Не лише коронавірус: чим загрожує нам масове закриття тубдиспансерів. Як лікуватимуть хворих

З 1 квітня цього року, тобто, менше ніж через два місяці, стартує другий етап медреформи. За принципом “гроші йдуть за пацієнтом” стануть фінансувати не послуги вузьких фахівців, а також стаціонар і екстрену допомогу. Крім того, серйозно "оптимізують" протитуберкульозні диспансери. Більшість із них по всій країні просто закриють.

"Чи почнеться зомбі-апокаліпсис?"

- Вони будуть на вулицях, у транспорті, серед наших дітей. Почнеться зомбі-апокаліпсис, адже більшість з цих хворих не здатні себе забезпечити матеріально, тому вони будуть заражати всіх нас, - говорить жителька Тернопільщини Оксана М. (прізвище не вказуємо на вимогу жінки – при. авт.), у родині якої також були хворі на туберкульоз.

За її словами, ідея-фікс, що хворі з районів почнуть добровільно їхати на лікування у Тернопіль, провалиться. Адже більшість цих пацієнтів є соціально незахищеними, неадаптованими та з неблагополучних категорій населення.

У лютому у Києві медики з усієї України вийшли на акцію протесту під Офіс президента – самі лікарі протестують проти закриття в Україні тубдиспансерів.

Один із активістів Едуард Гаспарян пояснив, чому люди вийшли на акцію: “ Ми прийшли під Адміністрацію президента (Офіс президента. – ред.) для того, щоб нас почули, що масово закривати тубдиспансери – це геноцид українського народу. Ми розуміємо, що, якщо почнуть закривати дитячі санаторії, почнуть закривати тубдиспансери, люди, які хворіють на туберкульоз, вони будуть в транспорті, вони будуть у магазинах. Це буде становити загрозу не лише лікарям, але і нам, людям, які ходять в магазини і їздять транспортом. Ми вважаємо, що це неприпустимо”.

Представники благодійних організацій, які співпрацюють з тубдиспансерами додають, який контингент знаходиться у таких закладах. Платити сотню чи дві на дорогу з районів у обласний центр ніхто не буде. Тобто люди залишаться без лікування, плюс будуть заражати інших.

Навіть пацієнти цих закладів до реформи ставляться скептично.

- Я в наркодиспансері стою на програмі два роки. Що мені робити далі? Я не працюю, у мене нема грошей. Хто мені їх даватиме? У мене нема сімейного лікаря, куди я маю йти, хто мене схоче прийняти у простій лікарні, - каже пан Василь, який лікувався в обласному протитуберкульозному диспансері.

Яка ситуація на Тернопільщині

Рішенням сесії облради №1471 та №1472 минулого року припинили функціонування Чортківський, Кременецький диспансери та Язловецький обласний протитуберкульозний санаторій. Натомість їх приєднали до комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна  лікарня "Хоспіс"" у якості відділень. Якщо в інших регіонах України процес реформування закладів лише розпочинається, і їм доведеться у стислі терміни повністю змінити структуру своєї роботи, масово звільнити працівників та підготуватися до старту реформи, то на Тернопільщині процес реорганізації відбувався поступово, розповідає директор КНП "Тернопільського регіонального фтизіопульмонологічного медичного центру" Вадим Рудик.

 - Ми готувалися до реформи, знаючи, що будь-яка оптимізація несе за собою скорочення ліжок, та і кадрів. Три роки поступово йшли до реорганізації мережі обєднаної фтизіатрії, - говорить пан Рудик. – Перший заклад, який ми закрили,  - туберкульозну лікарню у Плотичі. На її базі створили обласний хоспіс для важкохворих. Хворих звідти ми забрали у свої відділення. Це був перший етап. Друге – ми два роки тому скоротили стаціонарні втілення у Бережанському та Заліщицькому диспансерах, а на їх базі створили диспансерні пульмонологічні відділення, які входять до складу обласного закладу. Тепер ці пульмонологічні відділення будуть ліквідовані. З 18 лютого такі ж – у Чорткові, Язлівці також закриті. Усі ці відділення будуть перетворені у хоспіси та підпорядковуватимуться обласному хоспісу, що в Плотичі.

