Солять пшеницю, додають халву і не тільки: зібрали цікаві рецепти куті з різних районів Тернопільщини

Солять пшеницю, додають халву і не тільки: зібрали цікаві рецепти куті з різних районів Тернопільщини
  • Кутя – сакральна для українців страва. Вона супроводжувала нас крізь тисячоліття, була на святковому столі у найважчі часи, допомагає відчувати зв’язок поколінь і залишається з нами й зараз.
  • З роками кількість рецептів, за якими готують кутю збільшилася. Кожна господиня має свій секретний інгредієнт, що робить страву особливою.
  • Ми зібрали традиційні рецепти, які передають з покоління в покоління жителі Тернопільської області. 

Лановеччина: «Кутя з халвою»

Священник Олексій Філюк ділиться власним рецептом куті. До базових продуктів додає ще й халву. Якщо бажаєте здивувати своїх рідних та друзів новою кутею, то вам варто підготувати такі інгредієнти.

  • Пшениця товчена – 0,5 кг
  • Вода – 3 л
  • Мак – 300 гр
  • Мед – 200 гр
  • Родзинки – 100 гр
  • Халва – 200 гр
  • Горіхи – 200 гр
  • Цукати – 100 гр
  • Цукор – 100 гр

А ось сам процес приготування нескладний, особливо для тих господинь чи господарів, які вже неодноразово експериментували з приготуванням цієї страви. Олексій Філюк розповідає детально.

Відео дня

–  Спочатку потрібно зварити очищену пшеницю до готовності. Доводимо воду до кипіння і додаємо до неї пшеницю. Кидаємо мед, цукор, халву, попередньо пропарені родзинки, також підсмажені горіхи, потертий в макітрі мак. Все ретельно перемішати і дати трішки настоятися. Перед подачею на стіл посипаємо кутю цукатами. Всі інгредієнти можна додавати за бажанням, – розповідає він.

Також священник наголошує, результат приготування куті, як і будь-якої страви, залежить від настрою. Тому радить всім братися за приготування страви виключно з гарним настроєм, бо інакше їжа не вдасться.

Колишній Теребовлянський район: «Пшеницю промиваємо джерельною водою або варимо з цукром»

Староста села Гумниська Михайло Турчак розповів нам рецепт куті, за яким готує не лише його родина, а й всі господині в селі. Рецепт більш традиційний, але також має свої особливості.

– Для куті  раджу брати яру пшеницю, адже вона м’якша, ніж озима. Так, один літр пшениці треба звечора замочити в холодній воді. Зранку добре її промити, щоб вода була повністю чистою, і потім залити трьома літрами холодної води. Бажано, аби вода була джерельна. Доводимо пшеницю до кипіння і варимо на маленькому вогні. При цьому обов’язково треба помішувати пшеницю і збирати піну. Бажано варити до трьох годин в баняку, у якому не пригорає. Тепер є такі антипригарні зі спеціальним покриттям, – каже пан Михайло.

Не менш важливу роль в куті відіграють і додаткові елементи, такі як: мак, мед, сухофрукти або цукати. Тому тернополянам варто відповідально поставитися до вибору.

– Мак треба брати цілий, а не мелений. Найкраще його парити гарячою водою, відцідити і терти в глиняній макітрі дерев'яним макогоном, додаючи цукор невеликими порціями для того, щоб він добре стирався. І втертим він буде тоді, коли вже відстає від стінок макітри, спадає однорідною масою вниз, на дно. Мак змішуємо з пшеницею, додаємо пропарені і висушені родзинки та підсушені та дрібно порізані горіхи, курагу чи інші сухофрукти, – додає пан Михайло.

Подавати головну страву Святвечора треба теплою у великій глиняній мисці. Мед варто подавати останнім також у великій глиняній мисці. Наголошує Михайло Турчак. 

А ось тернополянка Аліна Вербова каже, жоден Святвечір у родині не обходиться без смачної куті. Готують її виключно за рецептом бабусі, яка живе у селі Ласківці.

– У нас в родині, з покоління в покоління вчили, що потрібно спершу відварити мак, тоді його потрібно перетерти в макітрі макогоном. З маку має виділитися біла рідина, тоді він готовий до того, щоб потрапити в кутю. Окремо вариться каша – зерна пшениці і одразу з цукром. Цю кашу ще називають сочевиця. Як тільки зерна трохи охололи, додаємо до них наш гарно перетертий мак. Також крім маку обов’язково кладемо горіхи. Все обережно перемішуємо і подаємо до столу, – каже пані Аліна.

