Простір для переселенців чи приватний бізнес? Що насправді у коворкінгу, який будували за грантові кошти

• Європейський Союз профінансував будівництво коворкінг-центру у парку «Сопільче» у Тернополі. Але замість обладнаних робочих місць для переселенців там, як з'ясували журналісти «20 хвилин», працює й надає платні послуги танцювальна студія JDC.
• ​​​Отже, проєкт, виконаний за кошти гранту і який подавався як соціально важливий, виглядає, перетворився на звичайний приватний бізнес.
• Хоча насправді ні, не такий вже й звичайний, бо фактично його контролює син посадовця міської ради. Розповідаємо, як це сталось.

Двоповерхова будівля на вулиці Дружби, 8 — майже непомітна серед дерев парку Сопільче. Втім, рекламували її досить гучно. Адже 10 років тому, у 2015-му, Тернопільська міська рада почала реалізовувати проєкт за підтримки Європейського Союзу «Соціально-економічна адаптація тимчасово переміщених осіб у м. Тернопіль».

Як анонсували на сайті міської ради, тут мали створити коворкінг-центр — для вимушених переселенців з Донецької, Луганської областей та Криму.

«Центр буде містити 10 повністю обладнаних робочих місць з комп’ютерами, а загалом одночасно в центрі зможуть працювати близько 50 осіб. Вимушені переселенці будуть мати пільги на використання коворкінг-центру. Крім того, приміщення буде обладнане кухнею, де відвідувачі зможуть випити чашку чаю з печивом», — цитуємо повідомлення на сайті міської ради від 4 травня 2015 року.

Загалом для реконструкції громадської вбиральні в парку Топільче та на закупівлю обладнання, меблів надійшли кошти у формі гранту 2 185 288 грн, — повідомляли у міськраді. 

У 2016 році на місці закритих громадських вбиралень на вулиці Дружби, 8, справді почали будувати коворкінг-центр. Згідно з будівельним паспортом, замовником робіт виступала Тернопільська міська рада, а підрядником — приватне підприємство «К енд К».

Знайти відповідну закупівлю на сайті Прозорро не вдалося, але єдиний веб-портал використання публічних коштів Spending показує, у 2016 році міська рада чотири рази перераховувала кошти ПП «К енд К» за будівельні роботи у межах договору №273, загалом — 1,2 млн грн.

Через два роки міська рада провела ще одну закупівлю щодо цього об’єкту. Договір уклали із товариством «ВБФ «Гефест» на понад 785 тис. грн. Саме таку суму й оплатили підрядникові того ж року. А в 2019-му витратили на благоустрій території ще 151 тис. грн, які отримало товариство «Буд Індастрі». Якщо підсумувати всі закупівлі, то це загалом 2,2 млн грн.

Повідомлень про офіційне, урочисте відкриття коворкінг-центру так і не було. Видається, вже тоді відкриватись там планував дехто інший.

Танцюють всі

Нині у такий собі «коворкінг-центр», судячи із вивісок, запрошують на заняття з йоги, фітнесу, пілатесу та інші тренування. Журналісти «20 хвилин» побували на місці, і жодного натяку на будь-яку соціальну ініціативу тут не побачили. Тож парадокс, що на вході відвідувачів зустрічає напис, що це — «мистецький коворкінг-центр». 

У рамках робочого експерименту журналістки редакції побували на тутешніх заняттях з фітнесу, йоги та стретчингу. Оплату за заняття приймали тренерки-підприємиці Юлія Наконечна та Софія Грищенко, а за ще одне — «Jolero Dance Center» (відповідно до чека). Саме абревіатура останнього — JDC — розміщена на плакаті при вході.

Знайти офіційно зареєстровану юридичну особу із назвою «Jolero dance center» у реєстрах не вдалося. А от згадок про танцювальну школу «Jolero» у місцевих медіа достатньо. У них ми й прочитали, що школу започаткував Петро Хімейчук, син заступника міського голови Тернополя Івана Хімейчука.

«Тернополянин Петро Хімейчук спробував свої сили на шоу «Танцюють всі». Він проходив кастинг у Харкові під час 8 сезону. Петро займається танцями близько 10 років і має власну танцювальну школу «Jolero». 23-річний хлопець є координатором міжнародних програм в громадській організації «Фортеця», — йдеться на сайті «Доба» за той період. 

Але нині Петро Хімейчук стверджує, що «клубом вже довший час не займається». На запитання, а хто ж тоді — поклав слухавку.

Цитована нами стаття про Хімейчука підписана Оксаною Пілат (тепер Шамрик). Жінка з таким же іменем ще у 2019 році анонсувала відкриття тої самої «Jolero_dans_center» за адресою коворкінгу. А у шапці її профілю в соцмережах прямо вказано: «створила і розвиваю jolero_dance_center».

Отож, ми подзвонили і їй. Нічого нового ми не дізнались, крім того, що вона співпрацює з якоюсь громадською організацією, яка «створила» коворкінг, і що за оренду треба платити, кому саме, щоправда, так і не відповіла. І за всіма деталями вона скерувала нас до… Петра Хімейчука.

