Донорську кров на Тернопіллі насамперед віддають породіллям і дітям

Страх заразитися небезпечною хворобою через донорську кров — безпідставний.
Випадків, коли людина заразила­ся СНІДом від донора, у нашій об­ласті не було, стверджує головний лі­кар об­ласної станції переливання­ крові Петро Лучанко. Із гепатитом, визнає­, — визначити важче.
— Адже потрібно знати, чи не бу­ла людина інфікованою до пе­ре­ли­вання, — пояснює він. — Лише то­ді, коли хворобу виявляють, починають шукати причину.
Світ – на щабель вище за нас
Донорську кров на нашій станції переливання крові перевіряють на гепатити В і С, СНІД та сифіліс, роз­повідає пан Лучанко. Визначають також рівень білірубіну — одного із жовчних пігментів, групу крові людини та її резус.
— Використовуємо для цього си­стеми київського виробництва, — продовжує лікар. — Гарантію якості аналізів можемо давати лише ту, яку дає виробник. Звісно, у світі такі обстеження стоять на щабель вище — там проводять полімеразно-ланцюгову реакцію — ПЛР.
Її результати — достовірніші, виз­нає фахівець. Але в Україні, за його словами, є лише кілька закладів, які мають обладнання для такого обсте­ження. Вони — у східних і південних регіонах України.
— Знаю, що таке роблять на Лу­ганській станції переливання крові, і то не всім донорам, — каже Петро­ Лучанко. — А також — у Криму та Донецьку. На Західній Україні ніде такого аналізу не роблять. Навіть якби область закупила апарат
для проведення полімеразно-ланцюгової реакції, витратні матеріали для нього настільки дорогі, що самі ми їх купувати не зможемо
Багато людей – необстежені
Тим часом у 2011-му на обласній станції обстежили більше 17 тисяч зразків донорської крові. Виявляли­ людей, в яких є гепатити В і С, ка­же головний лікар. Таких, за його словами, — до 2%. Зі СНІДом відсоток нижчий — 0,006.
— Чомусь люди думають, що СНІД — важча хвороба, ніж гепатит, — каже лікар. — Але це дуже відносно. На щастя, в нашій області таких хворих небагато. Та річ у то­му, що в нас обстежують­ лише кров донорів, вагітних та хворих. Інші ж не знають, у якому вони стані.
Середньостатистичний донор на Тернопіллі, каже лікар, — це чоловік віком 30-40 років, здебіль­шого — родич хворого. Буває, приходять студенти. Люди періо­дично здають кров і під час акцій мило­сердя.
— Нам достатньо тієї крові, яку ми заготовляємо, — каже пан Луча­нко. — Звісно, хотілося б біль­ше. Але якщо її більше — вини­кають проблеми із реалізацією. Адже такої проблеми, як у Донецькій чи Луган­ській областях, де вища потреба у донорській крові, у нас немає. Споді­ваюся, її ніколи й не буде.
Проводять наші фахівці і плазма­ферез, тобто відділяють плазму від ін­ших елементів крові на спе­ціа­ль­них­ апаратах.
— До речі, ніде не прописано, для якої хвороби скільки потрібно доно­рської крові, — продовжує Петро Лучанко. — Робимо усе залежно від ситуації. Приміром, нещодавно зателефонував лікар із Шумська. Сказав, що їм потрібна кров пер­шої­ групи, резус плюс, для породіллі. Звісно, ми дали. Такої у нас на той момент було 10 літрів. Але скільки саме треба — залежить від рівня гемоглобіну у крові жінки та інших чинників.
Потрібна донорська кров і при хі­рургічних втручаннях, додає лікар. У світі, як каже він, існують протоколи надання медичної допомоги. За кордоном лікарі можуть чі­т­­ко визначити, скільки крові втратила хвора людина чи породілля. Далі прописують, скільки їй потрібно додатково еритроцитів, плазми. Тоді можна спрогнозувати, скільки певному регіону насправді потрібно до­норської крові.
— Нині ми у середньому заготов­ляємо 10-12 тисяч літрів крові на рік, — каже лікар. — У 2011-му бу­ло 11 тисяч. Випадків, коли нам бра­кує крові певних груп, торік не було. Окремий резерв тримаємо для поло­гових будинків і дітей. Їх ми у забезпеченні донорською кров’ю не обмежуємо. А приміром, при травмі, де замість переливання 500 мілілітрів можна обійтися 400, так і робимо, бо мусимо мати запас.
У світі кров знезаражують
Якість крові, як каже лікар, зале­жить не від служби переливання. Будуть сучасна лабораторія, краще­ обладнання та реагенти для тестування — буде й вища гарантія її яко­с­ті. Але все це — дороге, а держава грошей не виділяє.
— До речі, молоді фахівці йти працювати на станцію не поспі­ша­ють­, — каже пан Лучанко. — Тут і зарп­лата невисока, і відповідальність ве­лика. Приміром, зараз нам бракує ще одного лікаря-лаборанта.
У світі донорську кров не лише обстежують, а й додатково знезара­жують, продовжує пан Лучанко. То­ді ймовірність заразитися від донора — ще мен­ша.
Донорську кров у нас зберігають до 35-ти діб. У світі, каже лікар, — до сорока. Плазму ж можна зберіга­ти до двох років при температурі мінус 40 і нижче.
— Найбільше донорської крові надходить від родичів тих, хто її по­требує, — каже пан Лучанко. — Звісно, є окремі люди, які на цьому­ заробляють. Зазвичай це — безро­бітні. Якщо рідні хворого не можуть здати для нього кров, то “чужий” донор може зробити це безкоштовно або ж попросити за таку послугу гроші. У середньому це 250-300 грн. Так — по всій державі. Наразі із цим нічого не зробиш.
Держава платить донору 16 грн за 100 мілілітрів крові. У середньому­ за раз беруть 400 мілілітрів. Максимум — 500. Тож за одноразово донор може отримати від держави­ щонайбільше 80 грн. Також йому дають­ 25 грн на сніданок і безкоштовні чай та печиво.

Почесним донорам дають по 90 грн до пенсії
Людям, які отримали звання по­чесного донора, тобто здавали максимально допустиму дозу 40 разів, держава доплачує 10% від розмі­ру мінімальної пенсії. Це — 90 грн. Передбачені й інші пільги.
— Але максимально допустима­ доза для різних людей — різна, — наголошує Петро Лучанко. — Вва­жаю, що норму слід визначати­ не за кількістю крово- чи плазмо­здач, а в літрах крові чи плазми.
Утім, здача крові, як каже фахівець, — оздоровлення для людини.
— У нас на плазмаферез приходять навіть високопосадовці, — продовжує лікар. — Після процедури вони кажуть, що почуваються чудово. А наше завдання — аби людина, виходячи звідси, була задоволена тим, що здала кров.
Бувають на станції, як він каже, навіть невеликі черги донорів. Так, у перші дні нового року за три дні взяли кров у 85 чоловік. Тобто за день приходило по 25-26 людей.
— Кров рекомендують здавати вранці, до 12.00, коли людина ви­спалася та повна сил, — пояснює пан Лучанко. — Через це й можуть виникати черги.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.