Що робити жінці, аби завжди приваблювати чоловіків

- У шлюбі – понад 15 років і не можу сказати, що щаслива. Ніби й люблю, але не відчуваю, що я реалізована жінка, що мною захоплюються… Діти, дім, родина заступили мені всі мої життєві плани, мрії та бажання, - розповідає 43-річна Юлія Руденко.

Насправді такі слова можна почути від багатьох представниць чарівної статі. Ніби й заміж по любові, ніби і чоловік гарний, і діти чарівні, а чогось бракує. Багато упущених можливостей, нереалізованих бажань, несприйняття самої себе…і ще багато симптомів нещастя.

Сімейний психолог Наталія Гаєвська написала не одну статтю про те, як навчитися самому підтримувати себе, добре ставитись та цінувати власні досягнення.

Усі корені – з дитинства

За її словами, кожна жінка, аби справді почуватись щасливою, повинна навчитись цінувати власне «я». А це водночас і дуже просто, і неймовірно складно. Просто – тому, що самі по собі засоби доступні та очевидні. Складні ж тим, що часто представляють собою зовсім новий досвід, який раніше ніколи не був прожитий та відчутий.
- Якщо у людини в її дитинстві був досвід підтримки та безумовного прийняття, то вона автоматично ним користується, навіть не замислюючись про те, як це відбувається. Якщо ж такого досвіду не було, а був лише досвід неприйняття, відкидання, критики, ігнорування, то і підтримувати себе в дорослому житті така людина не навчилася. І коли їй говорять щось типу «полюби себе», то для неї це звучить приблизно так: «Піди туди, не знаю куди, знайди те - не знаю що, - пояснює вона. – Це ж так егоїстично – любити себе... Це ж загрожує самотністю і втратами.

Наше несприйняття самих себе, як каже психолог, корінням вплітається у наше дитинство. Для прикладу кілька сумних витоків відторгнення себе та нелюбові до себе з реальних життєвих історій.

- Коли маленька дівчинка плакала, мама демонстративно виходила з кімнати, залишаючи її «припинити це неподобство та подумати над своєю поведінкою». Минули роки, дитина виросла і засвоїла: я не можу бути прийнятою у своєму смутку, - продовжує фахівець. - В іншій сім’ї, коли дитина скаржилася, їй говорили: «Ти сама в усьому винна». З часом дитя засвоїло це як життєве правило: я не можу бути прийнятою у своїй слабкості. В іншій добропорядній родині донька займалася грою на фортепіано так багато часу, що у неї не було іншого життя. Якщо вона намагалася протестувати, їй говорили: «ти - егоїстка. Стільки сил, стільки грошей на тебе витрачено». Тож з дитинства дівчинка усвідомила: мамині бажання важливіші, мої бажання нічого не варті. Краще їх забути.

Не люблять самих себе

Навіть ставши дорослими, усі ці люди так і залишились в душі маленькими дітьми, які не навчились приймати себе в слабкості, чути свої бажання, відмовлятися від насильства над собою, визнавати цінність своїх почуттів, переконує психолог. І от те, як ми себе відчуваємо та позиціонуємо в цьому світі, створюється нашою внутрішньої реальністю. Зовнішня реальність лише «запускає» внутрішні переживання, але ніяк не створює їх.
- Це неприйняття і називається не-любов. А коли ти себе не любиш, так хочеться, щоб полюбив хтось інший і нарешті заповнив цю порожнечу, - каже Наталія Гаєвська. – На жаль, це всього лиш ілюзія, дуже поширена ілюзія, жоден «інший» не здатен наповнити нас самоповагою та відчуттям власної гідності.
Як же навчитись бути самодостатньою, підтримувати себе. Перш за все, потрібно навчитись визнавати право на власні почуття – без страху і сорому.

- Така увага до своїх почуттів допоможе відокремити поточні події від минулих. Саме так з’являється новий досвід – досвід, де ми приймаємо свої почуття, де ми поважаємо і визнаємо свою суб'єктивність. Ми вчимося задавати собі питання: «Що зі мною?», не звинувачуючи і не залякуючи себе, - пояснює психолог. - Наступний крок - це співчуття до себе (не плутайте із жалістю до себе, то різні речі). Визнання власних незадоволених потреб і переживань, здатність поставитися до цього серйозно - це і є співчуття. «Скільки ж мені дісталося...», «Як же мені було важко...» тощо. Так ми вчимось організовувати собі підтримку. Саме тоді ми відчуємо приплив сил, радість, вдячність, відродження інтересу до життя. І тоді нам більше не потрібен зовнішній ресурс у вигляді людини, ідеї або системи, яка нарешті зможе повернути борги, заповнити потреби, які досі не були визнані.

Як навчитись бути жінкою-кокеткою

Якщо чоловік з роками став менше приділяти уваги і ви, як жінка, більше не ловите на собі захоплюючих поглядів, то час повернути собі свою жіночність, радить Наталія Гаєвська.

- Підійдіть до дзеркала і запитайте у себе: «Яке ставлення виклика ця жінка? Що з нею хочеться зробити? Можливо, її хочеться приголубити? Або посміхнутися їй? Або пожаліти? Або порадіти разом з нею? А може погодувати? Або зводити в кіно? Погладити гарне волосся? Як вона дивиться? Її погляд підтримує? Або любить? Або заграє з вами? Або в ньому докір, критика? – каже психолог. - Будьте чесними з собою. Це те, якими вас бачать оточуючі.  І це те, що можна поліпшити й вдосконалити.

Продовжуючи, Наталія Гаєвська радить досить дієвий метод, як вплинути на ситуацію. Варто повісити стікер на дзеркало із питанням: «Яке ставлення до себе викликає ця жінка?» І щоразу, дивлячись на себе, тренуватися зображати Жінку – Милу, Добру, Уважну, Ніжну, Пристрасну тощо.

- Буде чудово, якщо чоловік буде бачити перед собою життєрадісну, щасливу, легку, і здатну любити жінку. Тоді йому захочеться посміхнутися у відповідь, захочеться захопитися і розповісти про будь-що, розуміючи, що жінка з таким поглядом і виразом обличчя зараз його прийме і вислухає, - наголошує вона. – Не варто хвилюватися, коли щось потрібно, він потурбується, особливо якщо замість німого докору в обличчі і підібраних губах чоловік побачить посмішку і тепле прохання про допомогу, - завершує вона.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.