До слова, одразу після першої розмови із фігурантами на сторінці Jolero dance center в Інстаграмі оперативно прибрали розділ із цінами, а також додали до адреси на вул. Дружби, 8 слова «мистецький коворк центр».

Експеримент: до чого тут син заступника мера

Шукаючи докази причетності сина заступника міського голови, ми провели експеримент. Його суть така. Журналістка видання зателефонувала Петру Хімейчуку під виглядом тренерки з-поміж ВПО, яка хоче проводити заняття у його танцювальній студії на Дружби.

— Знайома знайомої сказала, що ви є власником спортивно-танцювальної студії «Джолеро денс центр», — запитала вона.

— Так, — підтвердив у відповідь Петро Хімейчук.

Далі була розмова про те, що хотіли б орендувати приміщення чи потрапити у колектив, щоб проводити власні заняття. Пан Петро зацікавлюється пропозицією.  

— Я зустрінуся з партнеркою, бо вона там більше займається, бо у мене проблеми з хребтом, я тільки з точки зору бізнесу помагаю, я б з нею зустрівся і, думаю, ми з нею точно щось би придумали, — пояснив Петро Хімейчук.

Через кілька днів отримали відповідь.

— Я спілкувався з партнеркою, вона мені показала графіки і вона каже, що ми просто фізично не маємо місця ніде в залах. Буквально години дві, і то там дванадцята-перша, коли обідні, навряд чи воно вам буде цікаво. Неприбуткові години… Ми, на відміну від інших клубів, зазвичай клуби беруть багато, а вчителям лишають мало. Ми завжди ділимся 50/50, при тому, що витрати по нашій стороні. Тренер получає чистими 50% від того, що платить група. Заробіток клубу в другій половині, — пояснює Петро Хімейчук.

Тож, ми отримали підтвердження, що фактично будівлею розпоряджається Петро Хімейчук, що він таки має відношення до танцювальної студії Jolero dance center, і за доступ до приміщення коворкінг-центру треба заплатити 50% того, що отримає тренер.

Але на підставі яких документів син заступника міського голови розпоряджається комунальним приміщенням? Спойлер: таких документів немає.

Ми знову подзвонили Петру Хімейчуку, але цього разу вже як журналісти. Відповідь на питання, на підставі чого він  розпоряджається приміщенням на Дружби, 8, була небагатослівною.

— Є громадська організація, яка керує тим приміщенням, — коротко відповів Петро Хімейчук, побажав гарного дня і поклав слухавку.

Львівська ГО і коворкінг у Тернополі

Ось що ми знайшли про цю громадську організацію. Будівля створеного за грантові кошти «коворкінгу», перебуває у комунальній власності. Але все ж є нюанс. Ми виявили, що ще у 2017 році Тернопільська міська рада передала її у безоплатне користування Фонду розвитку громадських організацій — «Західноукраїнський ресурсний центр».   

Саме ця організація була партнером міської ради у реалізації грантового проєкту «Соціально-економічна адаптація тимчасово переміщених осіб у м. Тернопіль». Нежитлову будівлю комунальної власності загальною площею 240,4 кв. м віддали їм на 10 років саме під коворкінг-центр.

Це підтверджує і витяг з реєстру нерухомості, де користувачем будівлі вказана ця організація. Інформації про інших суборендарів немає.

Зрештою, передача нерухомості ще комусь прямо заборонена договором безоплатного користування. І такі випадки є підставою для його дострокового розірвання, написано у документі.

Керівником львівського «Західноукраїнського ресурсного центру» є Василь Полуйко, який працював заступником міністра екології та природних ресурсів України. Майже десять років тому він разом із заступником міського голови Тернополя Іваном Хімейчуком розповідали про коворкінг центр.

Нині Василь Полуйко відповідати на наші неодноразові звернення про коворкінг-центр взагалі не захотів. Наш запит, надісланий ще у березні на електронну адресу організації, проігнорували. Відповідь телефоном теж ніхто не надав, лише попросили повторити запит.

Перед публікацією матеріалу редакція повторно спробувала отримати пояснення від ЗУРЦ. Офіційний запит на коментар надіслали на пошту організації, і навіть занесли копію на вулицю Шпитальну у Львові, де, як зазначили на сайті фонду, розташований їхній офіс. Листи надіслали керівнику Василю Полуйку на його пошту, у Facebook. На телефонні дзвінки він теж не відповідав. Тому жодної відповіді ми так і не отримали. Ми готові опублікувати позицію організації, якщо така буде.

Він має повне право, а ви чого цікавитесь? 

А от заступник міського голови Тернополя Іван Хімейчук був більш балакучим із журналістами. Нагадаємо, десять років тому він казав, що «головна ціль усього проєкту — підтримати переселенців». Десять років — це багато, тож, виглядає, в міській раді забули, для чого отримували грант.

Перше, що ми почули від посадовця у 2025 році — будували не для переселенців, а для тернополян.

