Cелекціонер Ігор Хорош і художниця Наталія Басараб зійшлися «На перехресті двох мистецтв»

Унікальний проект

Власне, унікальність цієї виставки «На перехресті двох мистецтв» – у незвичайному поєднанні живих і намальованих квітів, здебільшого ірисів, хоч є тут і півонії, і бузок.

– Це проект, якого в стінах нашого музею за 100 років його існування ще не було, – зазначив на відкритті експозиції директор краєзнавчого музею Степан Костюк. – Споглядаєш намальовану квітку і вдихаєш аромат живої квітки. Ірис виростає із цибульки, але щоб вона давала плід потрібні працьовиті, натхнені і щирі руки – їх має Ігор Хорош. А коли ірис відцвітає, то можна його зафіксувати на полотні. Божий дар Наталки Басараб дає можливість увіковічити ту квітку, яка у природі вже не повториться. Цей синтез компонентів дає відчуття, що життя вічне.

До уваги відвідувачів 36 картин з квітами. Практично до кожної роботи Наталії Басараб селекціонер Ігор Хорош підібрав власноруч виведені та вирощені сорти ірисів. Тому у виставковій залі стоїть п’янкий аромат цих квітів.

– На цій неймовірній виставці квіти на полотнах доповнюють живі, і – навпаки, – зазначила письменниця і журналістка Валентина Семеняк. – Складається враження, що вони ожили і зійшли з картин прямісінько в обійми тих, хто біля них зупинився. Відчуття під час споглядання  особливі. Очі «купаються» у живописному сяйві, якими відсвічують роботи пані Наталі, а в цей час тебе огортає невидима ароматна аура справжніх квіткових шедеврів пана Ігоря. Дивовижне поєднання фарб, ліній, світла, запахів, щирих сердець друзів і просто знайомих – і все це на межі весни і літа. Хіба не казковий дивосвіт?

Обоє закохані в квіти

Життєві дороги обох митців пересікалися вже не раз. Як виявилось, мама Ігоря Хороша була вчителькою пані Наталії, тому художниця пам’ятає його ще маленьким. «Офіційно» художницю і селекціонера познайомили у 2009 році, коли пані Наталю запросили на його ірисову плантацію.

– Квіти я завжди любила малювати, – каже пані Бесараб. – Колись з початком сезону польових квітів приїжджала додому, йшла їх збирати і розставляла у відерця чи вази, а потім малювала. Зображала й іриси, а коли з Ігорем познайомилась, то він сказав, що я малюю півники. Після того почала вивчати справжні іриси, досліджувати їх форму, їздила в його сад, бачила як він запилює їх. Як маю час, то під час цвітіння стараюся поїхати туди помалювати, адже там така чудова енергетика.

Найновіша робота мисткині – картина «Дельфін і русалка» з’явилася завдяки Ігорю Хорошу як подарунок художниці на його ювілей.

– Моє захоплення квітами почалося з того, що я захотів йти слідами своєї мами і стати біологом, оскільки брат, як і батько, обрав собі медичний фах, – розповів Ігор Хорош. – Я закінчив Чортківське медичне училище, потім була армія і підготовка до вступу у Львівський державний університет на біологічний факультет. Проте так сталося, що в армії за сто днів до приказу я був черговим по роті і ми попалися. Командир частини сказав, що мене демобілізують в останню чергу і дотримав свого слова.

Підготувавши документи на Львів, пан Ігор вирішив попередньо спробувати свої сили і вступити в Тернопільський медінститут. Думав, що не пройде, але сталось навпаки. Після закінчення навчання вісім років працював на швидкій допомозі. Проте біологія брала своє, тому паралельно займався спочатку селекцією гладіолусів, а потім ірисів. Дізнавшись про міжнародні конкурси і про те, що ірисовий світ дуже насичений і невичерпний, постав перед вибором: біологія чи медицина? Тому сказав батькам, що залишає медицину. На що вони відповіли: «Дивися, щоб ти потім не пошкодував». Так його вибір став доленосним.

Картина для ювіляра

Ідея спільної виставки виникла в Ігоря Хороша 5 років тому. Чоловік пані Наталі запитав, чи не боїться вона програти зі своїми картинами на фоні живих квітів, а вона все-таки наважилася і, навіть, сюрприз для свого партнера по виставці підготувала.

– Картину «Дельфін і русалка» я спеціально намалювала з нагоди Ігоревого ювілею, – каже Наталія Басараб. – Він вперше побачив її на виставці. Справа в тому, що ірис «Дельфін і русалка» один із найтитулованіших.

До речі, Ігор Хорош представив до уваги відвідувачів понад 30 сортів ірисів. Він намагався, щоб на виставці були ті сорти, картини яких пані Наталя намалювала. Зокрема тут є іриси «Місячна соната», «Ліна Костенко», «Озеро надії», «Дельфін і русалка» – сорт, який в минулому році став кращим ірисом в Україні і приніс своєму творцю кращу відзнаку за селекцію – медаль Ніни Мірошніченко. Є і квітка, присвячена художниці, яку пан Ігор вивів три роки тому. Наступного року сорт «Наталі Басараб» буде інтродукований в Америці і тоді наші колекціонери і селекціонери зможуть його висаджувати у своїх садах.

– Фіолетові кольори для мене – це кольори мудрості, яка приходить з роками, – зазначив пан Хорош. –  Такою мудрою жінкою для мене є пані Наталя. З її картин і зі спілкування з нею я черпаю життєву мудрість, тому сорт «Наталі Басараб» вийшов у фіолетово-бузкових тонах.

«Це феєрверк емоцій»

Привітати митців з відкриттям виставки прийшли чимало творчих людей краю – заслужена артистка України Віра Самчук, народна артистка України Любов Ізотова, актор театру і кіно Микола Булат, заслужений діяч мистецтв України Орест Савка, поетеса і краєзнавець  Марія Карпик, голова «Просвіти» Дарія Чубата, пісенний гурт «Пшеничне перевесло».

– Ця виставка наче казка, де все залите красою, де кожна квітка до нас промовляє, – зазначила подруга Наталії Басараб, поетеса Марія Карпик. –  Дуже доречними будуть слова Достоєвського: «Краса врятує світ». Вона піднімає людину вище, додає їй натхнення, робить добрішою і щедрішою. Тож дай Боже здоров’я і сил митцям, які створили для нас цю красу. Поєднання живих і намальованих квітів – це просто шедевр. Я відчула, як ці квіти говорять на рівні відчуттів.

Ще однією особливістю експозиції «На перехресті двох мистецтв» є те, що вона надихає інших на творчість. Так, в актора театру і кіно Миколи Булата вона викликає асоціацію з поезією Олександра Олеся.

– В час, коли людям так не вистачає позитивних емоцій, що може бути кращим і викликати такі хороші емоції як квіти, – переконаний він. – Тим більше, що написані художницею, яку я добре знаю, яка має тонку, ліричну й артистичну душу. Мені приємно, що виставки пані Наталі почалися після нашого знайомства, коли я запросив її виставити свої картини у філармонії, щоб вони доповнили поезію Олександра Олеся. Дуже красиве поєднання живих квітів і зображених на полотні. Ці квіти – це феєрверк емоцій.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google