Як привчити дитину до горщика, розповідають тернопільські педіатри

Головне - щоб малюку було комфортно, він не боявся горщика і не відчував неприязні до нього.
Близько півроку ще траплялися “аварії”
Готовність дитини до знайомства з горщиком інколи така велика, що вона сама і, здавалося б, випадково засвоює непросту “туалетну науку”. 
З півторарічного віку я почала невимушено пропонувати своєму Артурчику пісяти на марлечку, яку згодом замінила на горщик, - пригадує 28-річна тернополянка Олена. - Потім син почав проситися сам.  Спершу - час від часу, згодом - частіше.
Коли малюк починав присідати, хапатися за штанці, схрещувати ніжки, корчити гримаси, мама мерщій садила його на горщик. Дитина уже розуміла, що відбувається в неї в організмі.
Коли я знімала сухі памперси з Артура, казала йому: “Ти вже великий. Можна одягати штанці старшого братика”, - пригадує жінка. - Ще близько півроку після того в нас інколи траплялися “аварії”, коли син загравався з братиком або захоплювався якоюсь розповіддю чи мультфільмом.
У березні дитині виповниться три роки. Маленькі “проколи” бувають вночі й досі. Щоправда, украй рідко - від сили раз або двічі на місяць. Але дитині за це соромно.
У разі невдачі не можна сварити малюка
“Туалетна наука” вимагає чимало зусиль: і від батьків, і від дитини. Для  малюка - це перший крок у доросле життя, щось на зразок посвяти з немовлят у дошкільнята.
Часи, коли вважали, що чим раніше дитина починає користуватися туалетом, то краще її виховали, минули, - зауважує лікар-педіатр Ольга Яцків.
Знайомство з горщиком повинне нагадувати цікаву взаємодію, а не екзекуцію і вкрай неприємний обов'язок. Дитина має бути готовою до цього.
Оптимальний час для початку привчання - 18 місяців, тобто півтора  року. У цьому віці малюки вже ходять і сідають. Вони стають самостійніші, починають контролювати свої дії, - пояснює лікар. - Отже, перейти “на ти” із горщиком найлегше.
Що вищий рівень фізіологічного розвитку дитини, то успішніше мине навчання. Матері повинні запастися терпінням. Якщо дитині все вдалося - не шкодувати слів для похвали. А в разі провалу - не сварити і не карати малечу. Надто квапитися не варто. Практика свідчить: успіхи батьків, які вчили дитину раніше, і тих, хто почав “туалетну науку” з 18 місяців, в підсумку зрівнялися.
Дитині потрібно усе пояснити. Сказати: “Ти у мене вже велика. А всі великі хлопчики і дівчатка ходять на горщик. Отже, пора скидати підгузник і нам”, - продовжує педіатр. - Можна дати малюку вологу марлечку і показати, що трусики мокрі. Але, коли він сходить на горщик, вони залишаться сухими.
Каже, що підгузки або пелюшки забруднилися
Перш ніж садити дитину на перший у її житті - досить приземистий  горщик - потрібно пересвідчитися, що вона до цього готова. Як фізично, так і морально. По-перше, малюк має розпізнавати особливі давлячі відчуття у прямій кишці і сечовому міхурі. А також - бачити зв'язок між ними і тим, що відбувається у нього в організмі.
Малеча повинна поспішити до горщика, зняти штанці, зручніше влаштуватися на сидінні. І... встигнути зробити все вчасно, - каже Ольга Яцків. - Через таку кількість послідовних операцій нічого дивуватися, що багато дітей продовжують носити підгузники до трьох років.
У період від 18 місяців до 2 років малюк починає говорити, стає незалежнішим. І, відчувши відповідний позив, може вчасно добігти до туалету або попросити батьків.
Не варто сліпо орієнтуватися лише на календар і вік донечки чи синочка. А й звертати увагу  на певні “сигнали”, - додає фахівець.
Якщо дитина вже досить розвинута, щоб ходити на горщик, вона копіює поведінку старших при користуванні туалетом, може повідомити рідних про інші потреби і розуміє прості вказівки. А ще - починає витягувати з-під себе мокрі чи брудні пелюшки або підгузки, і каже, що вони забруднилися.
- Умовні рефлекси, що відповідають за акти випорожнення і сечовипускання, достатньо розвиваються лише до 18-24 місяців, - зауважує лікар-педіатр Леся Рудик. - Тож діти, які познайомилися з горщиком пізніше, засвоюють цей навик значно швидше.
Але готовності дитини недостатньо. Це стосується й дорослих. Під час переходу з підгузника на горщик затрати часу на безпосереднє “спілкування” з малюком зростають вдвічі.
На горщик - перед прогулянкою і сном
Починати привчання слід з 5-7 хвилин на день. Головне - щоб дитина звикла, що це має бути в певний час.
“Туалетну науку” найкраще починати тоді, коли малюк здоровий, почувається комфортно, в сім'ї немає сварок, непорозумінь, - продовжує співрозмовниця. - Так він сприйме нововведення позитивно.
Ідеальний сезон для цього - літо. По-перше, можна трохи походити мокрим, по-друге, легше зняти одяг. Та й висихає усе значно швидше.
Кожна мама приблизно знає, коли дитина ходить у туалет, - пояснює Леся Рудик. - Її завдання - запропонувати горщик тоді, коли ймовірність “процесу” - максимальна: після сну, після їди.
З часом треба садити дитину на горщик не лише тоді, коли їй час, а й коли цього вимагає режим дня. Наприклад, перед прогулянкою і сном.
Якщо малеча сходила на горщик вдало, мама повинна її підбадьорити, похвалити. Сказати: “Молодець”, - наголошує педіатр. - Якщо ні, не варто опускати носа. Сварити за промахи не можна.
Не рідкість - і “горщикові кризи”. Дитина, яка раніше охоче сідала на горщик, може несподівано відмовитися навіть наближатися до нього. А всі спроби примусити до цього чадо неминуче будуть закінчуватися сваркою й сльозами.
У таких випадках Ольга Яцків радить батькам запастися терпінням. Просто змиритися, що якийсь час - декілька днів, тиждень, а то й місяць - маля буде робити свої “мокрі” справи на килим або деінде.
Не варто квапити події, - наголошує лікар. - Якщо малюк раптом починає опиратися всім нововведенням, а його словниковий запас зводиться до категоричного "ні", необхідно зачекати. Доти, доки в нього зникне поганий настрій. Інакше дитина може отримати психічну травму. Зрештою, ще ніхто не пішов у підгузках у школу.
Втім, якщо дитині виповнилося три роки, вона вже добре говорить, але сідати на горщик нізащо не хоче, батькам варто насторожитися. Необхідно пройти обстеження, здати аналіз сечі. Інакше в малечі може розвинутися нічний енурез.
Він може виникнути внаслідок певних недуг сечостатевої системи або неврологічних порушень, - зауважує Ольга Яцків. - Тоді треба обстежуватися, консультуватися з педіатром, невропатологом, урологом.

