"Він обіцяв, що буде золото, і дотримав свого слова". Тренер та рідні про успіх чемпіона Тараса Радя

Із привітань та позитивних емоцій розпочався день 13 березня у Тернопільському регіональному центрі з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт». Вихованець цього центру Тарас Радь пізно вночі завоював золоту нагороду. Тернополянин у двобої з американським спортсменом виграв гонку з біатлону на дистанції 12,5 км, не допустивши жодного промаху на чотирьох вогневих рубежах.

Додамо, що 10 березня тернополянин посів четверту позицію у спринтерській гонці з біатлону на дистанції 7,5 км, а також став сьомим у лижних перегонах на 15 км у класі сидячи.

18-річний Тарас Радь – майстер спорту України з біатлону міжнародного класу, студент першого курсу факультету фізичного виховання ТНПУ, вихованець Тернопільського регіонального центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт». Там він займається з 2014 року після того, як переніс важку травму - у 2013 йому ампутували частину ногу. Його успіхи називають дивом.

Не спали всю ніч

За чемпіона радіють його рідні, друзі, тренер, керівництво та працівники Тернопільського центру "Інваспорт". Там емоції зранку 13 березня не вщухали. Начальник центру "Інваспорт" Олег Юзчишин каже, що не спав всю ніч, стежив за змаганнями у Пхьончхані.

- Там 10.00, а в нас 3.00, я не спав, дивився, - каже він. - Про перемогу Тараса стало відомо в 4.00. Я подивився і пішов на роботу. Емоцій багато. Він дотримав слова, що стане чемпіоном. 10 березня посів 4 місце, але сказав що золото буде і ось сьогодні виборов золоту медаль.

Радіє за вихованця і його тренер Віктор Федорчак. Він каже, що дивився змагання вночі, а зранку ще раз переглядає повтор. Одразу після гонки привітав чемпіона через інтернет.

- Звичайно радію, - за те, що Тернопільщина і Україна мають золоту медаль, що Україна в загальному заліку на другому місці і що до цього причетний і мій вихованець Тарас Радь, - каже він. – Емоції найкращі, в душі настільки легко і приємно, бо це наш спортсмен і я від нього чекав медалі, ми всі чекали.

Вірили в перемогу

Рідні Тараса щасливі, що він переміг. Кажуть, що вірили в нього і зараз радіють досягненням хлопця.

- Емоції неймовірні, - каже мама Тараса пані Наталія. - Після травми багато людей казали, що це вже все. Дуже приємно, що знайшлися люди, які підтримали його та наставили на таку добру дорогу, і що він себе там віднайшов і показує такий високий результат. Ми просто під такими враженнями, що не словами передати.

Після змагань рідні одразу зв’язались з Тарасом через Viber, аби розділити з ним радість перемоги.

- Тільки зателефонували до сина, він зразу включив відео, а там - купа емоцій. Тарас розповідав, що були пориви вітру, але складалося враження, ніби якась завіса призупиняла вітер і він благополучно відстріляв, - розповідає мама хлопця. - Коли він в неділю давав інтерв’ю, казав: "Я обіцяю, що буде золота медаль". І знаючи його, ми вірили в перемогу.

Протез не заважає добиватися успіхів

Про Тараса Радя "RIA плюс" писала у 2016 році. Його історія є прикладом великої роботи над собою та віри у свої сили. Адже успіхів у спорті він досягнув за доволі короткий період часу. Займатися біатлоном та лижними гонками почав уже після травми ноги, яка стала переломним етапом у його житті.

У 2013 році хлопець травмував м’яз, а медики погано промили йому рану і не позбулись інфекції. Як результат - загноєння й ампутація ноги до лінії трохи нижче коліна.

-  Після невдалого лікування у Тернополі ми поїхали до Києва на консультацію. Виявилося, що травма лікуванню не підлягала і довелося робити ампутацію. Адже треба було рятувати ногу, щоб інфекція не поширилась вище, - розповідала раніше мама хлопця пані Наталія.

Жінка каже, що разом із сином забули цю страшну історію і налаштовані на позитив. Тому претензій до медиків вона не виставляла. Нині Тарас активно займається спортом, плаває, катається на велосипеді. Ніхто й не скаже, що цей життєрадісний юнак пересувається на протезі. До таких важких наслідків призвело неякісне лікування. Та протез не заважає йому досягати успіхів.

- Син займався спортом і до травми - брав участь у змаганнях за школу з легкої атлетики, футболу, відвідував різні секції, - каже мама. - Після травми було певне розчарування і думки про те, що вже нічого не зможе досягнути. Але, на щастя, зараз із ним усе добре!

Крок за кроком іти вперед

Мама Тараса каже, що хлопець після протезування дуже швидко адаптувався до звичного життя. Нині він встигає і з навчанням, і з тренуваннями.

Жінка додає, що син не одразу прийшов до того виду спорту, яким він займається зараз.

 - Коли він звернувся в «Інваспорт», пробував себе у різному: ходив на теніс, шашки, - пригадує пані Наталія. - Коли перший раз став на ролики, теж було розчарування. Та коли вдруге потренувався на доріжках для біатлону на спортбазі у Підгородньому - це його захопило.

Коли наша журналістка спілкувалася з Тарасом у 2016 році, він розповідав, що прикладом роботи над собою для нього є майстер бойових мистецтв та кіноактор Брюс Лі, а також колеги, з якими тренується.

Дітям з інвалідністю Тарас Радь порадив не падати духом і добиватися свого - крок за кроком іти вперед. Хоч і важко буде, але не варто озиратися назад. І все буде добре.

Колектив "RIA плюс" і "20 хвилин" щиро радіє за Тараса Радя. Бажаємо йому успіхів та подальших перемог!

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.