Інгаляція - краще ніж пігулки, вважає тернопільський лікар

Інгаляції діють місцево – точно на хвору ділянку. Ліки тоді швидко потрапляють аж до нижніх ділянок дихальних шляхів, залишаються там надовго і всмоктуються у кров у меншій концентрації, ніж при лікуванні пігулками чи ін’єкціями, пояснює лікар.

Правильно проведені інгаляції ефективніше лікують кашель при гострих респіраторних вірусних інфекціях (ГРВІ) та грипі. 
У цьому переконався лікар загальної практики-сімейної медицини міської комунальної лікарні швидкої допомоги Ігор Голубович.

- Зі своєї практики знаю: хворому в таких випадках краще не ковтати пігулки чи робити ін’єкції, а правильно проводити інгаляції, - каже лікар. - Адже легенева система – це розгалужена мережа відкритих трубок, куди ліки легко можна ввести інгаляційним методом.
 

Поки є температура – залишайтеся у ліжку

При лікуванні гострих вірусних інфекцій потрібно дотримуватися постільного режиму, наполягає лікар. Не варто переносити недугу “на ногах” – адже це небезпечно розвитком ускладнень.

- Залишатися у ліжку обов’язково слід доти, поки не спаде температура, - продовжує Ігор Голубович. – На вулицю із температурою не раджу виходити у жодному разі. А лежачи в ліжку, намагатися побільше пити рідини. Це – соки, чаї, компоти та відвари трав.

Інгаляції варто починати тоді, коли у хворого з’являється кашель. Причому незалежно від того – сухий він чи мокрий, радить лікар. У будь-якому випадку варто вплинути на слизову оболонку – аж до альвеол - основного функціонального елементу легень, через стінки яких здійснюється газообмін. До речі, їхня загальна поверхня сягає у людини до 80-100 кв. м. Там лікарська речовина розріджує харкотиння і покращує його відходження

- Інгаляції допомагають покращити перистальтику – скорочення бронхів, коливання миготливого епітелію, що вкриває слизову, - пояснює фахівець. – Тоді харкотиння легше просуватиметься із нижніх до верхніх дихальних шляхів, до глотки, і хворому стане легше відкашлювати.
 

Інгалятори послужать усій сім'ї

Інгаляції, як додає лікар, у домашніх умовах люди робили з давніх часів. Тепер з’явилося сучасне спеціальне обладнання. Це і звичні портативні інгалятори, які можна носити з собою, і дорожчі – ультразвукові і компресорні.
- Якщо члени сім’ї часто хворіють на ГРВІ та грип, є сенс придбати саме такий, - вважає Ігор Голубович. – Такі інгалятори продають у кожній аптеці. Вони послужать усім членам сім’ї – дітям, батькам, літнім людям. Ціни є різні. Є пристрої суто для дітей. Інгаляції дітям можна починати робити тоді, коли дитина здатна самостійно користуватися апаратом та правильно дихати при цьому.

Складаються інгалятори із резервуара, в який заливають лікарську речовину, та компресора. Він під тиском і з великою швидкістю качає через неї повітря. Інгалятори бувають різних видів і конфігурацій, додає лікар.
 

Токсичний вплив інгаляцій - незначний

Як пояснює фахівець, лікам набагато легше потрапити у верхні дихальні шляхи, аніж у нижні. Причому все залежить від того, якого розміру будуть часточки лікувальної речовини.
- Часточки розміром 0,5 мікрометрів можуть потрапляти в альвеоли, - пояснює медик. – А от частинки розміром більше 50 мікрометрів затримуються в ротовій і носовій частині, не потрапляючи у бронхи.

У дешевших інгаляторах використовують “великі” частинки лікувальної речовини, тому лікування може не дати бажаного ефекту. Адже ліки, каже він, затримуються в глотці. Так можна лікувати хіба що запалення мигдалин і задньої стінки горла.
- "Добратися” лікам до альвеол найкраще допомагають ультразвукові чи компресорні інгалятори, - пояснює лікар. - Інші ж, навіть якщо пара і потрапляє в альвеоли, діючої речовини забезпечуватимуть небагато. 

