Фаст-фуди для дітей - табу

Що може спровокувати захво­рю­вання печінки і в який спосіб їх позбутися? Чи за­вж­ди біль у правому під­ре­бер’ї свідчить про хвору пе­чінку, розповідає про­фесор кафедри пе­діатрії Тернопільського медуніверситету Валентина Лобода.
- Неможливо достеменно визначити, яка з функцій печінки важливіша, – ка­же лікар. – Цей орган зне­за­ражує токсини в ор­га­нізмі, забез­пе­чує син­тез корисних речовин, допо­магає перетравлювати жи­ри за допомогою жовчних кис­лот, а також бере участь в утворенні білірубіну. Зрозу­мі­ло, що без цього органу людина жити не може. Але матінка-природа усе передбачила: якщо видалити навіть 60% печінки, вона здатна відновитися.
– Що потрібно, аби поста­вити правильний діагноз?
– Печінку треба обстежити: зро­би­ти біохімічний аналіз крові та ультразву­кове до­слідження з жовчогінним сти­мулюючим сніданком, за необхідності - дослідження на ві­ру­си гепатитів, тобто ПЛР, іму­но­ферментний аналіз, аби визначити імуно­гло­бу­ліни до гепатитів. Се­ред фак­торів, що мо­жуть при­звес­ти до пору­шен­ня функцій пе­чінки, – герпетичні віруси, ток­со­плазмоз, паразитарні інвазії, от­руєння різно­ма­нітними ток­сич­ними речовинами та інші.
– Як визначити, що у дитини не все гаразд із печінкою?
- Уважні батьки відразу по­мітять, що з дитиною щось не так: шкіра зблідла або, навпаки, набула жовтуватого кольору, стала надто жирною чи сухою. З’явилися темні кола і тіні під очима, дрібні червоні "зірочки", жовтизна навколо ротової по­рож­­нини та на шкірі обличчя і вер­хніх кінцівок.
Крім того, дитина скар­житься, що, сидячи за пар­тою або після уроку фіз­культури, відчуває дискомфорт, біль у правому боці. Зду­тий живіт і нудота також можуть бути проявами недуги.
– Чи завжди біль у правому підребер’ї свідчить про хвору печінку?
– Зазвичай біль у правому під­ре­бер’ї люди звикли називати болем у печінці. Хоча насправді вона не болить: у ній немає нер­вових закінчень. Проте якщо вона збільшена, дитина відчуває важ­кість справа. Це може свід­чити про запалення жовчного міхура або просування піску жовчовивідними шляхами.
Зде­більшого біль у правому підре­бе­р’ї виникає при дискінезії (викривленні) жов­човивідних шляхів, інших розладах жовчного міху­ра й проток. Це проявляється порушеннями відтоку жовчі в дванадцятипалу кишку. Проблеми зде­біль­шого почи­на­ються із по­ни­ження чи підвищення тонусу жов­чних шляхів. На тлі цих змін згодом можуть розвинутися такі запальні захворювання, як холіцистит, холангіт, холецистохолангіт. Ось чому при профі­лак­тиці запальних недуг жовч­них шляхів особливу увагу слід звер­тати саме на порушення тонусу. До речі, розрізняють два види дискінезій – гіпотонічну та гіпертонічну.
– Які розпізнати хворобу?
– Дітей із гіпертонічною фор­мою дис­кі­незій, зазвичай, до­правляють у медичні зак­лади з гост­рим, різким, іноді нападо­подібним болем у правому під­ребер’ї. Якщо малечу запитати, то вона розкаже, що напе­редодні перехвилювалася або ак­тивно змагалася на уроці фізкуль­тури. Біль виникає й тоді, ко­ли пацієнти посма­ку­ють жир­ними стравами чи холодними напоями. Пригадую кілька ви­пад­ків, коли ма­леньких пацієнтів із подібними симп­то­мами ске­ро­вували у хірургічне від­ділен­ня з підозрою на апендицит. Але піс­ля лабораторних та ультразву­кових до­сліджень діагноз, звісно, доводилося змінити.
При гіпотонічній дисфункції жовчних шляхів діти скаржаться на майже постійний біль і дис­ком­форт у правому підребер’ї, від­чуття важкості. Біль при цьому тупий, ни­ючий, він періодично посилюється. Дорослі помічають, що дитина ста­ла млявою, швидко втом­люється, відмовляється вико­нувати фізичну роботу. Скаржиться на відсутність апетиту.
– Як проявляється схиль­ність до цієї недуги?
– Статистичні дані за останні ро­ки свідчать про значне зрос­тання кількості захворювань переважно серед дітей молодшого шкільного віку, навіть дош­кіль­нят. Гіпертонічна форма дис­кі­незії жовчних шляхів найчастіше буває в худорлявих, непо­си­дючих дітей, за медичною терміно­логією їх звуть "артритиками". Зате "лімфатикам" - такі дітки повільні у рухах, люблять спо­кійні ігри - дошкуляє гіпотонічна форма дискінезії.
– Що є причиною хвороби?
– Розрізняють первинні та вторинні дис­кі­незії жовчовивідних шляхів. Часто вони проявляються у дитей, які вже мають захворювання інших органів травлення. Багато дітей, у яких діагностують дискі­не­зію жовчних шляхів, до того хворіли на гепатит, дизентерію, сальмонельоз, алергію. Ґрунтом для дискінезії є й хронічні вогнища інфекції. Це захворювання органів носо- та ротоглотки - аденоїдит, хронічний тонзиліт, гайморит, отит, карієс, а також дисбактеріоз – збій у складі бактерій кишечника, і лямбліоз - паразити.
– Нині у багатьох дітей і дорослих діаг­­ностують лямб­лії...
- Цей вид паразитів потрапляє в організм людини здебільшого з питною водою. Очисні системи – недосконалі. Знезараження води у такий спосіб, як хлорування – малоефективне. Тому в кишківнику лю­ди­ни й оселяються лямблії.
Немає потреби роз­по­відати, як зараз рекламують різні зарубіжні за­соби для боротьби з гельмінтами та паразитами. До мене часто звертаються батьки, які купували дітям дорогі пігулки, а результату не отримали. Чому? Просто треба створити умови для достат­ньо­го проходження жовчі жовчовивідними шляхами. Тобто ліквідувати застій, запальні зміни, а тоді – призначати проти­лямб­ліоз­не ліку­ван­ня. Можу запевнити: очі­ку­ваний ефект буде навіть при застосуванні звичайних ліків, таких, як тінідрол, ворміл.
– Як лікують дискінезію?
– Зазвичай лікування дітей, які хворіють на дискінезію, - комплексне. Воно залежить від того, яка форма дискінезії. Наприклад, при гіпотонічній призна­ча­ємо жовчогінні препарати, щадне хар­чування, адже потрібно вживати продукти з жовчогінною дією, багаті на клітковину, фізіотерапевтичні процедури, мінеральну воду середньої мінералізації.
Тим, у кого гіпертонічна форма дискінезії, радимо ліжковий режим на час больового синдрому, призначаємо стіл №5 - обмеження деяких продуктів, жирів, і спазматичні препарати, холе­ре­тичні жовчогінні препарати. Вони по­силюють продукцію жовчі. Крім того, застосовуємо препарати ва­леріани, женьшеню, медичні засоби, що нор­малізують функцію вегетативної нер­во­вої системи, фізіотерапевтичні про­це­дури та мінеральну воду малої міне­ра­лізації. При всіх формах дискінезій обо­в’яз­ковим є виведення паразитів. Лікують також ін­фекції. Хворі на дискінезію діти про­хо­дять курс лікування у профільному ста­ціонарі денного чи цілодобового перебування.
– Яка дієта необхідна тим, хто має проблеми з печінкою або дискінезію?
- Щоб дитина не хворіла, варто стежити, як вона харчується. Проте останнім часом фаст-фуди витісняють традиційну українську кухню. Часто мами, які з ранку до вечора на роботі, годують дітей сухими сніданками, супами і вермішеллю швидкого приго­ту­вання. Школярі не відмовляють собі у чіпсах, сухариках, купують солодку газовану воду. Якщо дитина буде так харчуватися, у неї можуть виникнути проблеми зі шлунково-кишковим трактом.
Діти повинні їсти тільки натуральні про­дукти – свіжі, відварені або протуш­ковані. Смажена їжа їм взагалі протипоказана, не можна їсти вуджені продукти. Якщо дитина вже хвора, їй необхідно їсти п’ять разів на день. І дотримуватися дієти. У раціоні не повинно бути жирних сортів м’яса та риби, майонезу, кетчупу, гострих приправ. Яйця можна тільки варені, але не більше як одне на день. А від шоколаду та тістечок варто відмовитися, хоча б на деякий час. Українська кухня – здорова смачна їжа, у ній є все необхідне для повноцінного харчування дорослих і дітей.

