відкрита. У жовтні 2013 року ми завершили там будівництво дерев’яного обійстя. Коли Євромайдан переміг, я сфотографував усе своє майно і виклав на блог Української правди із преамбулою, що кожен посадовець повинен це взяти за правило. Процедура із введенням будинку в експлуатацію досить тривала, а я принципово нікому не платив хабарів. У 2015 році будинок офіційно внесли в реєстр власності. Я ініціював пункт про те, що будинок, якщо він збудований, але не введений в експлуатацію, тобто офіційно не внесений у реєстр, все-таки потрібно декларувати. Цим скористалися ті політикани, кому моя законодавча ініціатива стала посеред горла. Вони свідомо перекручують факти та поширюють неправдиву інформацію.

Відкрито лише 50 проваджень

- Ви виступали з пропозицією започаткувати традицію – кожен чиновник, який збрехав у своїй декларації про майно і доходи, повинен піти з держслужби. Як це працює в реальному житті, чи це лише на рівні слів?

- Наразі відкрили лише орієнтовно 50 кримінальних проваджень щодо незаконного збагачення чиновників. У суді перебуває лише одна справа – Костянтина Кулика, прокурора зони АТО. Який цинізм – збагатився на  війні. Луценко його перевів в інше відомство. Тому в нас є інша ідея – провести в  раді закон про створення антикорупційного суду. У нас, на жаль, суди настільки корумповані, що нікого з топ-корупціонерів вони судити не будуть. Антикорупційний суд має розглядати всі справи антикорупційного бюро і антикорупційної прокуратури, при чому і давати санкції на прослуховування, виїмку документів, арешт і звільнення з посади. Цей суд має бути повністю незалежний від нинішніх судових монстрів. У комісії, яка обиратиме суддів, повинні бути іноземні експерти.  Завдяки цьому всьому за два-три роки ми можемо здолати топ-корупцію без нового повстання та кровопролиття.

Народився в Росії та змінив прізвище

- Ще під час передвиборчої кампанії у ВРУ політичні опоненти наполягали на незаконному набутті Вами громадянства України. Зімін Єгор Анатолійович народився в Росії. Згодом Ви змінили прізвище та по-батькові, а в 2004 році стали громадянином України. Розкажіть про ці суперечливі факти з Вашої біографії.

- Я народився в Краснодарі, що нині в РФ. У 18-річному віці з Вінниці туди емігрувала моя бабуся. Коли мені був один рік, ми переїхали з мамою і бабусею в Донецьк. Мені було лише два роки, тоді помер мій батько. На рахунок страшної таємниці щодо зміни прізвища. Мама зустрічалася із вітчимом, коли мені було вже шість років. Вони одружилися. У Радянському Союзі було прийнято, що діти при  одруженні матері вдруге могли отримати прізвище нового чоловіка. Вітчим мене офіційно всиновив. Тож звідси і питання зміни прізвища. Потім вони постійно переїжджали з України в Росію і навпаки. До цього їх, мабуть, штовхало бажання мати ілюзію свободи і вибору. Коли мені було 16 років, ми жили на Сахаліні, куди переїхали з Донецька. Паспорт отримував в Радянському Союзі, національність – українець. У 18 років я вирішив повернутися до бабусі в Донецьк. Тоді вже не можна було перетинати кордон без громадянства. В Україні я зареєструвався та подав документи на отримання громадянства. Спочатку мав посвідку на тимчасове проживання. Після Помаранчевого майдану став щасливим власником паспорта громадянина України.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.