Інколи родина Вербових готує кутю і за традиціями Лановецького району. Тоді до каші додають ще чорнослив, мед, родзинки та шоколад. Виходить дуже смачно і незвичайно.

Чортківщина: «До пшениці додаємо сіль та соду»

Таємниці родинного приготування куті розкрила нам і місцева жителька Чортківського району Мирослава Плотницька. Вони роблять акцент не на додаткових інгредієнтах, а виключно на пшениці.

– На ніч промити і замочити пшеницю водою 1/1. Рано сполоскати і відварити. Води багато не лити, так щоб накрила. Воду можна доливати у разі потреби. Додати дрібку солі, довести до кипіння і на маленькому вогні варити. Процес займає майже дві години. Якщо довго вариться і не зварена ще, то на «кінчик ножа» додати соди і мішати, бо буде «бігти». Зварену трохи охолодити. Головне, щоб не була рідка, – каже Мирослава.

Після охолодження до пшениці родина Плотницьких додає заздалегідь розпарені родзинки і трохи підварений мелений мак. Все роблять з любов’ю та гарними настроями.

– Додаткові інгредієнти завжди на смак родини. Хтось може додати ще й мед, горіхи, цукати. Деяким людям не до вподоби родзинки, тому тут вже хто що любить. Наприклад, бабуся робить так само, тільки пшеницю вона варить довго на печі, а мак розтирає в ступці товкачем. Тому в неї завжди пшениця м’яка і виварена, і смак має яскравіший. А меду і маку вона не жаліє, – додає дівчина.

Місто Тернопіль: «Кутя рідкувата, а першим її куштує батько»

Родина тернополянки Наталі Чури не має ексклюзивних чи секретних рецептів куті. Готують традиційну страву. А головне – з подякою до Бога та вірою у світле майбутнє нашої України.

– Беремо склянку пшениці, добре промити. Залити водою  на ніч, або на кілька годин. Щоб набухла і була смачнішою. Зливаємо воду заливаємо чистою. Пропорція 1:3. Варити пшеницю треба на невеликому вогні до готовності. Якщо вода повністю википить то доливаємо ще окропу. Щоб кутя обов’язково була рідкувата, –  наголошує жінка.

А далі як за найкращими українськими традиціями – запарюють добру жменю родзинок і після набухання просто зливають воду. І звичайно ж, яка кутя без маку.

– Беремо мак, добре промиваємо. Заливаємо окропом, кілька хвилин проварюємо. Відціджуємо воду. Перекладаємо мак обов'язково в макітру. Найсмачніший мак тертий. Макогоном тремо доки не пустить біленьке молочко. Треба почистити горіхи і нарізати їх дрібними шматочками. Тоді додаємо напередодні зварену кутю, родзинки, горіхи. Ретельно перемішуйте. Ми любимо щоб кутя була рідкувата. Додаємо липовий мед. Першим кутю пробує батько і ділиться зі мною та мамою. Всім смачної куті та радісних різдвяних свят, – каже тернополянка.

Кременецький район: «Кутя із присмаком чаю»

Жителька села Залісці Оксана переконана, головне у куті не різноманітні інгредієнти, а любов та турбота з якою кожна господиня має готувати страву на Святвечір.

– Два стакани куті перебрати, помити, залити 500 мл води на ніч. Вранці посолити трохи і зварити. Дати вистигнути. Поки кутю варимо, можна приділити увагу родзинкам, горіхам та маку. Окремо залити окропом 100 грам, змолоти пів стакана (100 грам) волоських горіхів, розтопити дві столові ложки меду. Стакан (200 грам) маку запарити окропом, дати постояти декілька хвилин і втерти у макітрі, – каже жінка.

Та попри всі традиції, пані Оксана все ж робить дуже солодкий чай і розводить ним кутю.

–  Як тільки розвели кашу, можна одразу додавати заздалегідь підготовлені родзинки, подрібнені горіхи та витовчений мак. Мед кожен додає за бажанням, як і цукор. Обов’язково все перемішати і все. Всім смачного, – ділиться порадами жителька села Залісці.