Чи виставлять хворих на вулицю?

Попри настороженість частини населення, що туберкульозні хворі будуть блукати серед нас, загроза не така велика, як нам здається. Адже їх кількість щороку зменшується, запевняє Вадим Рудик.

- Для чого була потрібна ця оптимізація? Бо за роки кількість хворих суттєво скоротилася! Десять років тому, коли я прийшов на роботу, кількість ліжок у обласному відділенні, становила 330. Наразі у нас є 100 ліжок. Плюс з нового року ми відкрили пульмонолонічне відділення на 25 ліжок, тож загалом працюємо на 125 ліжках. І цього достатньо, - говорить лікар.

Тернопільська область – єдина в Україні, де виявлена найменша кількість хворих на туберкульоз, уточнює співрозмовник. Але, можливо, це пов’язано більше із тим, що хворобу просто вчасно не діагностують? Цей факт має місце, відповідає Вадим Рудик.

- Раніше обов’язковими були профогляди, ми їздили районами з флюорографом, аби люди могли зробити рентген грудної клітки. Але потім у міністерстві порахували, що це несе за собою великі витрати. Тож дійшли до того, що виявляти хворих повинні сімейні лікарі на первинній ланці. Нова система передбачає, що у кожного сімейного лікаря буде скринінг-анкета, за якою він визначатиме, чи пацієнт знаходиться в групі ризику (якщо людина контактувала з хворими на туберкульоз, з ослабленою імунної системою, ВІЛ-інфікована,тощо). Якщо так - направлятиме його на додаткове обстеження. Далі хворий повинен поїхати у центральну районну лікарню на бактеріологічне обстеження – здати мокротиння. Або ж сімейний лікар сам може провести забір матеріалу на дослідження та відправити у лабораторію, - розповідає директор закладу.

Аналіз мокротиння, за даними МОЗ, - це сучасний метод діагностики, який дозволяє визначити збудника хвороби в організмі за дві години та за потреби одразу розпочати лікування. За допомогою молекулярно-генетичних методів можна виявити присутність мікобактерій туберкульозу в харкотинні, крові, спинно-мозковій рідині, ексудаті або сечі, і вжн через 2-4 години – отримати результат про наявність або відсутність туберкульозної палички, а за її наявності встановити, чи чутлива вона до препаратів першого ряду (наявність резистентності). Метод дослідження що повністю автоматизований.

Хто буде на амбулаторному лікуванні

Якщо підозра підтвердиться, хворого скерують у КНП "Тернопільський фтизіопульмонологічний медичний центр.

- Проблем із тим, що ми закрили всі районні відділення немає, - наполягає директор Вадим Рудик. – Бо всі хворі прийдуть до нас. На місці ми виконуємо всі необхідні маніпуляції. Є ті, хто потребують ізоляції.

Раніше хворий повинен був перебувати у стаціонарному відділенні до того часу, поки не завершиться курс лікування. Це рік чи два. Пацієнти не витримують настільки тривалої ізоляції.

- А уявіть, яке це було фінансове навантаження для країни! Вартість лікування хворого з туберкульозом у 2019-му становила 80 тис. грн, – наголошує пан Рудик. – Зараз хворі перебувають у закладі максимум до пів року. Наше основне завдання – знебацилити його, щоб він був незаразним для оточуючих. Ми цього можемо досягнути за місяць-два, якщо хворого вчасно виявили та хвороба – не у запущеній формі. Далі ми відправляємо його до сімейного лікаря. Він повинен продовжити лікування та контрольовано видавати пацієнту всі ті ліки, які той отримував у стаціонарі.

Інше питання – чи будуть пацієнти самі приймати ліки? Адже через певний період часу настає рецидив хвороби, і хворий вже навіть може бути нечутливий до препаратів, які йому давали раніше. Тоді вже буде потрібне зовсім інше лікування, більш дорого вартісне і тривале.

