Як і хто може подати заяву на посмертне донорство у Тернополі? Ми дізналися всі деталі

Фото Ірини Довгої

• Як стати донором і дати на це згоду ще при житті, чи не станете ви таким чином потенційним клієнтом «чорних трансплантологів»? Скільком людям, яким пересадка органу — єдиний шанс жити, може врятувати життя один посмертний донор? Чи вишикувалась черга готових ділитись своїми органами після смерті, і як до цього ставиться церква, дізнавались «20 хвилин» 
• Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» у рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Андрію Чурзіну у 2022-му виповнилось 38 років, і 8 липня минулого року йому пересадили серце від донора. «20 хвилин» розповідали цю неймовірну історію. Лікарі їхали до Тернополя з Вінниці та Києва, а реципієнт з Одеси, а донорське серце було у Чорткові. Встигнути зробити пересадку треба було за чотири години. Операція пройшла успішно, і Андрій, коли журналісти «20 хвилин» з ним спілкувались, запевняв, що почувається чудово. 

Подарували друге життя

— До операції дуже боявся, що мене розкриють та закриють знову, — розповідає Чурзін. Адже йому вже намагалися пересадити донорське серце в лютому у Вінниці. Тоді чоловіка підготували до пересадки, розкрили грудну клітину, але донорське серце зупинилося, і пересадка не відбулася.

У Тернополі він отримав шанс на життя і мріяв зустрітись із мамою донора, аби подякувати жінці… 

Ларисі Федірко у серпні минулого року провели трансплантацію нирки в обласній лікарні. Жінка тоді поділилась емоціями: щаслива, бо може продовжити жити повноцінно і без болю — і вдячна за це медикам та донору! Перед випискою пані Галина розповіла: «У травні я прокапалася в нефрології. Мені Галина Богданівна (Галина Симко — завідувачка нефрологічним відділенням, — прим.авт.) запропонувала стати на чергу на донорську нирку і, дякувати Богу, уже прооперована».

Цим людям провели пересадку органів від посмертних донорів у відділення кардіохірургії і трансплантології Тернопільської обласної лікарні, яке працює з червня 2022 року. Відтоді там провели не один десяток таких операцій. Кожна унікальна, і для кожного із пацієнтів це було чи не єдиним шансом повноцінно жити… 

У лікарні наголошують: у відділенні не лише підписують згоди на посмертне донорство. Звертатись потрібно й тим, у кого є проблеми зі здоров’ям та потреба у пересадці. Після  обстежень їх додадуть до листа очікування на трансплантацію органів. 

Що думають тернополяни?

Ми запитали на сторінці «20 хвилин» у Фейсбук, чи готові тернополяни до посмертного донорства і чи не проти поділитись за таких обставин своїми органами. Публікуємо кілька коментарів. 

Катя Будівська прокоментувала: Надіюся, наше суспільство таки доросте до посмертного донорства. Мені здається, це неймовірно бути корисним і після смерті.

Галина Чичинів зазначила: Світ іде до нових технологій,  де ближчим часом людське донорство буде непотрібним, адже його заміняють навіть вже тепер високоякісні полімери...

Людмила Корчевська коментує: Це є можливість для багатьох людей на життя, адже дуже багато українців помирають,  не дочекавшись своєї черги

Анна Івашко написала: Я в Італії підписала документ на дозвіл брати мої органи, якщо щось. Тільки так я зможу допомоги комусь ще жити, це просто супер.

Василь Смоляк коментує: В Україні категорично проти! Бо будуть вбивати, але введуть ще додатково якісь картки здоров'я, для бідоти, щоб знати, хто підходить для утилізації, чия печінка, серце, нирка... підійде спитому, заможному свинопасу... У нас ціна життя прирівнюється - 0. В країні, де людину прирівнюють до істоти без прав і свободи, не можна впроваджувати подібного... Це прерогатива цивілізованого світу, ми від нього далекі — десь бовтаємось між дикунами і бидлом. Це висновок по тотальній корупції, на абсолютно усіх рівнях, масштабними зловживаннями станом керівництва у період такої біди в країні... Категорично. 