Якщо малеча сходила на горщик вдало, мама повинна її похвалити

Дитина повинна сприймати горщик не як забавку, а предмет для певних нужд. Завдання батьків - це пояснити. Наприклад, сказати: “Ось стілець, на ньому сидять. А це - горщик, в який пісяють і какають”. Горщик повинен бути з екологічно чистої пластмаси і обов'язково - теплим.
Бажано, щоб він мав вигляд стільчика зі спинкою, - радить лікар-педіатр міської дитячої поліклініки Леся Рудик. - Тоді дитині буде максимально зручно.
Окрім горщика, потрібно акцентувати увагу малюка на послідовності дій. Так “туалетна наука” перетвориться на захоплюючу гру.
Після успішного завершення “процесу” батьки не повинні шкодувати слів для похвали, - веде далі співрозмовниця. - Від цього залежить успішність навчання.
Коли дитина сидить на горщику, не треба давати їй книжки з малюнками,  іграшки. Це відволікає увагу від основного “завдання” і затягує час. Окрім того, заважає формуванню навичок охайності.
Іноді батьки купують горщики з музичним супроводом, - додає лікар-педіатр п'ятого педіатричного відділення міської поліклініки Ольга Яцків. - Я не радила б цього робити. Тоді сечовипускання відбувається під музику, а не тому, що є рефлекс.
Лікар пригадала випадок, коли тернопільське подружжя придбало своїй донечці гарний пластмасовий горщик. Але дитина навідріз відмовилася навіть наближатися до нього. Коли їй виповнилося два роки, стривожені батьки звернулися до педіатра. За порадою лікаря, вони відвели примхливе чадо в магазин. Дитина обрала собі горщик. Жодних проблем зі всаджуванням після того не було. Все сталося само собою.


Ознаки, що вказують на психічну і фізіологічну готовність організму дитини до “туалетної науки”:
встановлення більш-менш стабільного режиму випорожнень;
здатність більше 1,5-2 годин зберігати підгузники сухими;
знання або розуміння слів “попісяв” і “покакав”;
демонстрація негативних емоцій через перебування у брудних (мокрих) підгузниках;
бажання одягатися і роздягатися самостійно;
прагнення самостійно заходити в туалет і виходити з нього;
здатність у будь-який спосіб - словом, кривлянням, певними звуками і жестами - передати батькам слово “хочу” на горщик.

За інф. посібника Є. КОМАРОВСЬКОГО

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.