В'їзд та виїзд обмежили: яка ситуація в Почаєві. Чи дозволені такі карантинні заходи законом - коментує юрист
Вже з 22 квітня міська влада повністю обмежила в'їзд та виїзд з Почаєва. «20 хвилин» дізналися, який реальний стан справ в місті та запиталися в юриста, чи можна, не вводячи надзвичайний стан, обмежити в'їзд та виїзд з міста.
Перший заступник голови Кременецької райдержадміністрації В'ячеслав Онишкевич повідомив, що станом на 22 квітня в Кременецькому районі зафіксували 58 людей, хворих на коронавірус.
«Почаївчани віднеслися до карантинних заходів позитивно»
─ Вчора я персонально здійснив об'їзд Почаєвом та блокпостами, тому констатувати, що транспортні засобі містом рухаються, але їх є мало. Хоча ще вчора, до облаштування блокпостів в місто та з міста Почаїв транспортні засоби ще пропускали, - каже пан В'ячеслав. - Станом на сьогодні місто перекрили повністю, людей на вулицях практично немає. А ті що є, виходять в разі лише крайньої необхідності, в аптеку чи за продуктами.
В'ячеслав Онишкевич повідомив, що про послаблення карантину в Почаєві говорити ще рано. Наразі обласний лабораторний центр максимально відбирає матеріали в жителів Почаєва та проводить аналіз на наявність коронавірусу.
За словами пана В'ячеслава, почаївчани віднеслися до подібних карантинних заходів здебільшого позитивно. І зважаючи на те, що в місті людей практично немає, вони з розумінням віднеслися до до карантинних обмежень.
─ Щодо того, чи багато бажаючих є наразі в Почаєві, аби виїхати з міста, я сказати поки не готовий, оскільки повноваження по видачі перепусток передали керівнику органу місцевого самоврядування - міському голові Почаєва.
"Без введення надзвичайного стану влада може тільки ввести температурну перевірку на в'їзді в місто"
─ Треба було змінювати закон, або ж використовувати законні методи щодо протидії корона вірусу, - каже юрист. - На мою думку, потрібно було одразу оголошувати надзвичайний стан і вже разом з ним вводити певні заходи, про які би всі знали. Який сенс було створювати карантин для всіх, якщо люди на свята його прямо порушували і можливо навіть звели нанівець?
Ростислав Небельський вважає, що вже після введення надзвичайного стану влада мала би створити обмеження, які всім були би відомі. І саме таких обмежень люди мало б суворо дотримуватися, аби не було таких випадків, коли одна людина сидить вдома, а інша гуляє парком.
Можливість запровадження надзвичайного стану як на рівні країни, так і в певному регіоні передбачена законом і досі залишається, каже юрист.
─ Протиепідемічне законодавство передбачає можливість встановлювати окремий режим допуску в місця, де є джерела інфекції. Але ж на даний час Почаїв – не єдине місто в Україні, де є спалах корона вірусу, тому єдине, що можна би було зробити – це проводити температурний скринінг при в'їзді в місто. І то, це примусово робити не можна. – каже пан Ростислав. – Обмежувати в'зд і виїзд з міста не можна в цій ситуації.
Юрист повідомив, що для таких дій, навіть якщо їх ввели, мають бути конкретні звернення санітарного лікаря. З точки зору закону, якщо почаївчани захочуть оскаржити рішення влади, вони будуть правими, але з точки зору сили, яка зараз переважає над законом, вони просто нічого не доб'ються.
─ В нас зараз фактично на кожному кроці можна спостерігати прояви силового методу карантинних обмежень, - розповідає пан Ростислав.
А на вашу думку, чи правильних мір вжила влада щодо Почаєва? Діліться своїми думками в коментарях.
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
У зв’язку з цим вважаю за необхідне проінформувати вас про те, що перед прийняттям цього рішення комісія ґрунтовно вивчала законодавче регулювання обмеження свободи пересування.
Один з найпопулярніших аргументів щодо незаконності введеного обмеження свободи пересування - обмеження конституційних прав і свобод людини можуть встановлюватися виключно в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Таке твердження є безпідставним, оскільки обмеження свободи пересування може бути передбачене законом безвідносно до введення надзвичайного чи воєнного стану.
Так, частина 1 статті 64 Конституції України передбачає, що права та свободи можуть бути обмежені у випадках, передбачених нею.
Відповідно до статті 33 Конституції свобода пересування може бути обмежена законом.
Стаття 12 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачає перелік випадків, за яких свободу пересування може бути обмежено.
Свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено:
у прикордонній смузі;
на територіях військових об’єктів;
у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом;
на приватних земельних ділянках;
на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан;
на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності;
на тимчасово окупованих територіях.
Отже, згадане вище рішення комісії ґрунтується на положенні ст.. 12 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", згідно з яким свобода пересування може бути обмежена на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності.
Варто зауважити, що частиною 5 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Крім того у статті 30 цього ж Закону зазначено, що на територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається, зокрема, право:
- установлювати особливий режим в’їзду, виїзду на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності - проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів;
- створювати на в’їздах, виїздах на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць, що знаходяться на території карантину, контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділів центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку.
Поряд з цим статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, що ратифікований Законом N 475/97-ВР від 17.07.97, гарантовано свободу пересування та зазначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території; кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
Водночас пунктами 3, 4 цієї статті передбачено, що на здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Отже, прийняте рішення, яке стало предметом багатьох дискусій, є повністю законним, необхідним для застосування в епідеміологічній ситуації, яка склалася у м. Почаїв, та покликане забезпечити захист здоров’я мешканців міста та району.
Встановлене тимчасове обмеження свободи пересування повністю виправдане суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
С Днём Рождения Нашего Товарища ЛЕНИНА !!!