«20 хвилин» провели опитування у вайбер-групі, телеграм-каналі та на Фейсбук-сторінці нашого видання, поцікавившись думкою тернополян, чи готові вони стати посмертними донорами. Понад 70% в обох каналах відповіли ствердно. 

Дехто цікавився, як можна стати донором, які документи при цьому збирати і які обстеження проходити. Мовляв, мало інформації, тому поки не підписали папери, хоча вже готові. Дехто відмову пояснював релігійними обмеженнями. Але найбільший відсоток тих, хто виступив проти чи поки роздумує над посмертним донорством, турбувало, чи не стануть вони, погодившись, потенційними клієнтами «чорних трансплантологів». 

Відповіді на ці питання, а також про те, хто ще за життя може стати потенційним донором та після своєї смерті подарувати органи, скільком людям одночасно може врятувати життя один донор, кому відмовлять у донорстві і як стати донором та що для цього потрібно, дізнавались «20 хвилин». 

Хто може стати донором, а хто ні

З 2019 року в Україні діє закон, який дозволяє пересаджувати органи від померлих донорів. Попри війну трансплантація продовжує розвиватися і рятувати життя сотням людей.

— Кожен повнолітній українець може і зараз визначитися – чи згоден він після смерті стати донором органів. Для цього потрібно написати письмову заяву про свою згоду або незгоду щодо посмертного донорства, — пояснила трансплант-координатор Тернопільської обласної клінічної лікарні Ірина Довга. — Цю заяву внесуть до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації (ЄДІСТ). Така інформація є закритою і стає доступною лише у разі, якщо людині діагностували смерть мозку.

Заяву треба подавати особисто і мати при собі паспорт або ID-картку та ідентифікаційний номер, пояснила медик. Спеціальних обстежень проходити перед подачею заяви не потрібно. 

Якщо в людини з якихось причин не виходить подати письмову заяву, вона може повідомити про своє рішення щодо посмерного донорства родичів. Тоді у відповідній ситуації вони зможуть передати побажання трансплант-координатору. Якщо в ЄДІСТ зареєстрована заява про згоду-незгоду на посмертне донорство, ніхто з родичів померлого не може її заперечити.

У 2022 році медики говорили, що щодо посмертного донорства можна буде подати через застосунок «Дія», але через війну така функція наразі ще недоступна.

— Посмертними донорами органів не можуть бути діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також люди, визнані недієздатними чи ті, чия особа невстановлена, — зазначила трансплант-координатор. — Також у законі чітко прописано – посмертними донорами не можуть бути військовослужбовці, які загинули під час бойових дій. Також не можуть бути донорами особи з ВІЛ, гепатитами чи іншими інфекційними захворюваннями, або особи старше 65 років. Не можуть подати заяву і особи до 18 років. 

Заява про згоду на посмертне донорство є прижиттєвою згодою на вилучення анатомічних матеріалів з тіла людини для трансплантації або виготовлення біоімплантатів, каже медик. Це вилучення стане можливим лише після того, як людині, яка подала заяву, буде констатовано незворотню смерть — смерть мозку або біологічну смерть. Людина має право у будь-який час змінити своє рішення і подати письмову заяву про відкликання своєї письмової згоди на посмертне донорство. Також можна подати заяву про незгоду на посмертне донорство.

Найбільше потребують серце або нирки

Масово тернополяни із заявами про посмертне донорство не звертаються, каже Ірина Довга. 

— Коли понад рік тому відкрили наше відділення кардіохірургії та трансплантології, майже весь персонал написав заяви і дав згоду на посмертне донорство, — каже Ірина Довга. — Заяв  від інших багато поки що немає.

Найбільше у черзі для пересадки у Тернополі тих, хто потребує серця або нирок. Таких понад сотня. Пересаджують також печінку та легені. Людина, в якої, скажімо, внаслідок інсульту чи травм, отриманих в ДТП, помер мозок, може стати донором для п’яти людей, віддавши всі здорові органи. 

Чи можлива «чорна трансплантологія»?