Святвечір та Різдво – не про кутю, а традиції

У Тернопільському обласному методичному центрі народної творчості наголошують, Тернопільщина багата християнськими, народними дійствами. Про це свідчать і огляди-конкурси фольклорно-етнографічних колективів, свята зимового календарно-обрядового фольклору.

– Коли на небі засвітиться перша зірка, починається Святий вечір. Він об’єднує рідних, близьких, тих, кого тепер нема у батьківській хаті, хто відійшов назавжди. Після обрядової пісної смачної вечері, діти «квокають», по підлозі, вкритій у давніші роки (є хати, що і тепер) соломою-дідухом, збирають горішки, яблука, цукерки,  які розсипали бабця чи дідусь, мама чи тато. Приходять колядники. Хвилююче  лунають емоційні мелодії вітань із народженням Сина Божого, похвала Його Матері. Лунають: «Бог Предвічний», «Нова радість стала», «Бог ся рождає», «Ой радуйся,земле», «Во Вифлеємі нині новина»… Своєрідними варіантами, що розійшлися по нашому краї, вражає коляда «Пречистая  Діва по світу ходила», в якій йдеться про незаможну жінку, її поневіряння, ставлення до неї різних людей. Цей твір пронизує думка: із самого  народження Ісус Христос близький  бідним, скривдженим і прийшов він, щоби  запанувало добро, щоби люди стали кращими, – каже провідна методистка зі збору та узагальнення фольклору  обласного методичного центру народної творчості Богдана Сененька.

Про прадавню подію, яка відбулася у Вифлеємі, яскраво оповідає захоплююче драматичне дійство – вертеп. З глибини століть приходять до нас Ангел, Пастухи, Царі, Ірод, Воїни. Народна творчість доповнює величну виставу персонажами з історії, з життя українського народу. Бентежними є образи Князів, Гетьмана, Козака, Бандуриста, Січового Стрільця, Воїна ЗСУ.

Ангел, Пастушки, Мати Україна, Княгиня Ольга, Роксолана, Маруся Богуславка, Символ Віри, Символ Надії, Символ Любові, Воля, Біда – такі цікаві персонажі  сценічного жіночого вертепу із села Гиновичі Бережанської громади.

В одних селах Тернопільщини «Козу» водять на Різдво Хрестове і перед Йорданом, на Богоявлення Господнє, у інших – перед Старим Новим Роком –  святом Василія Великого. На жаль, майже не чути  прадавньої лялькової вистави «Шопки». Рідкісний випадок її минулого побутування – село Яблунів Копичинецької громади. Дійові особи цієї «Шопки» – Священник,  Господар, Господиня, Улан, Оленка, Смерть, Чорт.

На  другий день Різдва Христового – Собор Пресвятої Богородиці, святого Йосифа Обручника – на так звані коляди, ввечері збираються у селі Козівка Тернопільського  району гурти хлопців. Кожне таке товариство  йде до дівчини, яку вподобав один із парубків. Під її вікном колядують створену  у давнину «Калину». Лунають  поетичні, образні рядки, в яких оспівується дівоча врода, працелюбність, гостинність, вірність. Наприкінці парубок щиро віншує кохану гарними побажаннями. Вона дякує, запрошує до світлиці, пригощає. Гості, вшанувавши дівчину, йдуть до наступного дому, де інша майбутня наречена чекає  на  свого судженого  із співаками-калиняками.

– У Мужилові Підгаєцької громади на другий день Різдва Христового, до дівчат, яким батьки вже дозволили йти на танці, приходять хлопці. Віншують, беруть молоденьку господиню до кола, колядують «Птаху». Вшановують і вдів. Їм співають «Пави». Батьки дівчини чи хтось із старших віддячують грішми, вдови пригощають. На Богоявлення Господнє –  на Йордан, хлопці за зібрані кошти наймають музик. У сільському закладі культури танцюють, забавляються, – додає пані Богдана. 

А за якими рецептами ви звикли готувати кутю? Які інгредієнти додаєте до страви, аби вона була смачною? Діліться своїми порадами та секретами у коментарях. 

Читайте також:

На новорічно-різдвяну атрибутику вже чималі знижки. Що і за скільки можна купити?

Скільки заплатимо за страви на Святвечір: дивіться графіки!

Скільки коштують різдвяні солодощі в Тернополі і де дешевше купити

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up