— Це громадська організація зі Львова співпрацює з тернопільською громадською організацією, і на базі цього вони організовують різні заходи. Він (Петро Хімейчук, — прим. авт.) займається громадською організацією, і собі на базі цього організовує роботу. Яка різниця, чи він мій син? — запитав Іван Хімейчук.

І справді. Особливо, якщо врахувати, що тернопільська громадська організація, як повідомив Іван Хімейчук, — це ГО «Фортеця». За даними аналітичної платформи Юконтрол, її керівником є Ірина Хімейчук, судячи із декларації посадовця, його дружина. Підписантом є сам Іван Хімейчук, і він же — у переліку засновників.

— А він має право розпоряджатися цим майном? — запитала журналістка про його сина.

— Має право повне, так, розпоряджатися.

— А на підставі чого?

— А на підставі чого ви цікавитесь, яке він має право?

Далі посадовець повідомив, що має багато роботи в міській раді і немає часу цікавитись роботою коворкінг-центру. Але йому відомо, що туди ходить велика кількість молоді з-поміж переселенців, сімей, батьки яких воюють, і так далі. 

— Хто оплачує комунальні послуги у цьому приміщенні?

— Я вас запевняю, що комунальні послуги там сплачуються тими людьми, які там займаються з молоддю, і це є від «Фортеці», але офіційно по документах — це є львівська організація Західноукраїнський ресурсний центр, — намагався пояснити Іван Хімейчук (міська рада не відповіла на запит редакції щодо оплати комунальних послуг — прим. авт.). 

— Куди поділась офісна техніка, яка мала слугувати потребам коворкінг-центру? 

— Там було шість комп’ютерів, чи п’ять, то вони (Західноукраїнський ресурсний центр — прим. авт.) забрали, бо це їхнє майно. Повністю все майно, яке зараз на Дружбі, це все числиться на львівській організації. Вони забрали тільки комп’ютери, а все решта там знаходиться. Там такі речі куплялися, які можна використовувати для роботи з молоддю, вони на місці повинні бути. Є частина комп’ютерів, є камери, спортивний інвентар, є музичні пристрої для відтворення музики. По памʼяті говорю, — додає посадовець. 

Тобто, львівська громадська організація залучила кошти ЄС на будівництво коворкінг-центру у Тернополі, отримала це приміщення у безоплатне користування, володіє усім, що там є, укладає договори на обслуговування приміщення, але повністю розпоряджається ним чомусь його син Петро Хімейчук і, судячи з розмови, — ще й ГО «Фортеця». 

Але нагадаймо, Західно-український ресурсний центр, згідно з договором, не має право передавати приміщення іншим фізичним та юридичним особам. І гроші за заняття відвідувачі платять приватним особам, а не їм, і не місту.

Редакція також надіслала лист грантодавцю — Європейській організації EU Neighbourseast, яка надавала кошти для реалізації проєкту підтримки переселенців у Тернополі. Ми попросили копії документів стосовно реалізації проєкту 10-річної давності, але там відповіді поки що не надали. 

Договір не продовжать

Після того, як редакція почала цікавитись використанням коворкінгу на Дружби, 8 (а це з березня 2025 року), за наказом начальника управління обліку та контролю за використанням комунального майна міської ради будівлю вирішили обстежити. Це відбулось 17 квітня поточного року, про що повідомили у відповіді на запит.

«Під час обстеження встановлено, що приміщення та інженерні комунікації знаходяться в задовільному технічному стані та використовуються орендарем в повному обсязі згідно умов договору позички №1005 від 17.04.2017 року», — зазначив у відповіді на запит заступник міського голови Іван Хімейчук.

Згідно з рішенням міськради, яким депутати погодили передачу переміщення Західноукраїнському ресурсному центру, організація має щороку подавати на сесію Тернопільської міської ради звіт про фактичне використання приміщень нежитлової будівлі, переданих в безоплатне користування. Жодних схожих на звіт документів на сайті міської ради знайти не вдалося.

Ми повторно звернулися у міську раду із запитом на коментар. Втім, повної відповіді редакція так і не отримала. Крім одного: «У 2025 році в Тернопільську міську раду ще не поступала звітність від фонду розвитку громадських організацій «Західноукраїнський ресурсний центр».

Нам також не вдалося отримати копії документів щодо гранту та робіт у будівлі, бо вони вже знищені. 

Додатково на запит у Тернопільській міськраді нам повідомили, що «у відповідності до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX, який набув чинності з 01.02.2020, Тернопільською міською радою буде вжито заходів про припинення договору позички (безоплатного користування) майна комунальної власності укладеного з фондом розвитку громадських організацій «Західно-український ресурсний центр», з моменту його закінчення 01.03.2027 року і питання щодо його продовження розглядатися не буде».

Виходить, що до 2027 року коворкінг-центр для переселенців і далі обслуговуватиме приватні інтереси осіб, наближених до міської ради? Питання наразі риторичне. 

«Публікацію підготовлено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми».

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.