Вистава «Мати-наймичка» і розвеселила, і засмутила глядачів

У залі згасло світло і на авансцені у світлі прожектора з’явилась головна героїня – покритка Ганна (Мар’яна Іванюха ) із дитиною на руках. Вона колисала сина і журилася долею обох. З іншого боку прожектор освітив ведучого (Юрій Дзюла), який поезією Шевченка розповів про життєву ситуацію героїні. 

Коли відкрилась завіса, глядачі потрапили у ХІХ століття, на сільську вулицю з криницею-журавлем, лавкою, тином, уквітчаним мальвами та соняшниками. Тут працював старий Трохим (Богдан Маюк) і набирала воду його дружина Настя (Наталія Кос). Подальші події розвивались згідно відомого сюжету. Проте під час вистави були моменти, коли глядачі по-особливому реагували на репліки чи дії акторів. Дехто звернув увагу на те, що покритка чомусь була з непокритою головою, упродовж вистави вона зовсім не постаріла, хоч її син став двадцятилітнім парубком. А ще з актором, який грав Марка (Андрій  Тимочко), стався кумедний випадок, коли під час сцени зустрічі з коханою з нього злетіла перука. Це розсмішило глядачів.

Загалом у виставі було чимало моментів, які викликали хвилю сміху у залі – це сварка Федора з Домахою через «діло», суперечка Насті і Трохима про навчання однорічного Марка, залицяння  наймита тощо. Саме тому вистава сприймалася легко, незважаючи на те, що всі очікували трагічного фіналу. Глядачі із відкритістю і довірою сприймати акторську гру, щиро співчуваючи важкій долі Ганни. Особливим моментом, сповненим емоційної напруги, стала фінальна сцена, коли мати-наймичка помирає. У більшості глядачів на очах забриніли сльози. Люди повірили актрисі, яка дуже правдиво зіграла вмираючу жінку.

Під час вистави не раз лунали оплески  і  схвальні вигуки. Після того, як актори вийшли на уклін і на сцені з’явився режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв України, лауреат міжнародної літературно-мистецької та громадсько-політичної премії ім. Братів Богдана та Левка Лепких, лауреат обласної етнографічної та музейної справи ім. Володимира Гнатюка,  художній керівник народного драматичного театру-студії «Сузір'я»  Орест Савка, був ще один сюрприз. Наказовий отаман Тернопільського коша Українського Козацтва Володимир Мусейко і скарбничий Українського Козацтва, полковник Іван Блаженко, який є меценатом драматичного театру-студії «Сузір’я», у переддень народження свого побратима – генерал-осаула Українського Козацтва, радника Верховного Отамана з питань культури і мистецтва, наказного отамана з питань ідеології Ореста Савки вручили йому «Орден лицарської честі». Крім того нагороду «За відродження України» отримав актор Богдан Маюк.

Після цього у залі ще довго не спадало піднесення, яке продовжувалося у товариському обміні думками, оцінками, подяками, обіймами і, звичайно, спільними фотосесіями.

- Подяки вартують усі, хто брав участь у підготовці та реалізації цього дійства, – поділилася враженнями тернополянка Тетяна Мудра. – Не можна не відзначити вдалу гру акторів. Також потрібно віддати належне таланту режисера-постановника. Вистава однозначно вдалася, вона зачепила за живе.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.