— Закиди щодо «чорної трансплантології» не мають нічого спільного з реальністю, це неможливо, — відповіла Ірина Довга на запитання журналістки про побоювання тернополян, що, написавши згоду, вони можуть стати живим товаром. — Аби констатувати смерть мозку, збирають консиліум, до якого входить багато спеціалістів. Проводять чимало обстежень, і лише тоді медики дають своє заключення. Тобто спочатку мають констатувати смерть мозку. Процедура проходить багато етапів. 

Ніхто не забиратиме органів в живої людини. Пересадка в Україні за таких обставин дозволена лише від близького родича близькому родичу. І взяти можуть нирку або частину печінки. 

Якщо людина помирає, то перевіряють в реєстрі, чи є вона там зареєстрована. Якщо так, тоді проводять обстеження, вилучають орган і далі він надходить до пацієнта, який чекає на пересадку, якщо орган за всіма показниками підходить. Якщо орган потрібен пацієнту у Тернополі, роблять операцію на місці. Ні — відправляють до іншого міста, дотримуючись процедури та протоколу. 

Трансплант-координатор не може входити до складу консиліуму лікарів, який здійснює констатацію смерті мозку людини, не може брати участь у вилученні анатомічного матеріалу та проведенні трансплантації.   

Трансплант-координатор – це працівник закладу охорони здоров’я, пов’язаного з трансплантацією, який забезпечує зв’язок між усіма учасниками процесу пересадки органів чи тканин. Зокрема, він перевіряє і отримує згоди на донорство, систематично оновлює дані в Єдиній державній інформаційній системі трансплантації (ЄДІСТ), організовує оперативне та безпечне транспортування органів та інше. Трансплант-координатор, якому подано письмову заяву про згоду на посмертне донорство, протягом 24 годин вносить її до ЄДІСТ.
— Якщо людина при житті не дала згоду на посмертне вилучення органів, а її мозок помер, згоду може надати хтось з близьких родичів — один з подружжя, батьки, сестра чи брат, повнолітні діти, — повідомила Ірина Довга. 

Є чимало випадків, коли людина померла, її органи можуть врятувати життя іншим, а родичі відмовляються давати згоду, мотивуючи, скажімо, релігійними переконаннями. У такому випадку сама людина не давала таку згоду при житті. Не хочуть – це їхнє право, кажуть медики. 

— Ми вдячні всім, хто дав дозвіл — завдяки цьому вдалось врятувати чимало людей, і кожен випадок унікальний, — каже Ірина Довга. — У нас була історія, коли люди їхали з відпочинку, чоловік помер — дружина сама запропонувала закладу взяти органи чоловіка для пересадки. Щира їй подяка за це…  

чимало опитаних на Фейсбук-сторінці нашого видання не погодились із посмертним донорством. Лікарі теж кажуть, що чимало відмов віддати органи мотивують релігійними переконаннями. То ми запитали у керуючого Тернопільською єпархією ПЦУ, Митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора, чи забороняє Церква посмертне донорство.  

— Це не є питання, яке впливає на спасіння людей, — відповів Владика Нестор. — Не є духовним чи моральним. Тому Церква не має особливих суджень щодо цього питання. І заборон теж не накладала.  

Як подати заяву про згоду на посмертне донорство

У Тернополі  написати заяву про посмертне донорство можна трансплант-координатору відділення кардіохірургії та трансплантології Тернопільської обласної лікарні: 46002 м. Тернопіль, вул. Клінічна, 1. Контактний телефон: 097-66-54-868, Ірина Довга.  

Також заяву про рішення щодо донорства можна написати трансплант-координатору у будь-якій лікарні. Знайти найближчий до вас заклад можна на сайті https://utcc.gov.ua у розділі «Регіональні центри».
Також це можна зробити в Українському центрі трансплант-координації.

У визначений трансплант-координатором час треба приїхати до закладу охорони здоров’я, аби власноруч написати таку заяву. При собі слід мати документ, який посвідчує особу.
Зразок заяви щодо згоди на посмертне донорство затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1211 від 27 грудня 2018 року. Ознайомитися з постановою можна тут: https://utcc.gov.ua/normatyvno-pravovi-akty.

Адреси центрів трансплантації у всіх регіонах є за посиланням: https://utcc.gov.ua/regionalcenter.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.