Паніка - це проблема молодих людей, каже тернопільський психотерапевт

Навіть лежачи у ліжку і дивлячись телевізор, можна пережити панічну атаку. 

Так сталося із 36-річним чоловіком, який до цього не нарікав на здоров'я, займався спортом, вів активний спосіб життя і полюбляв екстремальний відпочинок. Того разу, в ліжку, він просто невдало змінив положення тіла, як раптом відчув сильне непояснюване серцебиття. Йому бракувало повітря, затерпали руки та ноги. Чоловіка це дуже налякало, оскільки він не знаходив жодної причини такому стану. Викликав швидку. Сама поява лікарів одразу ж трохи його заспокоїла. Після уколу заспокійливого за якийсь час тривога минула. Але повністю не зникла.

Почав ходити по лікарях

Про такий випадок зі своєї практики розповідає лікар психіатр-нарколог вищої категорії, психотерапевт, голкорефлексотерапевт, директор спецамбулаторії “АСТРА МІА” Іван Пришляк. Після нападу паніки той чоловік, за його словами, дуже змінився. Почав ходити по лікарях, шукаючи причини того, що його так налякало. Причина не знаходилася, а страх повторення паніки не зникав. Чоловік ліг у стаціонар, полежав у терапії, в кардіології.

- Йому, як зазвичай, поставили діагноз вегето-судинної дистонії, - продовжує лікар. - Полікували, виписали. Поки лежав у лікарні — паніки не було. Як тільки прийшов додому — вона повернулася. Не була настільки сильною, як уперше, але чоловік перебував у постійній напрузі.

Врешті він знову потрапив до лікарні — тепер уже у неврологічне відділення. Йому радили: візьміть себе в руки. Але це допомагало мало.

- Панічні розлади завжди мають багато причин, - пояснює лікар. - Те ж порушення серцебиття — це не симптом, а нормальна реакція. Підвищення тиску, відчуття напруги, пітливість — нормальні адаптаційні реакції. Проблема у тому, що вони неадекватно виникають. Адже, коли чоловік лежить у ліжку, фізичного навантаження немає, але раптом викидається адреналін, піднімається тиск, пришвидшується серцебиття, це - не нормально.
 

Бояться втратити глузд

Панічні розлади — це такі стани, коли людину несподівано і безпідставно охоплюють сильний страх, тривога і паніка, пояснює Іван Пришляк.

- Люди, які мають панічні розлади, бодай раз у житті пережили панічну атаку — це стан, який зазвичай супроводжується сильним серцебиттям, відчуттям нестачі повітря, - додає лікар. - Людина у цей момент дуже боїться, що може втратити глузд. Їй видається, наче світ довкола неї змінюється, стає незвичним. Людина може бачити усе наче за туманом. Або ж — викривлені лінії, які раніше були прямими, а в очах - мерехтіння.

Усе це супроводжується сильним страхом. Можуть бути відчуття млості, слабкості, нудоти або навіть спазми в животі.

 

Перед панікою беззахисні й молоді

Перша панічна атака може статися будь-де — і в людному місті, і на самоті. Найчастіше вона буває у людей в розквіті сил — від 20 до 40 років.

- І якщо людина бодай раз пережила панічну атаку, дуже часто у неї виникає панічний розлад, - розповідає пан Пришляк. - Це означає, що людина починає боятися повторення такої атаки. Найбільший страх, коли повторюються ті умови, в яких її застала перша атака. Людина починає уникати страшних для неї ситуацій і місць.

Приміром, якщо перша панічна атака була в автобусі, людина уникатиме їздити в автобусах, наводить приклад лікар. Якщо на ринку — перестане ходити на ринок. Якщо вдома — боятиметься залишатися в квартирі на самоті.

- Думки про те, що така панічна атака може повторитися, стають нав'язливими, - продовжує лікар-психотерапевт. - Людина має постійну внутрішню тривогу, що такий розлад може загрожувати її життю. Просить, аби її постійно хтось супроводжував, прив'язується до родичів, близьких. Може навіть перестати нормально виконувати свої робочі обов'язки. 

Доволі часто, продовжує лікар, панічні розлади маскуються під різні хвороби. Тож такі хворі лікуються у кардіологічних чи гастроентерологічних відділеннях. Або ж довго лікують ендокринні недуги, розлади сечовипускання та інше.

- Вегетативна нервова система — одна із найдревніших, - каже пан Пришляк. - Вона забезпечує основні функції нашого життя — росту, живлення тощо. Ця система — автономна, непідвладна безпосередньо іншим відділам нервової системи. Отже, порада “взяти себе в руки” при таких розладах не подіє.
Вегетативна нервова система, як пояснює фахівець, складається із симпатичної і парасимпатичної систем (дивіться малюнок – прим. ред.). Вони діють протилежно. У нормі — забезпечують регуляцію усіх функцій організму.

- Коли ж стається збій, система наче “завалюється” на один бік, - продовжує лікар. - Або маємо підвищення тиску, спазми, відчуття нестачі повітря. Або виникає млявість, пітливість, втрата свідомості. Тож грунт для панічних розладів — негаразди у вегетативній нервовій системі, її дезінтеграція.