- Усе залежить від самої людини, її бажання бути здоровою, - каже Володимир Рудик.

Чи готові самі хворі до реформи? Навряд. 65% пацієнтів диспансерів, як уточнює і сам  лікар, - дезадаптовані у матеріальному та соціальному планах – наркозалежні, алкозалежні, безхатьки. Є і частина хворих, які навіть не підозрюють, що хворі. Адже туберкульоз не протікає, як гостра інфекція, тому регулярний візит до свого сімейного лікаря та проходження обстежень допоможуть захиститися від недуги, або ж вчасно її виявити.

КНП "Тернопільський фтизіопульмонологічний медичний центр" готовий до модернізації, заклад, лікарі та середній медперсонал зареєстровані в системі е-Health та SmartTender. Однак, судячи з неготовності багатьох закладів в інших областях України, ймовірно, що старт реформи для тубдиспансерів відкладуть. Нагадаємо, що команда президента України Володимира Зеленського формує колегію лікарів для аналізу медичної реформи. Висновки комісії поки що не озвучені.

Хто заплатить за лікування

Свій погляд на реорганізацію протитуберкульозних диспансерів на запит газети "RIA плюс" висловили і в Нацслужбі здоровя України.

- Лікування в більшості тубдиспансерів України є неефективним, небезпечним для пацієнтів і для епідеміологічної ситуації в Україні, - говорить Директор Департаменту комунікацій Тетяна Бойко. - У стаціонарі пацієнтів тримають для того, щоб зберегти ліжка і виконати норму. Таке утримання сприяє внутрішньому інфікуванню хворих, викликає стійкість до протитуберкульозних препаратів і призводить до надмірних витрат бюджетних коштів.

В Україні є стійка тенденція до зниження захворюваності на туберкульоз. Але зростає кількість випадків мультирезистентного туберкульозу, і це через застарілу систему лікування, додає вона.

Згідно з рекомендаціями ВООЗ - Україна має рішучіше впроваджувати нові форми лікування цього захворювання - через амбулаторний прийом ліків.

- У розвинених країнах пацієнти з туберкульозом лікуються в стаціонарі 2 тижні, далі – амбулаторно. Середня тривалість перебування хворих в Україні - 88 днів. Є регіони, де середня тривалість перебування хворого на ліжку становить понад 100 днів - Полтавська область (130), Луганська область (127). Це неефективна і загрозлива практика, - каже пані Бойко.

Проте в Україні є і позитивні приклади лікування туберкульозу - Одеський обласний центр соціально значущих хвороб. Тут поєднали лікування туберкульозу і ВІЛ-інфекції. Середній термін госпіталізації пацієнта - 34 дні. У стаціонарі лишають тільки важких хворих, які виділяють бактерії. Запровадили 11 моделей амбулаторного лікування, які вибирає сам пацієнт із запропонованих лікарем. Контролюють прийом ліків через сучасні технологій (відео-ДОТ та SmartBOX).

НСЗУ оплатить лікування туберкульозу як в тубдиспансерах, так і в інфекційних відділеннях багатопрофільних лікарень.

Коментар

Микола МЕДВІДЬ, директорТернопільського міського комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги»:

- У Тернополі особливих змін не відбудеться. Ми і раніше працювали за схемою – пацієнт звертається до свого лікаря, а той скеровує його на флюорографію та при потребі – на додаткові обстеження. Після того пацієнта скеровуємо в обласний протитуберкульозний диспансер. Принцип лишається той самий. Звісно, у районах, де реорганізували диспансери, усе буде інакше, і сімейні лікарі повинні більше працювати щодо виявлення хворих.

Однак, зважаючи на те, що кількість хворих на туберкульоз щороку знижується, трансформація закладів – якраз на часі. Єдиний дисонанс, із яким зустрічаються у всій Європі, - це те, що попри зниження кількості хворих зростає чисельність тих, які є резистентними (стійкими) до лікування. Це велика проблема.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.