Лікарська речовина, яка через інгалятор діє на дихальні шляхи місцево, потім все ж всмоктується у кров. Але у дозах удвічі-втричі менших, ніж при ін’єкціях чи ковтанні таблеток, стверджує фахівець. Тож токсичний вплив на всі органи і системи при цьому – набагато менший.

- Це ще одна перевага інгаляцій, - каже пан Голубович. – Крім того, діюча речовина в такий спосіб потрапляє в альвеоли швидко і залишається там доволі довго. Таким чином, триваліший час діє саме на хвору ділянку.
При інгаляціях, додає лікар, тонізуються нервова та серцево-судинна системи. А також – збільшується секреція (вироблення та виділення різних речовин — секретів – прим. ред.) слизової оболонки бронхів. Покращується тоді і коливання діафрагми – це своєрідний масаж печінки, шлунку, від якого поліпшується кровообіг і кровопостачання внутрішніх органів. Ефективний такий метод і для лікування хворих на туберкульоз.

- Не можна робити інгаляції онкохворим, при кровохарканні або коли є ризик його виникнення, - підсумовує лікар. - Ці протипокази може визначити тільки лікар при огляді.
Тож самостійно розпочинати лікуватися інгаляціями пан Голубович не радить. Краще все ж порадитися з лікарем – він скаже, який саме інгалятор краще обрати та як ним користуватися.

Одразу після інгаляції не можна виходити надвір

Інгаляції із розчину соди, фізіологічного розчину чи відварів лікарських трав легко робити і в домашніх умовах.
Вони допомагають при грипі та бронхітах, розповідає лікар Іван Голубович.
- В аптеках нині продають чотиривідсотковий розчин соди, - каже він. – Для інгаляцій його слід розвести кип’яченою водою у пропорції один до одного. Або ж взяти чайну ложку харчової соди і розчинити її у склянці кип’яченої води. Як відомо, там, де запальний процес, - кисле середовище. На нього треба впливати лугом, наприклад, содою. Завдяки цьому покращується виведення мокротиння, яке важко відходить при бронхітах.

Для інгаляції розведений розчин соди заливають у скляний чи емальований посуд. Скручують папір у вигляді конуса. Широким кінцем його прилаштовують на посудину з розчином, а з через вузький – вдихають пару. Температура розчину при цьому має бути такою, аби не обпектися, близькою до температури тіла.
- Таку процедуру вперше можна робити хвилин п’ять, - каже Іван Голубович. – У наступні рази – по 10-15 хвилин. Курс лікування складається із 10 інгаляцій по 10-15 хвилин. Роблять їх двічі на день – вранці та ввечері. При цьому слід дотримуватися постільного режиму, бо після інгаляції не можна виходити на вулицю щонайменше 2-3 години. А краще – не виходити взагалі, особливо взимку.

Тим, хто все ж змушений вийти надвір, лікар радить робити інгаляцію лише увечері, перед сном.

Також ефективні інгаляції з 0,9%-го фізіологічного розчину.
- Це краще, ніж самотужки робити розчин солі, адже рідина з аптеки – стерильна, - додає лікар. – Розводити її водою не потрібно. Достатньо підігріти. Можна додати кілька крапель спиртового розчину прополісу.

Із лікарських трав для інгаляцій найкраще підходять настої з ромашки або звіробою. Для цього їх заливають окропом, годину настоюють, проціджують і підігрівають.
- Звіробій має протимікробну та ущільнюючу дію, - пояснює пан Голубович. – Він запобігає прониканню мікробів углиб слизової. Ефективні також інгаляції із соснових бруньок. Вони мають протимікробну та відхаркувальну дію.

Соснові бруньки, на відміну від лікарських трав, для інгаляції потрібно готувати на водяній бані. Для цього ложку бруньок кладуть в емальоване горня, заливають 0,5-1 літр води і доводять до кипіння. Потім горня ставлять в більшу каструлю, в якій уже кипить вода. Кожну посудину накривають кришкою. Так бруньки кип’ятять протягом 40-50 хвилин. Після цього настій відціджують і використовують для інгаляцій.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.