Після отруєння дитину треба "посадити" на дієту

Дев’ятирічна Оленка та дворічна Юлія - з різних районів Тернопільщини, але нині у них  спільне помешкання  —  лікарняна палата гастроентерологічного відділення.
До обласної дитячої лікарні дівчатка потрапили, тому що отруїлися сардельками. Хоча їхні батьки стверджують, що купували свіжі продукти. Стан дітей поки що не зовсім задовільний – їх нудить, час від часу з’являється блювота, температура підвищилася до 38 градусів, дівчатка відмовляються від пиття.
- Ні для кого не секрет, що у сосисках нині переважають соєві наповнювачі, крохмаль, кісткове борошно. Такий “коктейль” агресивно впливає на печінку, – коментує випадок гастроентеролог, професор кафедри педіатрії медуніверситету Валентина Лобода. – І вона, звісно, не може впоратися із таким навантаженням. А організм, як саморегулююча система, цілком адекватно реагує на "вторгнення" —  виштовхує непотріб. Але тоді організм позбувається не тільки токсичних речовин, а й солей калію, натрію та інших. Тому дитина стає млявою, у неї підвищується температура, вона не хоче ні їсти, ні пити.
Аби полегшити стан маленького пацієнта, необхідне внутрішньовенне введення лікувальних розчинів, аби розбавити токсини, що вже потрапили в кров, і вивести їх через нирки та кишківник. У такому випадку важливо відновити співвідношення солей в організмі. Першою ознакою відновленого балансу є те, що дитина просить компот, мінеральну воду чи інші напої.
- Якщо батьки своєчасно звернулися у лікувальний заклад, стан хворої дитини нормалізується уже через п'ять-сім днів, – каже Валентина Лобода. – Та це не означає, що організм у нормі. Для цього знадобиться щонайменше місяць.
Дитина з діагнозом “харчове отруєння” згодом повинна дотримуватися дієти – не вживати смажених, жирних страв, уникати вуджених делікатесів, насичених бульйонів, спецій, шоколаду, кола-подібних напоїв. У списку заборонених — страви із субпродуктів: мозку, печінки, нирок, рубця. Смачний борщик зі щавлю також може зашкодити малюку, тому краще готувати овочеві бульйони чи супи. І головне правило, яке лікар радить запам’ятати, – дотримуватися помірності в харчуванні, не перевантажувати шлунок.

Лариса ЛУКАЩУК

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.