До речі, пацієнт, про якого розповідав пан Пришляк, багато років лікувався, навіть роботу покинув. Допомогла лише психотерапія. Чоловік повернувся до нормального життя. Утім, і тепер час від часу відчуває тривогу та потребує опори від тих, хто йому насправді допоміг.

 

Постійна напруга врешті призводить до зриву — панічної реакції

Зазвичай при панічних розладах людина починає шукати у собі хворобу. І не знаходить її.

- Це — типове явище, - пояснює лікар-психотерапевт Іван Пришляк. - Адже такі порушення не помітні на аналізах, їх не можна виявити жодними дослідженнями. Так, нерідко лікарі знаходять супутні захворювання. Дуже часто — це порушення в роботі щитоподібної залози, хвороби серця, легень, шлунку, підшлункової залози, кишківника. А також – остеохондроз – ураження тканин хребта Людину від них можуть лікувати дуже довго, але безрезультатно — її паніка все одно не мине. Адже при панічних розладах насамперед потрібне відновлення регуляції вегетативної нервової системи.

Таке втручання, як наголошує фахівець, - компетенція психотерапевта. Причин панічних розладів —багато. Це — і вроджена нестабільність об’єднуючих процесів вегетативної нервової ситеми, і якісь виснажуючі організм інфекції чи інтоксикації, і фізична перевтома, які збігаються в часі.

- Ще одна причина – певний зовнішній фактор, який тривалий час виснажує людину, - додає Іван Пришляк. - Це, приміром, якась неприємна для людини ситуація, в якій вона змушена перебувати тривалий час, бо не може нічого змінити. Наприклад, коли не подобається робота. Чи не влаштовують особисті стосунки — чоловік чи дружина не відповідають бажаному образу. Чи не можуть налагодити стосунки невістка зі свекрухою. Людина зі всім цим наче мириться, вчиться адаптуватися, але таке невдоволення її постійно гризе зсередини і тримає у постійній напрузі.

Врешті та напруга призводить до зриву — панічної атаки. А далі, пояснює лікар, виникає страх її повторення.

- Лікування у такому випадку — це не тільки різні способи психотерапії, - додає пан Пришляк. - Часто воно вимагає і медикаментозної корекції. Один із методів, які ми використовуємо, — древній метод китайської медицини — голкотерапія. Завдяки їй ми безпосередньо впливаємо на енергетичні канали на тих рівнях, де є порушення при панічних реакціях. Це дозволяє відновити регуляцію вегетативної нервової системи. Застосовуємо і гомеопатію — лікування подібного подібним у дуже малих дозах. Однак для ефективного результату потрібно, аби лікування було грамотним і комплексним. Аби хворого із панічними розладами не “футболили” від одного лікаря до іншого. 

 

Панічні реакції — проблема сучасності

Ще 30 років тому, як пригадує лікар, проблема панічних реакцій не була такою актуальною. Лікували зазвичай класичні неврози: неврастенію, істерію та неврози нав'язливих станів.

- Панічні реакції колись називали вегетативно-емоційними кризами, і їх було дуже мало, - каже лікар. - Тепер — навпаки. “Чистих” неврастеній, при яких людина просто виснажилася і все лікування — це валер'янка і кілька тижнів на курорті — практично немає. Натомість нині дуже багато неврозів починаються саме із панічних реакцій.

Причиною, як припускає лікар, може бути те, що за невеликий період часу дуже сильно змінилися зовнішні впливи на людину, до яких наша вегетативна нервова система змушена пристосовуватися. Це — і електричні, і магнітні випромінювання, і новітні досягнення техніки, і збільшення кількості інформації довкола, і вплив хімічних чинників.

- Вегетативна система людини формувалася мільйони років у співжитті з природою, знаходячи у ній рівновагу, - пояснює фахівець. - Цивілізація дуже змінила цю рівновагу, з'явилося дуже багато впливів, до яких нам досі важко адаптуватися.

Можливо, наступним поколінням робити це буде легше, припускає лікар. Але на це може бути потрібно доволі багато часу.

- Від панічних нападів ніхто не вмирає, - підсумовує психотерапевт. - Вони не стають причинами інфарктів, інсультів чи божевілля. Багато пацієнтів позбавляються паніки раз і назавжди. В інших напади можуть повторюватися. Але якщо ви розумієте, із чим маєте справу, рівень панічності зменшується. Людина вже знає, як самій собі допомагати у таких випадках.

До речі

Термін паніка походить від імені давньогрецього козлоногого бога Пана. Цей бог прославився тим, що змагався із Орфеєм, хто краще грає на музичному інструменті, і переміг.
Пан — це бог лісів. Він опікувався мисливцями, пастухами, бджолярами. Його вважали добрим богом. Але коли він сердився, то страшно кричав. І той крик наганяв жах на людей. Вони стрімголов кидалися тікати і могли навіть загинути. Вважалося, що древні греки перемагали своїх ворогів тому, що їм своїм криком допомагав Пан.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.